вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2020 р. Справа№ 911/2941/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Корчинський Б.І.,
від відповідача - Неділько М.М,
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Васильківської міської ради
на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 (повний текст рішення складено 30.07.2020)
у справі №911/2941/19 (суддя Чонгова С.І.)
За позовом Васильківської міської ради
до Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма"
про скасування запису про державну реєстрацію речового права, -
У 2019 році Васильківська міська рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" про скасування запису про державну реєстрацію речового права.
Позов обґрунтовано тим, що державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 0, 51 га з кадастровим номером 3210700000:12:008:0022 по вул. Миру, 5 у місті Василькові Київської області за відповідачем було здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), (тобто технічна документація із землеустрою), яка на момент вчинення спірних реєстраційних дії не була затверджена позивачем, що прямо передбачено частиною 14 статті 186 Земельного кодексу. Крім того, позивач зазначає, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер 025798 не відповідає формі держаних актів та не містить відмітки про його державну реєстрацію. Відтак на думку позивача, воля власника - територіальної громади міста Василькова щодо передачі спірної земельної ділянки у постійне користування у встановленому порядку, не була виражена жодним актом.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.07.2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Державний акт В№025798 на право безстрокового користування земельною ділянкою площею 0,51га під житлове будівництво, який виданий Орендному підприємству "Васильківська шкіряна фірма" виконавчим комітетом Васильківської міської ради депутатів трудящих у 1993 році підписаний головою виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів та головним інженером - землевпорядником їх підпис затверджено гербовою печаткою виконавчого комітету Васильківської міської ради, надання земельної ділянки здійснено на підставі рішення ІХ сесії ХХІ скликання Васильківської міської ради народних депутатів від 11.07.1991 року, а позивач в свою чергу не надав книгу записів державних актів за спірний період на підтвердження відсутності чи наявності реєстрації акту у самій Книзі. Місцевий господарський суд також встановив, що у матеріали справи наданий акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 01.08.2016 року, який підписаний представником Васильківської міської ради, таким чином, позивач не може заперечувати щодо правочинності цього акту прийому-передачі межових знаків, а отже, і погодження документації з землеустрою. Й наостанок суд першої інстанції вказав, що відповідач не є державним реєстратором, а отже не може нести відповідальність і бути відповідачем щодо дій реєстратора.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Васильківська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не надав належної оцінки доводам позивача, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) КП «Васильківська шкіряна фірма» 0,51 га з кадастровим номером 3210700000:12:008:0022 по вул. Миру, 5 була розроблена без дозволу - рішення органу місцевого самоврядування (позивача) про розробку такої технічної документації (ч. 8, ст. 55 Закону України «Землеустрій» та ст. 122 Земельного кодексу України). Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія та номер 025798 за своєю формою не відповідає формі державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею затвердженого постановою ВР України від 13.03.1993 року №2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею». На думку позивача місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що спірна земельна ділянка передавалась рішенням Васильківської міської ради народних депутатів 11.07.1991 року «Про надання земельної ділянки загальною площею 0,99 га по вул. Карла Лібкнехта в місті Василькові під житлове будівництво Васильківському виробничому об'єднанню ім. Жовтневої революції» оскільки вказане рішення стосувалося ДП - «Васильківського виробничого об'єднання ім. Жовтневої революції», земельна ділянка передавалась у безстрокове користування (а не в постійне користування), площа ділянки була 0,99 га (а не 0,51), єдине, що співпадає це назва вулиці - Карла Лібкнехта. На думку позивача усі права відповідача поширюються лише на цілісний майновий комплекс розміщений на земельній ділянці площею 16,4 по вул. Гоголя, 5 у місті Василькові, а відповідач має лише право на довгострокову оренду земельної ділянки по вул. Гоголя, 5 у місті Васильків, із правом викупу.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
31.08.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) до Північного апеляційного господарського суду від позивача, Васильківської міської ради, надійшло доповнення до апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 року у справі №911/2941/19, розгляд справи призначено на 30.09.2020 року.
В судовому засіданні 30.09.2020 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачем було встановлено, що Колективним підприємством «Васильківська шкіряна фірма» було проведено державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, індексний номер №19353121 від 02.03.2017 року, в результаті чого за відповідачем було зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0,51 га з кадастровим номером 3210700000:12:008:0022 по вул. Миру, 5 у місті Василькові Київської області. (а.с. 18).
