22 вересня 2020 року місто Київ
справа № 752/9233/20
апеляційне провадження № 22-ц/824/9528/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Головачова Я.В.,
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Коцюрби Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Колдіної О.О. від 19 травня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до обслуговуючого кооперативу "Власна квартира 3", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: департамент з питань архітектурно-будівельного контролю Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У травні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОК "Власна квартира 3", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: департамент з питань архітектурно-будівельного контролю Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що їм на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:364:0323.
Відповідач захопив та використовує належну позивачам частину земельної ділянки, обгородивши її парканом та розмістивши на ній будівельний кран та будівельні вагончики. Крім того, відповідач здійснює самочинне будівництво на частині їх земельної ділянки та двох сусідніх ділянках без жодних дозвільних документів.
Посилаючись на викладене, позивачі просили зобов'язати ОК "Власна квартира 3" знести самовільно побудовану ним споруду, яка побудована на земельних ділянках по АДРЕСА_2 з кадастровими номерами: 8000000000:79:364:0323, 8000000000:79:364:0321, 8000000000:79:364:0320; зобов'язати ОК "Власна квартира 3" звільнити від огорожі, тимчасових споруд, будівельного крану,
будівельних матеріалів, будівельних вагончиків та будівельного сміття земельну ділянку за адресою : АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:364:0323.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали заяву про забезпечення позову, у якій просили суд заборонити ОК "Власна квартира 3", особам, із якими відповідач уклав договори, що дозволяють здійснювати будівництво, та будь-яким іншим особам проводити будівельні роботи на земельних ділянках по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:79:364:0320), АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:79:364:0321) та за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:79:364:0323) в Голосіївському районі міста Києва; заборонити ОК "Власна квартира 3" особам із якими відповідач уклав договори, використовувати належну позивачам земельну ділянку за адресою за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:79:364:0323) в Голосіївському районі міста Києва.
Заява мотивована тим, що будівництво на вказаних земельних ділянках проводиться незаконно та з порушенням будівельних норм. Відповідачем незаконно захоплено частину земельної ділянки позивачів. На даний час органи держархбудконтролю позбавлені права проводити перевірки та винесення приписів щодо знесення самочинного будівництва. Невжиття заходів забезпечення позову, у випадку задоволення позовних вимог, може призвести до утруднення виконання рішення суду, оскільки будівництво може бути завершеним, а об'єкт самочинного будівництва введений в експлуатацію.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви. Скаржник зазначає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволення заяви, оскільки існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову виходячи з ймовірності завершення відповідачем будівництва та введення об'єкту будівництва в експлуатацію, внаслідок чого зникне предмет спору.
У відзиві на апеляційну скаргу ОК "Власна квартира 3" зазначає, що позивачами не надано належних доказів на підтвердження незаконності будівництва на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:79:364:0320, 8000000000:79:364:0321, а обраний позивачами спосіб забезпечення позову порушує конституційні та господарські права як відповідача так і третіх осіб. Тому ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ОК "Власна квартира 3" - Горда В.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОК "Власна квартира 3", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: департамент з питань архітектурно-будівельного контролю Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Підставою для звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до суду з указаним позов, на думку позивачів, стало самовільне зайняття відповідачем частини земельної ділянки, належної їм на праві власності, а також незаконне будівництво будинку на сусідніх земельних ділянках.
Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом заборони вчиняти певні дії.
При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).
Як убачається з роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь
позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявниками не обґрунтовано неможливість виконання рішення в даній справі в майбутньому у разі невжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб. Також суд вірно виходив із того, що забезпечення позову в обраний спосіб може вплинути на права і обов'язки третіх осіб, які не залучені до у часті у справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків.
Станом на момент розгляду справи позивачами не надано належних доказів на підтвердження порушення відповідачем встановлених законом правил будівництва. Натомість відповідач надав докази оскарження в судовому порядку приписів департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю Київської міської ради щодо встановлених порушень.
Крім того, колегія суддів зазначає, що вимога заяви про заборону ОК "Власна квартира 3", особам із якими відповідач уклав договори, використовувати належну позивачам земельну ділянкучастково вирішує позовні вимоги по суті спору, що не допускається під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Оскаржувана ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 28 вересня 2020 року.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова