Справа №752/12154/20 Головуючий в суді І інстанції - Бондаренко Г.В.
Провадження №33/824/3441/2020 Доповідач - Габрієль В.О.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
21 вересня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Габрієля В.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Решнюка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року, -
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушенні за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. на користь держави.
Відповідно до постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 12.06.2020 року о 04 годині 10 хвилин керував автомобілем марки "Фольксваген" д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Ломоносова, 24, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що сукупність зібраних у справі доказів не підтверджують наявність в його діях інкримінованого складу адміністративного правопорушення. Апелянт вказує, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду. Свідок ОСОБА_2 не володіє українською та російською мовою, та йому не було роз'яснено за що саме він підписується. Крім того, працівниками поліції не було встановлено, що він керував транспортним засобом, його не було зупинено працівниками поліції та він не перебував за кермом. Таким чином, на думку апелянта, протокол про адміністративне правопорушення було складено з грубим порушенням чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_1 та його захисника Решнюка А.В., на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Аналогічні положення щодо огляду громадян на стан сп'яніння містить «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858.
Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
У суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 вину не визнав та посилаючись на доводи зазначені в апеляційній скарзі просив закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Однак, до тверджень ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції ставиться критично, оскільки вони спростовуються доказами, наявними у справі про адміністративне правопорушення.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №419705 від 12.06.2020 вбачається, що ОСОБА_1 12.06.2020 року о 04 годині 10 хвилин керував автомобілем марки "Фольксваген" д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Ломоносова, 24, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення в повній мірі відповідає вимогам ст.256 КУпАП.
ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП.
При цьому, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу та у найближчому закладі охорони здоров'я безпосередньо підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 12.06.2020 року.
Вказані письмові пояснення свідків, відповідно до вимог ст.251 КУпАП, є належними доказами у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, вони в повній мірі узгоджуються з іншими доказами дослідженими судом першої інстанції та не викликають сумнівів у їх достовірності. Доводи апеляційної скарги про те, що пояснення свідка ОСОБА_2 слід вважати недопустимим доказом не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з відеозапису долученого до апеляційної скарги, він спілкувався російською мовою і працівниками поліції йому було роз'яснено, що своїми поясненнями він підтверджує факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що коли до ОСОБА_1 підійшли працівники поліції він перебував за кермом автомобіля з увімкненим мотором. Факт вживання алкогольних напоїв він визнав, як і факт керування після цього транспортним засобом. При цьому проходити огляди на стан алкогольного сп'яніння категорично відмовився в присутності двох свідків.
Будь-яких доказів вчинення неправомірних дій працівниками поліції по відношенню до ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надано та в ході апеляційного розгляду такі факти не встановлені.
У рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Доводи зазначені в апеляційній скарзі не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України за наявності у справі вищевказаних належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою, та повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Попри невизнання вини ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими.
У відповідності до ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Доказів на спростування висновків місцевого суду апелянтом у апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході апеляційного розгляду не здобуто.
Із огляду на вищезазначене, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду В.О. Габрієль