Відповідно до інформації з витягу з Державного земельного кадастру позивачем було встановлено, що формування земельної ділянки у державному земельному кадастрі та подальша державна реєстрація речового права на спірну земельну ділянку комунальної власності була здійснена на підставі технічної документації із землеустрою, розробленою за замовленням відповідача щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29.12.2016 року, розробленої КП «ЦР та ІВР». (а.с. 19-23).
Отже, позивач вважає, що відповідач провів державну реєстрацію речового права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210700000:12:008:0022 по вул. Миру, 5 з порушенням норм земельного законодавства та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З матеріалів справи вбачається, що відповідач - Колективне підприємство "Васильківська шкіряна фірма" створено 21.07.1994 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №245517 (а.с.47).
Згідно з п 1.1 Статуту Колективне підприємство "Васильківська шкіряна фірма" (надалі іменується - Підприємство), створене в 1994 трудовим колективом орендного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" у відповідності з вимогами чинного законодавства України.
Пунктом 2.2 Статуту зазначено, що Підприємство є правонаступником орендного підприємства "Васильківська шкіряна фірма".
Орендне підприємство "Васильківська шкіряна фірма" було створено трудовим колективом Васильківського виробничого шкіряного об'єднання ім. Жовтневої революції згідно з Законом України "Про підприємство" від 27.03.1991 року, якому передана державна частка цілісного майнового комплексу, тобто орендне підприємство створено на базі виробничого шкіряного об'єднання. (а.с.105-137).
В матеріалах справи наявне рішення Виконавчого комітету Васильківської міської ради народних депутатів №236 від 18.06.1991 року "Про надання дозволу шкіроб'єднанню на проведення проектно-вишукувальних робіт для будівництва 108-квартирного житлового будинку, відшкодування громадянам вартості належних їм будівель, що знаходяться, плодово-ягідних насаджень, в зв'язку з вилученням земельних ділянок та забезпечення їх житлом", яким вирішено надати Васильківському шкіроб'єднаню ім. Жовтневої революції дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт для будівництва 108 кв. житлового будинку в м. Василькові по вул. К. Лібкнехта з умовою погодження з райсанепідемстанціїєю. (а.с. 160).
Також, в матеріалах справи наявне рішення Васильківської міської ради народних депутатів дев'ятої сесії ХХІ скликання від 11.07.1991 року "Про надання земельної ділянки загальною площею 0,99га по вул. К. Лібкнехта в м. Василькові під житлове будівництво Васильківському шкіряному об'єднанню ім. Жовтневої революції", яким було вирішено надати Васильківському шкіряному об'єднанню ім. Жовтневої революції у безстрокове користування земельну ділянку площею 0,99га по вул. К. Лібкнехта в м. Василькові. (а.с. 103-104).
В матеріалах справи наявний договір №92 від 05.12.1991 року про оренду державного майна Васильківського виробничого шкіроб'єднання ім. Жовтневої революції відповідно до якого було передано в оренду цілісний майновий комплекс. (а.с. 120-124).
Також в матеріалах справи наявна додаткова угода про внесення змін та доповнень до договору оренди державного майна орендного підприємства «Васильківська шкіряна фірма» від 28.12.1992 року, відповідно до пункту 6, якої майно підприємства орендного підприємства «Васильківська шкіряна фірма», створеного орендарем знаходиться на земельній ділянці, яка має таку характеристику: 1) загальна площа земельної ділянки 16,4 га; орендар після повної сплати вартості орендованого державного майна має пріоритетне право на довгострокову оренду займаної ділянки з наступним викупом згідно законодавства України. (а.с. 125-129). Відповідно до п.1 Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Васильківська шкіряна фірма» КП-267 від 12.01.1994 ( а.с. 130-133) продавець (Фонд державного майна України) продає, а покупець орендне підприємство «Васильківська шкіряна фірма» купив майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Васильківська шкіряна фірма», що знаходиться : Україна, м. Васильків, вул. Гоголя, 5, на земельний ділянці 16.4 га. Пунктом 7 вказаного договору встановлено, що покупець (орендне підприємство «Васильківська шкіряна фірма») цілісного майнового комплексу є правонаступником його майнових прав і зобов'язань відповідно до умов цього договору та законодавства України. Відповідно до Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу орендованого підприємства «Васильківська шкіряна фірма» (а.с.135-137) об'єкти нерухомості знаходяться за адресою м. Васильків, вул. Гоголя, 5.
