Справа №756/7622/20 Головуючий в суді І інстанції - Шевчук А.В.
Провадження №33/824/3357/2020 Доповідач - Габрієль В.О.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
21 вересня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Китаєва І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року, -
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 00 коп. із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 27.05.2020 року о 22 год. 00 хв. по вул. Маршала Малиновського, 13 в м. Києві він керував транспортним засобом "HONDA" д.н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога КМНКЛ "Соціотерапія".
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій, з урахуванням доповнень, він просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 або п.6 ч.1 ст.247 КУпАП
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що він не був належним чином повідомлений про дату судового засідання, а судом першої інстанції було порушено його право на захист. Працівники поліції не можуть порушувати порядок проходження огляду, а тому не зрозуміло, чому йому не надали можливість пройти тест із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування. Медичний огляд повинен проводитися за наявності направлення. Без нього в медичній установі водія для огляду приймати не повинні, більш того, відсутність документа може свідчити про порушення порядку. Відсутність акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів і відсутність акту медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, свідчить про відсутність належних доказів вини ОСОБА_1 . Висновок КМНКЛ "Соціотерапія" складений з порушенням Інструкції.
Крім того при винесення постанови судом першої інстанції не враховано, що з 01 липня 2020 року набув чинності Закон України від 22.11.2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який криміналізував поставлені йому у провину дії.
Разом з тим, Законом України від 17.06.2020 року №720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» внесені нові зміни до Закону №2617 - VIII, а саме, згідно з вимогами п.117 Розділу І Закону №720-ІХ: у пункті 1 Розділу І Закону №2617-VIII виключено підпункт 4, який запровадивши нову редакцію ст.130 КУпАП виключав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння - відтак відновлена відповідальність за ці дії; у пункті 2 Розділу І Закону №2617 - VIII виключено підпункт 171, який доповнивши КК України ст.286-1 криміналізував відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння - відтак відбулась декриміналізація цих дій.
Таким чином, акт, який до 01.07.2020 року встановлював адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами у стані сп'яніння, з 01.07.2020 року був скасований Законом №2617- VIII з одночасною криміналізацією цих дій у ст.286-1 КК України. Закон №2617- VIII в цій частині зворотної дії не має.
Проте, оскільки з 03.07.2020 року ці дії були декриміналізовані Законом №720-ІХ з одночасним повторним запровадженням адміністративної відповідальності за їх вчинення у новій редакції ст.130 КУпАП, Закон №720-ІХ в цій частині в силу пом'якшення відповідальності має зворотну дію, але виключно на період існування ст.286-1 КК України (з 01 по 03 липня 2020 року), і не поширюється на правовідносини, які регулювалися ст.130 КУпАП в редакції до 01.07.2020 року, оскільки порівняно із цією нормою, яка була скасована з 01.07.2020 року, не пом'якшує відповідальність водіїв, не скасовує таку відповідальність та не покращує їх становище.
Отже, по відношенню до дій апелянта не можливо застосувати ст.130 КУпАП в редакції до 01.07.2020 року, оскільки вона скасована Законом №2617- VIII, який зворотної дії не має, а також і ст.130 КУпАП в редакції Закону №720-ІХ, який також не має зворотної дії на правовідносини, що існували до 01.07.2020 року. Таким чином, на думку апелянта, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п.6 ч.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника Китаєва І.Ю. на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п.2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правовими положеннями ст.266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, правильності кваліфікації дій за вказаною статтею, оскільки зазначене підтверджуються зібраними у справі доказами.
У відповідності до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №541456 від 27.05.2020, водій ОСОБА_1 27.05.2020 року о 22 год. 00 хв. в м. Київ по вул. Маршала Малиновського, 13, керував транспортним засобом "Honda Accord" д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Огляд водія у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився у лікаря-нарколога. Вказаними діями водій порушив вимоги п.2.9а ПДР України.
ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких заперечень з приводу порядку проходження огляду на стан сп'яніння він не зазначив.
Із висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Київської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 01.06.2020 вбачається, що о 22 год. 40 хв. 27.05.2020 року ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння (канабіоїди, кокаїн) (а.с.2).
Слід вважати необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції було порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, тому що не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу. Оскільки проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з технічної точки зору є неможливим і може здійснюватись виключно в медичному закладі.
Крім того, у відповідності до положень вказаної Інструкції акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я.
Таким чином, не долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення даного акту на направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, жодним чином не спростовує наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими.
Крім того, на думку суду апеляційної інстанції, підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачені п.6 ч.1 ст.247 КУпАП, відсутні. Оскільки за цим пунктом провадження у справі підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність, натомість у результаті внесення змін Законом №2617-VIII від 22.11.2018 року до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП була не скасована, а навпаки посилена. Таким чином щодо дій ОСОБА_1 застосовується редакція ст.130 КУпАП, що діяла на час їх вчинення.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Істотних порушень закону, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Доказів на спростування висновків районного суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто.
Із огляду на вищезазначене, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне рекомендувати Оболонському районному суду м. Києва виправити описки допущені в постанові, зокрема щодо найменування пункту ПДР України.
Керуючись ст.294 КУпАП суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 ча - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.О. Габрієль