06 жовтня 2020 року м. Київ № 320/7164/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці в Київській області та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 15.11.2019 № КВ1663/1063/НД/СПТД/ФС-640 про накладення штрафу у розмірі 417 300,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що інспектори Держпраці прибули на перевірку її на предмет додержання законодавства про працю, при цьому не надали службові посвідчення,направлення на проведення перевірки, а також не зареєструвались в журналі реєстрації заходів державного нагляду. В подальшому покинули приміщення і через деякий час на адресу позивача надійшла постанова від 15.11.2019 № КВ1663/1063/НД/СПТД/ФС-640 про накладення штрафу у розмірі 417 300,00 грн, яка також була прийнята без її повідомлення про розгляд справи із зазначення місця дати і часу такого розгляду, а тому вважає вказану постанову незаконною та просить її скасувати.
18.02.2020 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві
06.03.2020 засобами поштового зв'язку до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач проти доводів відповідача заперечила та просила позов задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 15.05.1997, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідно до виписки із ЄДРПОУ позивач зареєстрована, як фізична особа-підприємець 19.05.2015, основним видом економічної діяльності останньої є 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Як вбачається із матеріалів справи позивачка має право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, що підтверджується ліцензіями № 10310308201903741 від 19.07.2019 та № 10310311201903124 від 19.07.2020.
Згідно із витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.11.2019 № 189491341 позивачка належить на праві власності земельна ділянка з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до паспорту прив'язки тимчасової споруди в селищі Гостомель у позивача наявні два зблокованих торговельні павільйони, що розташовані за адресою смт. Гостомель, вул. Леніна, 304-а.
Факт здійснення позивачем господарської діяльності за вищезазначеною адресою також підтверджується ліцензіями № 10310308201903741 від 19.07.2019 та № 10310311201903124 від 19.07.2020.
Також довідкою від 07.02.2020 № 1/02/2020 підтверджується, що позивач при здійсненні господарської діяльності не використовує найману працю
На підставі наказу від 02.10.2019 № 4830 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 02.10.2019 № 1663, а також вимоги про надання документів від 08.10.2019 № 1663 16.10.2019 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування позивача, однак остання відмовилась приймати направлення та вимогу надати необхідні документи для перевірки у зв'язку з чим складено акт від 21.10.2019 № КВ1663/1063/НД про неможливість проведення інспекційного відвідування.
В підтвердження направлення позивачу рекомендованим листом направлення на проведення інспекційного відвідування від 02.10.2019 № 1663, а також вимоги про надання документів від 08.10.2019 № 1663 відповідачем подано копію фіскального чеку № 21560045 від 08.10.2019.
Як вбачається із журналу реєстрації перевірок № 1 службові особи не відмітились у зазначеному документі.
Також відповідачем до суду надано копію листа від 29.10.2019 № 43/3/19/18216 адресованого позивачу про розгляд справи про накладення штрафу без зазначення дати місця та часу розгляду справи. Відповідачем не долучено доказів направлення вказаного листа позивачу, а на копії документа, котра залишається у відповідача відсутня відмітка про таке направлення.
Постановою від 15.11.2019 № КВ1663/1063/НД/СПТД/ФС-640 на позивача накладено штраф у розмірі 417 300,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою позивач звернулась із даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п. 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
Згідно пп. 6 п. 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877).
Згідно зі ст.1 вказаного Закону, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Частиною 3 ст. 6 Закону № 877 передбачено, що суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону № 877 перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Відповідно до ст. 10 Закону № 877 суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: бути поінформованим про свої права та обов'язки; вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією суб'єкта господарювання; одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта; вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від посадових осіб органів державного нагляду (контролю) внесення до нього записів про здійснення таких заходів до початку їх проведення; з'ясування посадовими особами під час здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) питань, інших ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу.
Крім того суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; суб'єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб'єкта господарювання); тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену ч. 5 ст. 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену ч. 4 ст. 6 цього Закону; орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю); органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику; у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).
Відповідно до п. 8 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 823 (далі - Порядок № 823) під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Пунктом 13 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об'єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав позивачу службове посвідчення, при цьому відповідачем також не доведено факту здійснення перед початком державного нагляду (контролю) внесення запису до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу у суб'єкта господарювання) відповідно до ч. 12 ст. 4 Закону № 877.
