Рішення від 07.10.2020 по справі 420/4750/20

Справа № 420/4750/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з повернення надмірно сплаченого ЄСВ у сумі 7371,54 грн.;

- стягнути з рахунку відповідача, призначеного для сплати ЄСВ, на користь позивача 7371,54 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом позовної заяви, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- позивач зареєстрований у ЄДР як фізична особа-підприємець з 05.04.2001 р., знаходиться з 02.06.2003 р. на обліку у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ДПІ 1554);

- позивач є платником єдиного податку за ставкою 5 відсотків за кількома видами діяльності, основний - діяльність у сфері права (код 69.10);

- єдиний соціальний внесок позивач сплачує відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI з суми, що визначає самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- з 04.04.2018 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси взяла позивача на облік як платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, а саме як фізичну особу, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвоката);

- 11.04.2018 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України за отриманням індивідуальної податкової консультації з питання: Чи є в позивача, як у особи, що є страхувальником та платником єдиного соціального внеску як фізична особа-підприємець, обов'язок додатково сплачувати соціальний внесок як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвокату)? Державною фіскальною службою України буда надана індивідуальна податкова консультація від 10.05.2018 № 2069/Ф/99-99-13-2-03-14/1ПК, суть якої полягала у необхідності сплачувати єдиний внесок як адвокату за п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, незважаючи на те, що позивач одночасно є платником єдиного податку як ФОП;

- постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 815/2618/18 податкова консультація від 10.05.2018 № 2069/Ф/99-99-13-2-03-14/1ПК, надана на звернення ОСОБА_1 , була визнана протиправною та скасована. За висновками суду, особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, не має обов'язку подання окремої звітності та окремої сплати ЄСВ, сплачує ЄСВ тільки як фізична особа-підприємець. Аналогічна правова позиція викладена у Рішення Верховного Суду від 02.09.2019 № 520/3939/19 у зразковій справі щодо оподаткування самозайнятої особи, яка одночасно зареєстрована як ФОП;

- як фізична особа-підприємець за період діяльності з квітня по грудень 2018 року позивач сплатила ЄСВ у загальній сумі 7371,54 грн. (п/п № 276 від 11.07.2018 на суму 2457,18 грн., п/п № 305 від 10.10.2018 на суму 2457,18 грн., п/п № 334 від 14.01.2019 на суму 2457,18 грн.). За той же період як особа, що проводить незалежну професійну діяльність (адвокат) позивач також сплатила ЄСВ (додатково до сплати ЄСВ як ФОП) у загальній сумі 7371,54 грн. (п/п № 5 від 10.07.2018 на суму 2457,18 грн., п/п № 9 від 10.10.2018 на суму 2457,18 грн., п/п № 14 від 14.01.2019 на суму 2457,18 грн.). Ці кошти є надмірно сплаченими;

- позивач звернулася до Головного управління ДПС в Одеській області з заявою від 27.04.2020 про повернення надмірно сплаченого ЄСВ. Листом від 26.05.2020 ГУ ДПС в Одеській області відмовила позивачу у поверненні цих коштів, оскільки не вважає їх надмірно сплаченими;

- відмовляючи у поверненні надмірно сплаченого ЄСВ, відповідач порушує норму ч. 13 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою встановлено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Цей порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів затверджено Наказом Міністерства фінансів України 16.01.2016 № 6, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2016 р. за № 193/28323;

- у свої постанові від 27 травня 2020 року у справі № 560/4304/18 Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду зазначив, що належним та ефективним способом захисту порушених прав у подібних правовідносинах є визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення помилково сплачених коштів з рахунку, на який кошти сплачені.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- згідно із даними автоматизованої інформаційної системи контролюючого органу станом на теперішній час ОСОБА_2 перебуває на обліку в Суворовській ДПІ як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 04.04.2018 року та як фізична особа-підприємець з 02.06.2003 року;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе, якщо вони одночасно є фізичними особами-підприємцями;

- на підставі вимог Закону № 2464 позивачу нараховано в автоматичному режимі у 2018 році єдиний внесок: як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність за 2 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 19.07.2018 р.), за 3 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 19.10.2018 р.), за 4 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 21.01.2019 р.); як фізичній особі-підприємцю за 1 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 19.04.2018 р.), за 2 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 19.07.2018 р.), за 3 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 19.10.2018 р.), за 4 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 21.01.2019 р.);

- зважаючи на викладене, сплачений позивачем єдиний внесок у загальній сумі 7371,54 грн. (п/п № 5 від 10.07.2018 на суму 2457,18 грн., п/п № 9 від 10.10.2018 на суму 2457,18 грн., п/п № 14 від 14.01.2018 на суму 2457,18 грн.) не є надмірно сплаченим;

