08 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3008/20 пров. № А/857/7917/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Друзенко Н.В.), ухвалене у письмовому провадженні в м.Рівне 01 червня 2020 року, повне судове рішення складено 01 червня 2020 року, у справі №460/3008/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
28.04.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, просив визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України щодо не включення до страхового стажу періодів навчання та роботи, зобов'язавши провести перерахунок загального трудового (страхового стажу) та призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів: навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання у Львівському сільськогосподарському інституті з 01.12.1985 по 01.08.1986, робота у колгоспі імені «XX Партз'їзду» з 20.06.1982 по 10.11.1982, робота в ТОВ «АТП-15101» з 01.01.2004 по 19.08.2004, робота в приватному підприємстві «Метроном» з 01.02.2004 по 13.08.2004, робота в Товаристві з додатковою відповідальністю «Рівненасіннєовоч» з 01.08.2004 по 31.12.2004, починаючи з 05 грудня 2018 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі №460/3008/20 позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, викладену в листі від 29.01.2020 №С-5841/07.1-59, №С-6445/07.1-59, щодо не включення до страхового стажу ОСОБА_1 періодів навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання у Львівському сільськогосподарському інституті з 01.12.1985 по 01.08.1986, роботи у колгоспі імені «XX Партз'їзду» з 20.06.1982 по 10.11.1982, роботи в ТзОВ «АТП-15101» з 01.01.2004 по 19.08.2004 та роботи в Товаристві з додатковою відповідальністю «Рівненасіннєовоч» з 20.08.2004 по 31.12.2004; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок загального трудового (страхового стажу) та призначеної пенсії ОСОБА_1 з урахуванням періодів: навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання у Львівському сільськогосподарському інституті з 01.12.1985 по 01.08.1986, робота у колгоспі імені «XX Партз'їзду» з 20.06.1982 по 10.11.1982, робота в ТзОВ «АТП-15101» з 01.01.2004 по 19.08.2004, роботи в Товаристві з додатковою відповідальністю «Рівненасіннєовоч» з 01.08.2004 по 31.12.2004, починаючи з 05.12.2018. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за нормами законодавства, що діяло у 1985-1986 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу. Суд першої інстанції вказав, що оскільки час навчання у період з 01.12.1985 по 01.08.1986 на підготовчому відділенні Львівського сільськогосподарського інституту за денною формою навчання не переривав трудового стажу, то такий період підлягає зарахуванню до трудового стажу. Суд першої інстанції зазначив, що відсутність у первинних документах колгоспу даних про вироблений мінімум вихододнів у 1982 році чи відповідних записів у трудовій книжці колгоспника позивача, не може бути підставою для виключення відповідного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення відповідної пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що несплата ТзОВ «АТП-15101» та ТзДВ «Рівненасіннєовоч» за позивача страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи і сум заробітку, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Щодо позовних вимог про зарахування до стажу періоду роботи в Приватному підприємстві «Метроном» з 01.02.2004 по 13.08.2004, то суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження періоду роботи на даному підприємстві та отримання на ньому заробітної плати, а тому відсутні підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача. У зв'язку з чим, позовна заява в цій частині до задоволення не підлягає.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що в рішенні суду першої інстанції враховані періоди роботи та навчання, які відповідають записам у трудовій книжці, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшов висновку про можливість розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої визначено згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсію призначено з 05.12.2018 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі № 460/945/19, яке набрало законної сили 06.08.2019.
14.12.2019 ОСОБА_1 звернувся в Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо не врахування при призначенні пенсії періоду роботи (період з 20.06.1982 по 10.11.1982) - 4 міс. 30 дн.; період навчання на підготовчому відділенні ЛСГІ (за період з 01.12.1985 по 01.08.1986) - 7 міс.; період роботи з 20.10.2003 по 19.08.2004 - 12 дн.; період роботи з 20.08.2004 по 26.06.2013 - 4 міс. 6 дн.; не враховано заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000, незалежно від перерв на підставі довідки архівної установи, а саме: 1991-1995рр. (а.с.6).
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 29.01.2020 №С-5841/07.1-59, №С-6445/07.1-59 повідомило ОСОБА_2 , що в базі даних системи персоніфікованого обліку містяться відомості про те, що з 20.10.2003 по 26.06.2013 ОСОБА_1 працював в ЗАТ Костопільська фабрика «Мрія», ТзОВ «АТП-15101», ТзДВ «Рівненасіннєовоч», Приватне підприємство «Метроном», ТзОВ «Астра-10» та дані про підприємницьку діяльність. Період роботи в ТзОВ «АТП-15101» з 20.10.2003 по 31.12.2003 до страхового стажу зарахований на підставі записів трудової книжки, що передбачено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (чинний з 01.01.1992). Періоди роботи в ТзОВ «АТП-15101» з 01.01.2004 по 19.08.2004, в Приватному підприємстві «Метроном» з 01.02.2004 по 13.08.2004, в ТзДВ «Рівненасіннєовоч» з 01.08.2004 по 31.12.2004 та періоди підприємницької діяльності з 01.05.2008 по 30.06.2008 і з 01.03.2009 по 31.03.2009 не враховані до страхового стажу та заробітної плати для обчислення розміру пенсії в зв'язку з відсутністю відомостей про сплату страхових внесків роботодавцями та позивачем. Згідно з документами пенсійної справи, для обчислення ОСОБА_1 пенсії враховано 35 років 11 місяців 9 днів (стаж зараховано по 01.09.2018). Коефіцієнт страхового стажу, визначений з урахуванням вартості одного року страхового стажу 1% відповідно до статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 0,35917 ((35 років х 12 місяців + 11 місяців) 1% : (100 % х 12)).
Зазначено, що у разі надання ОСОБА_1 довідок про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьованих днів у колгоспі імені «XX Партз'їзду» з 20.06.1982 по 10.11.1982 буде розглянуто можливість проведення перерахунку пенсії з урахуванням до страхового стажу періоду роботи у колгоспі. Також вказано, що оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.
Враховуючи викладене вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначило, що підстави для зарахування до страхового стажу часу навчання на підготовчому відділенні (курсах) відсутні.
Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що стаж, безпосередньо пов'язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, обчислюється лиш починаючи з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), який діяв до 01.01.2004 та в подальшому в частині, що не суперечить Закону №1058-IV, відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
Згідно з статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з долученою до матеріалів справи копією трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01.12.1985 зарахований слухачем підготовчого відділення Львівського сільгоспінституту (запис № 6), а 01.08.1986 по закінченні підготовчих курсів зарахований студентом економічного факультету денного навчання до Львівського сільгоспінституту (запис № 7) (а.с.18).
У вказаний період підготовчі відділення при вищих навчальних закладах створювались відповідно до Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР від 08.10.1969 №573 «Про організацію підготовчих відділень при вищих навчальних закладах» відповідно до пункту 2 якої при організації підготовчих відділень передбачається: а) проведення учбових занять по денній, вечірній та заочній формах навчання; б) створення відділень при наявності не менше 100 слухачів, які навчаються з відривом і без відриву від виробництва; в) строк навчання з відривом від виробництва - 8 місяців, без відриву бід виробництва - 10 місяців; г) створення учбових груп підготовчих відділень на базі великих промислових підприємств, будов, організацій транспорту і зв'язку, радгоспів і колгоспів. Зазначені учбові групи організовуються за погодженням з галузевими міністерствами і відомствами.
Особи, які закінчили підготовчі відділення та успішно витримали випускні екзамени, зараховуються на I курс вищих учбових закладів без здачі вступних екзаменів.
Слухачам підготовчих відділень, зарахованим на навчання з відривом від виробництва, виплачується, стипендія в розмірі, встановленому для студентів I курсів вищих учбових закладів, при яких організовані підготовчі відділення, у відповідності з постановою Ради Міністрів СРСР від 9 липня 1963 року № 774 (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 27 липня 1963 року №1114).
Відповідно до Положення про підготовче відділення при вищому навчальному закладі (Накази Міністерства вищої та середньої освіти СРСР №712 від 26.09.1969; №394 від 17.05.1971; №468 від 31.05.1974 та №504 від 14.07.1987): а) «час навчання на підготовчому відділенні не перериває трудового стажу» (пункт 21); в) «особам зарахованим на підготовче відділення видається квиток слухача», «на слухачів підготовчого відділення поширюються права та обов'язки, встановлені для студентів вищого навчального закладу» (пункт 9-10).
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що підготовчі відділення створювалися для загальноосвітньої підготовки для подальшого вступу до вищого навчального закладу, навчання на таких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Згідно із пунктом 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої Постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162, яка діяла на час навчання позивача, студентам, особам, які навчаються, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, начальний заклад (наукова установа) вносить записи про період навчання на денних відділеннях (в тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, в партійних школах і школах профруху. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання і про відрахування з числа студентів, осіб, які навчаються, аспірантів, клінічних ординаторів.
Окрім того, на час навчання позивача порядок визначення трудового стажу, який давав право на пенсію за віком, регулювався Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 «Про затвердження положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», підпунктом «і» пункту 109 якої встановлювалось, що крім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також «навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профрухів, на робфаках, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі. При призначенні пенсій по старості періоди вказані у підпункті «і» зараховуються в стаж при умові, що цим періодам передувала робота в якості робітника чи службовця, або служба в складі Військових сил СРСР.
Згідно із записами у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював різноробочим в будівельній бригаді в колгоспі 20 річчя Партз'їзду (запис №4, а.с.17), 01.12.1985 - зарахований на підготовче відділення (денна форма навчання) Львівського сільгоспінституту, де навчалася з 01.12.1985 по 01.08.1986, після чого ОСОБА_1 прийнятий на 1 курс навчання.