Матеріали справи містять Державний акт на право постійного користування землею 1-К № 003550-66, якій видано Колективному підприємству «Васильківська шкіряна фірма» про надання у постійне користування 15,9 га під існуючою виробничою базою. (а.с.138-139)
В матеріалах справи наявний Державний акт В№025798 на право безстрокового та безоплатне користування земельною ділянкою площею 0,51 га під житлове будівництво, який виданий Орендному підприємству "Васильківська шкіряна фірма" виконавчим комітетом Васильківської міської ради депутатів трудящих у 1993 році. (а.с.151).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 144 Конституції визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Стаття 143 Конституції визначає право територіальної громади міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
За ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Спірна у даній справі земельна ділянка належить до комунальної власності, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-3208199782017. (а.с. 19-20).
Положеннями ст. 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Отже власником спірної земельної ділянки є Васильківська міська рада, як орган, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності у межах населених пунктів.
Воля територіальної громади міста Василькова, як власника, може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Вчинення ж дій з розпорядження землею комунальної форми власності не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.
Звертаючись з даним позовом, Васильківська міська рада зазначає про порушення її права як власника земельної ділянки розпоряджатись і користуватись вказаною земельною ділянкою в наслідок неправомірної реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою за відповідачем.
Згідно зі ст.152 Земельного кодексу України ( в редакції чинної на момент звернення з позовом) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Статтею 125 Земельного кодексу України ( в редакції чинної на момент здійснення спірної державної реєстрації) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За визначеннями, наведеними у ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Державній реєстрації прав підлягає, зокрема, право постійного користування земельної ділянки (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Пунктом 8 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що підставою для державної реєстрації прав постійного користування земельною ділянкою є зокрема державний акт на право постійного користування землею, виданий до 1 січня 2013 року.
Як вбачається із відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.18) підставою виникнення речового права у відповідача є державний акт на право користування землею, серія та номер Б №025798, виданий 01.01.1993, видавник Виконавчий комітет Васильківської міської ради народних депутатів. При цьому, колегія суддів підкреслює, що в самому акті не зазначена число і місяць його видачі. Не можливо встановити на підставі якого документа державний виконавець зазначив дату видачі Державного акта В№025798 -01.01.1993р., тоді як вказаний акт містить дату - 1993 рік.
Як було зазначено вище в матеріалах справи наявний Державний акт В№025798 на право безстрокового користування земельною ділянкою площею 0,51 га під житлове будівництво, який виданий Орендному підприємству "Васильківська шкіряна фірма" виконавчим комітетом Васильківської міської ради депутатів трудящих у 1993 році. (а.с.151-155).
Дослідивши вищезазначений акт, оглянувши оригінал у судовому засіданні 30.09.2020р., колегією суддів встановлено наступне.
По-перше, даний акт не відповідає встановленої формі. Відповідно до Постанова ВРУ № 2201-XII від 13.03.1992 "Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею", державний акт на земельну ділянку рожевого (червоного) кольору повинен містить таки відомості:
Державний акт на право постійного користування землею видано
громадянину України ______________________________________________
(прізвище, ім'я, по батькові)
який мешкає ______________________________________________________
(місце проживання)
у тому, що на підставі рішення ___________________________________
__________________________________________ Ради народних депутатів
__________________________ району ________________________ області
від _________________________ 199___ року N ____________ йому (їй)
надається у постійне користування земельна ділянка площею ________
________________________________ гектарів в межах згідно з планом.
Земельна ділянка розташована на території ___________________
(населений пункт, сільська, селищна, міська Рада)
Землю надано для ___________________________________________
(мета, призначення)
Цей державний акт складено у двох примірниках, з яких перший
видано землекористувачеві _______________________________________
(прізвище)
другий зберігається у ___________________ Раді народних депутатів.
Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право
постійного користування землею за N _____________
М.П.
Голова __________________________
Ради народних депутатів
___________ ______________
(підпис) (прізвище)
____________________ 199__ року
Наданий відповідачем державний акт не рожевого кольору, виданий на безстрокове та безоплатне користування, не містить взагалі графи щодо рішення місцевої ради народних депутатів, на підставі якого видається цей акт.