- умови повернення надмірно сплачених сум ЄВ врегульовано Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 5 лютого 2016 року № 6;

- відповідач звертає увагу суду, що позивач посилається на податкову консультацію, яку він оскаржив до суду, однак з визнанням податкової консультації недійсною, податкові зобов'язання в ІКП не зникли та безпосередньо такої вимоги, як зобов'язання внести коригування до ІКП.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані сторонами, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем з 05.04.2001 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 31.08.2006 року внесено запис № 25560170000047402, та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області, Північне управління у м. Одесі, Суворовська податкова інспекція (Суворовський район м. Одеси) з 02.06.2003 року як платник податків, та з 31.03.2003 року - як платник єдиного внеску. (а.с.43)

Також, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань:

- види діяльності:

- 69.10 Діяльність у сфері права (основний);

- 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна;

- 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

- 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту;

- 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

22 січня 2018 року Фатєєвій Яні Анатоліївні Радою адвокатів Волинської області видано Свідоцтво № 990 про право на заняття адвокатською діяльністю. (а.с.44)

27.04.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надмірно сплаченого ЄСВ (а.с.7), в якій просив повернути надмірно сплачений ЄСВ на його рахунок: НОМЕР_1 в Акціонерному банку «Південний», адвокат Фатєєва Яна Анатоліївна, ід.номер НОМЕР_2 , з таких підстав:

- позивач зареєстрований у ЄДР як фізична особа-підприємець з 05.04.2001 р., знаходиться з 02.06.2003 р. на обліку у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ДПІ 1554);

- позивач є платником єдиного податку за ставкою 5 відсотків (третя група) за кількома видами діяльності, основний - діяльність у сфері права (код 69.10);

- єдиний соціальний внесок позивач сплачує відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI з суми, що визначає самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- з 04.04.2018 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси взяла позивача на облік як платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, а саме як фізичну особу, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвоката);

- позивачем за час перебування на податковому обліку як фізичної особи-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності був сплачений ЄСВ як адвокатом (тобто додатково до сплати ЄСВ як ФОП) у загальній сумі 7371,54 грн. (п/п № 5 від 10.07.2018 на суму 2457,18 грн., п/п № 9 від 10.10.2018 на суму 2457,18 грн., п/п № 14 від 14.01.2018 на суму 2457,18 грн.);

- ці кошти є надмірно сплаченими, оскільки за правовими висновками Верховного Суду, викладеними у Рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 № 520/3939/19 (№ Пз/9901/10/19) у зразковій справі щодо оподаткування самозайнятої особи яка одночасно зареєстрована як ФОП, особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, не має обов'язку подання окремої звітності та окремої сплати ЄСВ.

Листом, № 10323/Ф/15-32-51-05-07 від 26.05.2020 року (а.с.14-15), відповідач повідомив позивача про таке:

- згідно із даними автоматизованої інформаційної системи контролюючого органу станом на теперішній час позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС в Одеській області, Північному управлінні у м. Одесі, Суворовській ДПІ як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 04.04.2018 року та як фізична особа - підприємець з 02.06.2003 року;

- статтею 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464); особи, які провадять незалежну професійну діяльність (пункт 5 частини першої статті 4 Закону № 2464);

- базу нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, визначено пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464, для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, - пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464;

- згідно з абз. 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 у разі, якщо особою яка провадить незалежну професійну діяльність не отримано дохід у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- враховуючи зазначене, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не звільняються від сплати єдиного внеску за себе, якщо вони одночасно є фізичними особами - підприємцями;

- на підставі вищезазначених вимог Закону № 2464 позивачу нараховано в автоматичному режимі у 2018 році єдиний внесок:

- як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність за 2 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 19.07.2018 р.), за 3 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 19.10.2018 р.), за 4 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 21.01.2019 р.);

- як фізичній особі-підприємцю за 1 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 19.04.2018 р.), за 2 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 19.07.2018 р.), за 3 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 19.10.2018 р.), за 4 кв. 2018 року - 2457,18 грн. (по строку 21.01.2019 р.);

- зважаючи на викладене, сплачений позивачем єдиний внесок у загальній сумі 7371,54 грн. (п/п № 5 від 10.07.2018 на суму 2457,18 грн., п/п № 9 від 10.10.2018 на суму 2457,18 грн., п/п № 14 від 14.01.2018 на суму 2457,18 грн.) не є надмірно сплаченим;

- умови повернення надмірно сплачених сум ЄВ врегульовано Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 5 лютого 2016 року № 6;

- відповідно до вимог пункту 5 Порядку контролюючий орган позбавлений можливості у задоволенні заяви позивача;

- у своїй діяльності органи ДПС діють виключно у відповідності із вимогами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) та інших Законів України та нормативних актів.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача з повернення надмірно сплаченого ЄСВ у сумі 7371,54 грн., позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

Судом також встановлено, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року по справі № 815/2618/18 (а.с.16-23):

- апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено;

- рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року скасовано;

- ухвалено у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації нове рішення - про задоволення позову;

- визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 10.05.2018 року № 2069/Ф/99-99-13-2-03-14/1ПК, надану на звернення ОСОБА_1 .

Згідно зі змістом вказаної постанови, нею встановлено, зокрема:

- ОСОБА_2 зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) як фізична особа-підприємець з 05.04.2001 року;

- з 02.06.2003 року перебуває на обліку у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області. З 01.01.2016 року перебуває на спрощеній системі оподаткування;

- позивач є платником єдиного податку за ставкою 5 відсотків (третя група) за кількома видами діяльності, основний - діяльність у сфері права (код 69.10), а також платником ЄСВ з 31.03.2003 року;

- позивач сплачує ЄСВ відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464:

- з 04.04.2018 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси взято позивача на облік як платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до ЄДР, а саме: як фізичну особу, яка проводить незалежну професійну діяльність (адвоката);

- 11.04.2018 року ОСОБА_2 звернулась до ДФС України за отриманням індивідуальної податкової консультації з наступного питання:

«Чи є в мене, ОСОБА_2 як у особи, що є страхувальником та платником єдиного соціального внеску як фізична особа-підприємець, обов'язок додатково (повторно) сплачувати єдиний соціальний внесок як особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокату)?»;

- 10.05.2018 року відповідачем була надана індивідуальна податкова консультація, суть якої полягає у необхідності сплачувати ЄСВ як адвокату за п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464, незважаючи на те, що особа вже є платником ЄСВ як фізична особа-підприємець;

- не погоджуючись з наданою податковою консультацією, позивач звернувся до суду про її скасування, що і стало предметом спору у цій справі;

- позивач здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у неї не виникає обов'язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства;

- за таких обставин справи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 , перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинна перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків, саме як фізична особа-підприємець 3- ої групи єдиного податку за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10).

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.8-13):

- платіжних доручень № 5 від 10 липня 2018 року, № 9 від 10 жовтня 2018 року, № 14 від 14 січня 2019 року, в яких зазначено: платник - ОСОБА_2 адвокат; сума - по 2457,18 грн. кожне; призначення платежу *101; НОМЕР_2 ;нарахування 22% ЄСВ за 2, 3, 4 квартали 2018 року, реєстр № 11240;;;;

- платіжних доручень № 305 від 10 жовтня 2018 року, № 334 від 14 січня 2019 року, № 276 від 11 липня 2018 року, в яких зазначено: платник - ОСОБА_2 -ФОП; сума - по 2457,18 грн. кожне; призначення платежу *101; НОМЕР_2 ;нарахування 22% ЄСВ за 2, 3, 4 квартали 2018 року, реєстр № 11240;;;.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом з внесенням Пенсійним фондом відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 № 1162, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2014 р. за № 1553/26330 (далі - Порядок № 1162), ним визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску.

Згідно з п. 3 розділу І Порядку № 1162 порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Порядку № 1162 взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом № 755.

Згідно з п. 1 розділу ІІІ Порядку № 1162 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку № 1162 платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону № 2464-VI ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону № 2464-VI відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 р. за № 785/25562 (далі - Положення № 10-1).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Положення № 10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Положення № 10-1 облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом.

Відповідно до п. 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме, зокрема: відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів), визначає Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказ Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за № 460/26905 (далі - Порядок № 435).

Згідно з п. 16 розділу ІV Порядку № 435, фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).

За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, параграф 43).

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, з таких підстав.

У цій справі спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме як фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності за КВЕД, та бездіяльність відповідача, щодо не повернення позивачу надмірно сплаченого ЄСВ у сумі 7371,54 грн.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем з 05.04.2001 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 31.08.2006 року внесено запис № 25560170000047402, та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області, Північне управління у м. Одесі, Суворовська податкова інспекція (Суворовський район м. Одеси) з 02.06.2003 року як платник податків, та з 31.03.2003 року - як платник єдиного внеску.

Водночас застосовані судом у цій справі норми права свідчать про те, що фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом № 2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

При цьому аналіз п.п. 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійно взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.

До того ж, як передбачено у п. 4 розділу VI Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою «платник не подав заяви для взяття на облік».

При цьому, закріплене пунктом 4 розділу VI Порядку № 1162 право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно в разі подання цією особою відповідної заяви.