03.12.1985 позивачу видано білет слухача підготовчого відділення Львівського сільськогосподарського інституту №11 (а.с.14).
Враховуючи те, за нормами законодавства, що діяло у 1985-1986 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах до студентів вищого навчального закладу, час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий підлягає зарахуванню до трудового стажу.
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність відмови відповідача включити в страховий стаж період навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання у Львівському сільськогосподарському інституті з 01.12.1985 по 01.08.1986.
Щодо зарахування періоду роботи позивача у колгоспі імені «XX Партз'їзду» з 20.06.1982 по 10.11.1982, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) наводяться такі відомості - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Відповідно до пункту 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 27 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників», якою затверджено Основні положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу, в тому числі на членів риболовних колгоспів, з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення, переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Отже, основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві з причин, визнаних правлінням чи загальними зборами колгоспників поважними, адміністрація колгоспу вносила відповідні записи до трудової книжки.
Згідно з пунктом 13 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Відповідно до записів у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 20.06.1982 по 07.09.1996 був членом колгоспу імені «ХХ Партз'їзду» (а.с.16). Згідно з протоколом №6 від 30.06.1982 зборів членів колгоспу імені «ХХ Партз'їзду» позивача прийнято на роботу трактористом з 20.06.1982 (запис №1) (а.с.17). 11.11.1982 позивач призваний в ряди Радянської армії (запис 2) (а.с.17). У 1982 році за даними розрахункової книги прийнятий колгоспом річний мінімум участі у громадському господарстві 80, виконаний річний мінімум участі у громадському господарстві 81 (а.с.23).
Вказана трудова книжка надана відповідачу при поданні заяви про призначення пенсії (а.с.12).
Оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника щодо неможливості зарахувати стаж роботи позивача в колгоспі імені «ХХ Партз'їзду» з 20.06.1982 по 07.09.1996 без надання довідок про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьованих днів у колгоспі, так як відомості про такий зазначено у трудовій книжці колгоспника. Порядок заповнення чи достовірність внесених відомостей у трудову книжку колгоспника позивача скаржник не заперечує.
Окрім того суд апеляційної інстанції зауважує, що неналежний облік первинних документів, документів, що підтверджують трудовий стаж, не може впливати на право щодо призначення пенсії позивача, водночас, коли стаж роботи тракториста підтверджено записами трудової книжки. Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо протиправності не врахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області періодів роботи позивача в колгоспі і мені «ХХ Партз'їзду» з 20.06.1982 по 10.11.1982 при призначенні пенсії за віком з 05.12.2018.
Надаючи правову оцінку аргументам скаржника щодо відсутності правових підстав для зарахування до загального стажу періоду роботи позивача з 01.01.2004 по 19.08.2004 на ТзОВ «АТП-15101» та з 20.08.2004 (а не з 01.08.2004 як зазначає позивач) по 31.12.2004 на ТзДВ «Рівненасіннєовоч», суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Скаржник вказує, що з 05.12.2018 до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи на підставі даних персоніфікованого обліку з врахуванням сплати страхових внесків.
Відповідно до положень статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
За змістом статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, зарахування страхового стажу провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 31 жовтня 2019 року (справа № 235/7373/16) та від 20 березня 2019 року (справа №688/947/17).
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 20.10.2003 ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора в ТзОВ «АТП-15101» та звільнений із займаної посади 19.08.2004 (записи 32, 33) (а.с.30). Відповідно до наказу №57 від 19.08.2004 ОСОБА_1 20.08.2004 прийнятий на посаду заступника директора у ВАТ «Рівненасіннєовоч» (28.10.2020 перейменоване в ТзДВ «Рівненасіннєовоч»), де пропрацював на різних посадах до 26.06.2013 (а.с.30-31).
Несплата ТзОВ «АТП-15101» та ТзДВ «Рівненасіннєовоч» за позивача страхових внесків, на що покликається скаржник, на переконання суду апеляційної інстанції, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду роботи і сум заробітку, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Невнесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відбулось не з вини позивача.
Оскільки позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, невиконання (неналежне виконання) страхувальником вказаного обов'язку не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду роботи з 01.01.2004 по 19.08.2004 на ТзОВ «АТП-15101» та з 20.08.2004 (а не з 01.08.2004 як зазначає позивач) по 31.12.2004 на ТзДВ «Рівненасіннєовоч».
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання у Львівському сільськогосподарському інституті з 01.12.1985 по 01.08.1986, роботи у колгоспі імені «XX Партз'їзду» з 20.06.1982 по 10.11.1982, роботи в ТзОВ «АТП-15101» з 01.01.2004 по 19.08.2004, роботи в Товаристві з додатковою відповідальністю «Рівненасіннєовоч» з 20.08.2004 по 31.12.2004.
Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, в силу приписів частини 1 статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності відмови відповідача, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у справі №460/3008/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Н. В. Ільчишин
С. М. Шевчук