Також, суд зазначає, що відповідачем не доведено факту відмови позивача в отриманні копії направлення на проведення інспекційного відвідування та жодними доказами не підтверджується, оскільки ні акту про відмову в отриманні направлення складено відповідачем не було, ні відмітки про це на самому посвідченні (направленні) не зроблено.
Що ж стосується твердження відповідача щодо відмови в отриманні уповноваженими представниками позивача вимог про надання документів, суд звертає увагу на наступне.
Вимога про надання документів є документом, форма якого затверджена наказом Мінсоцполітики України № 1338 від 18.08.2017 року. Згідно цієї форми у вимозі повинна бути зроблена відмітка про її вручення, у випадку неможливості особистого вручення один примірник вимоги направляється об'єкту відвідування рекомендованим листом із повідомленням про вручення із зазначенням реквізитів поштового відправлення.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, ні в екземплярі позивача, ні в екземплярі відповідача відмітки про вручення або про відмову в їх отриманні - відсутні, протилежного відповідачем суду не надано.
Крім того твердження відповідача про надіслання позивачу направлення та вимоги про надання документів після недопущення останньою інспекторів Держпраці до перевірки спростовується відсутністю доказу направлення таких документів рекомендованим листом. Суд звертає увагу, що фіскальний чек про направлення рекомендованого повідомлення датований 08.10.2019, однак проведення виїзного інспектування датовано 16.10.2019, що суперечить доводам відповідача, наведених у відзиві, крім того доказом вручення позивачу зазначеного рекомендованого листа можуть слугувати або поштове повідомлення про вручення поштового відправлення або довідка форми Ф 20 з відміткою про причини такого не вручення, проте такі до суду для дослідження надані не були.
Пунктами 16, 17, 18 Порядку № 823 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Також п. 23 Порядку № 823 у разі відмови об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках. У разі відмови об'єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис. Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування. Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання. У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об'єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, як вбачається із досліджуваного акту, у ньому відсутні підпис суб'єкта господарювання, а також будь яка відмітка про відмову у підписі акту, крім того відповідачем не подано доказу направлення зазначеного акту рекомендованим листом позивачу.
Суд враховує, що відповідальність за порушення законодавства про працю та порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення встановлені ст. 265 КЗпП України і постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509.
Штрафи, зазначені у ч. 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 256 КЗпП України).
Положеннями ч. 7 ст. 256 КЗпП України передбачено, що сплата штрафу не звільняє від усунення порушень законодавства про працю.
Відповідно до п. п. 2, Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.
Згідно із п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах 3 - 7 п. 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах 3 - 7 п. 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Як встановлено судом та не спростовується відповідачем, повідомлення про розгляд справи щодо накладення штрафу на позивача, останньому не направлялось про що свідчить відсутність відмітки на копії листа, який знаходиться у відповідача, а саму справу розглянуто на підставі акту, який також не надавався позивачу для ознайомлення.
Щодо розміру штрафу, накладеного відповідно до постанови суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
При цьому суд звертає увагу, що у направленні у проведенні перевірки зазначено питання, що підлягають інспектуванню: додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин. При цьому, не зазначено які саме питання підлягають інспектуванню, тому не можливо встановити чи дійсно інспектування повинно було бути проведено з питання оформлення трудових відносин.
Крім того, суд звертає увагу, що абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати.
На думку суду, вказані обставини можливо встановити лише під час проведення інспекційного відвідування.
Також суд зазначає, що ні в наказі про проведення перевірки, ні в акті про недопущення до проведення перевірки не містить посилань, що позивачем не допущено до проведення перевірки із питань визначених в абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
На підставі вказаного суд робить висновок, що у відповідача не було підстав для накладення на позивача штрафу згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні в матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4173,00 грн, що підтверджується квитанцією № 40 від 11.12.2019.
Відтак у зв'язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Київській області сплачений судовий збір у сумі 4173,00 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 15.11.2019 № КВ1663/1063/НД/СПТД/ФС-640 про накладення штрафу у розмірі 417 300,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці Київській області (код ЄДРПОУ 39794214) сплачений судовий збір у сумі 4173,00грн (чотири тисячі сто сімдесят три гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.