Жодного доказу на підтвердження того, що позивач після отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 990 від 22.01.2018 року подав заяву за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу - відповідачем суду не надано.

Системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

При цьому з огляду на положення пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України не можливим є застосування до правовідносин щодо сплати єдиного внеску положень цього Кодексу.

Оскільки позивач не перебуває на обліку платників єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подає звітності як такий платник, позивачем надмірно сплачено єдиний соціальний внесок у сумі 7371,54 грн.

Доводи відповідача про те, що з визнанням податкової консультації недійсною, податкові зобов'язання в ІКП не зникли та безпосередньо такої вимоги, як зобов'язання внести коригування до ІКП, суд вважає безпідставними, оскільки зазначеним судовим рішенням, фактично, визнана протиправною позиція відповідача зі спірних правовідносин.

Здійснивши аналіз пункту 16 розділу ІV Порядку № 435, суд дійшов висновку про наявність колізії між положеннями нормативно-правових актів різної юридичної сили, а саме: приписи пункту 16 розділу ІV Порядку № 435, яким передбачено обов'язок формування та подання звіту фізичною особою - підприємцем, з ознакою незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.

При цьому положення пункту 16 розділу IV «Формування звіту» Порядку № 435 відсилають до додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску», розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізична особа - підприємець, з ознакою незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

За наявного існуючого правового регулювання, взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не передбачено.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає, що хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону.

Також суд звертає увагу, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності.

При цьому застосовними у цій справі є висновки Європейського суду з прав людини справа «Серков проти України» (цитовані у пункті 65 цієї постанови), оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов'язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19) тощо.

Відповідно, позиція відповідача, викладена в листі № 10323/Ф/15-32-51-05-07 від 26.05.2020 року, що сплачений позивачем єдиний внесок у загальній сумі 7371,54 грн. не є надміру сплаченим, є безпідставною та такою, що не узгоджується з позицією Верховного Суду.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на повернення сплаченого позивачем єдиного внеску в розмірі 7371,54 грн. за відсутності у нього відповідного обов'язку щодо його сплати двічі.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Процедура зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення платникам, на яких згідно із Законом № 2464-VI покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, визначені Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 16.01.2016 року № 6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2016 р. за № 193/28323 (далі - Порядок № 6).

Згідно з п. 3 Порядку № 3 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: надміру сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на відповідний рахунок 3719 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону).

Відповідно до п. 6 Порядку № 6 повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

Згідно з п. 10 Порядку № 6 повернення Платникам Коштів здійснюється підрозділом органу доходів і зборів, відповідальним за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня за рахунок поточних надходжень на рахунок 3719, на який сплачено Кошти, що повертаються.

Право особи, яка звертається до суду з позовом, самостійно та на свій розсуд розпоряджатися своїми правами, зокрема і щодо визначення предмета і підстав позову є складовою диспозитивності як одного із принципів адміністративного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС)).

Гарантуючи кожній особі право в порядку, встановленому КАС, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, стаття 5 КАС одночасно визначає, у який спосіб особа може просити суд їх захистити, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої цієї статті).

Відмова відповідача повернути позивачу помилково сплачений єдиний внесок свідчить про бездіяльність з боку відповідача щодо повернення коштів. Відтак, предметом позову у цій справі є бездіяльність відповідача, внаслідок якої порушено право позивача на майно, а способом захисту порушеного права, про який позивач може просити суд, є визнання такої бездіяльності протиправною та стягнення помилково сплачених коштів з рахунку, на який кошти сплачені.

Обраний судом спосіб задоволення похідної вимоги позивача зобов'язального характеру відповідає способу захисту прав позивача у спірних правовідносинах, встановленому, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 560/4304/18.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності допущення оскаржуваної бездіяльності, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновку, що:

- позиція відповідача зі спірних питань, - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини та/або фактичним обставинам справи;

- оскаржувана позивачем бездіяльність допущена відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця бездіяльність, тому - вона є протиправною, відповідно

- позовні вимоги позивача, в тому числі похідні вимоги позивача, - підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову додано платіжне доручення № 29 від 25 жовтня 2019 року та № 39 від 2 червня 2020 року на загальну суму 840,80 грн. (а.с.5-6)

Відповідно стягненню з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає сума судового збору в розмірі 840,80 грн.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 250, 255, 258, 262, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044; ідентифікаційний код юридичної особи: 43142370) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо не повернення ОСОБА_3 надмірно сплаченого єдиного соціального внеску у сумі 7371,54 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 помилково сплачені грошові кошти в сумі 7371,54 грн. (сім тисяч триста сімдесят одна гривня п'ятдесят чотири копійки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з відповідного рахунку Головного управління ДПС в Одеській області.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.