06 жовтня 2020 року м. Київ № 320/2165/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального територіального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування постанови від 25.11.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 47233873,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального територіального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування постанови від 25.11.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 47233873.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що державною виконавчою службою в порушення його прав та законних інтересів винесено постанову про стягнення виконавчого збору, проте позивач зазначає, що відповідач ніяких дій щодо примусового виконання не вчиняв, а тому підстави для його стягнення у відповідача відсутні.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином. 09.04.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до постанови від 25.11.2019 про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні серії ВП № 47233873 встановлено, що у зв'язку з надходженням від стягувача до відділу заяви, відповідно до якої стягувач просить закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2929/12 від 12.04.2013, виданого Києво-Святошинським районним судом.
Постановою від 25.11.2019 у виконавчому провадженні ВП № 47233873 визначено, що у зв'язку з тим що боржником самостійно не сплачується борг, стягнути з позивача виконавчий збір у розмірі 136 922,98 грн.
Постановою від 25.02.2020 у виконавчому провадженні ВП № 47233873 вирішено, відкрито виконавче провадження з виконання постанови від 25.11.2019 про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні серії ВП № 47233873 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 136922,98 грн.
Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору 25.11.2019 у виконавчому провадженні ВП № 47233873 позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VІІІ ).
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 1 Закону № 1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1404 виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно зі ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Частинами 1, 2 ст. 27 Закону № 1404 передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
На підставі ст. 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно ч. 4 ст. 27 Закону № 1404 державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.
В той же час, на підставі ч. 2 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно п. 9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Разом з цим, судом з'ясовано, що у зв'язку з надходженням від стягувача до відділу заяви, відповідно до якої стягувач просить закінчити виконавче провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», 25.11.2019 відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404.
За імперативними правилами ч. 3 ст. 40 Закону № 1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Матеріалами справи підтверджується, що передбачені наведеною нормою виконавчі дії державним виконавцем не вчинялись, відповідач доказів протилежного до суду не подавав.
Таким чином, із наведених законодавчих норм слідує, що для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов: примусове виконання рішення і фактично стягнута сума.
Встановлені судом обставини свідчать, що оскільки стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, а примусового виконання рішення фактично не відбулось, сума з боржника стягнута не була. Таким чином, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ, відсутні правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору при відсутності фактично стягнутої суми боргу.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Крім того, позивач просить суд стягнути витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн.
Так, згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до їх розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження сплати гонорару адвоката у розмірі 6 000,00 грн. за надання професійної правничої допомоги позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 25.02.2020, ордер на надання правової допомоги серії КВ № 713922, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 22403 від 15.12.2005, додаткова угода від 25.02.2020 № 1, копію прибуткового касового ордеру про сплату послуг з надання правничої допомоги.
З урахуванням наведенного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № ПН43164С1 від 02.03.2020.
Відтак у зв'язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального територіального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального територіального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34903037) від 25.11.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 47233873
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального територіального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34903037) сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального територіального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34903037).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.