По-друге, колегія суддів, звертає увагу, що Державний акт В№025798 наданий в якості підстави для реєстрації права постійного користування не містить відомостей щодо рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки у постійне користування Орендному підприємству "Васильківська шкіряна фірма". При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до затвердженої форми акту, останній не повинен містить ситуаційну схему. Тобто надана відповідачем до Державного акта В№025798 ситуаційна схема, в якої зазначено «надання здійснено на підставі рішення ІХ сесії ХХІ скликання Васильківською міської Ради народних депутатів від 11.07.1991р. не може бути розцінена як доказ того, що Державний акт на право постійного користування В№025798 виданий на підставі рішення Васильківської міської ради.
Відповідно до с. 7 Земельного Кодексу ( в редакції на момент видачі Державного акта В№025798 15.01.1993р) у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності.
До відання міських Рад народних депутатів у галузі
регулювання земельних відносин на їх території згідно до ст. 10 цього Кодексу належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку,
встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.
Статтею 17 цього Кодексу встановлено, що надання земельних ділянок у володіння або користування здійснюється в порядку відведення.
Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення
відповідної Ради народних депутатів. У рішеннях про надання
земельних ділянок у володіння або користування зазначається мета,
для якої вони відводяться.
Порядок вирішення питань про надання земельних ділянок у
володіння або користування встановлюється Верховною Радою
Української РСР.
Відповідно до Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок, затвердженого Постаною Верховної ради Української РСР від 27.03.1991р. № 889-ХІІ:
21. Проект відведення земельної ділянки погоджується з
землеволодільцем або землекористувачем та подається до сільської,
селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у
місячний строк і приймає в межах своєї компетенції рішення про
вилучення і надання земель.
23. Межі наданих земельних ділянок переносяться у натуру (на
місцевість) державною або іншою землевпорядною організацією за
договором із замовником - місцевою Радою народних депутатів,
підприємством, установою, організацією.
Ця робота виконується за бажанням в присутності представників
замовника, землеволодільця або землекористувача, із земель якого
вилучається земельна ділянка, та суміжних землеволодільців і
землекористувачів.
Межі відведеної ділянки закріплюються межовими знаками.
Після закінчення цієї роботи виконавцем складається акт про
перенесення меж земельної ділянки у натуру (на місцевість), який
підписується представниками замовника та виконавця робіт. До цього
акта додається план ділянки з зазначенням її меж і розмірів.
24. Виконавцем робіт складається державний акт на право
володіння або право постійного користування землею за формами,
встановленими Верховною Радою Української РСР.
Відповідно до ст.19 Земельного Кодексу ( в редакції на момент видачі Державного акта В№025798 15.01.1993р) міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім
ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями)
для будь-яких потреб у межах міста.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у
власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству,
установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу)
цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього
Кодексу.
Надання земельних ділянок здійснюється за проектами
відведення цих ділянок.
Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення
їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що
посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші
землевпорядні організації.
Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві
Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації.
Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок
і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються
договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт.
Підприємство, установа, організація та громадяни,
заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з
відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради
народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.
Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою
України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської
міської Ради народних депутатів.
До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва
або інші графічні матеріали, що обгрунтовують розмір намічуваної
для відведення площі, титульний список або довідка про
фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші
матеріали.
Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає
клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на
складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно
повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої
розташована намічувана для відведення земельна ділянка.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником
землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної,
міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний
строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання
земель.
Районна (міська) Рада народних депутатів приймає у місячний
строк рішення про надання земельної ділянки, а по проекту, за яким
надання ділянки провадиться обласною Радою народних депутатів або
Верховною Радою України, подає свій висновок до обласної Ради
народних депутатів.
Згідно з Стаття 22 Земельного Кодексу ( в редакції на момент видачі Державного акта В№025798 15.01.1993р) право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому
числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в
натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право
володіння або право користування землею, забороняється.
Статтею 23 Земельного Кодексу( в редакції на момент видачі Державного акта В№025798 15.01.1993р) встановлено, що право власності або право постійного користування землею
посвідчується державними актами, які видаються і реєструються
сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних
депутатів.
Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
Порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) регламентується відповідною Інструкцією,яка затверджена Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 N 28. Відповідно до якої:
1.1. Право власності на землю і право постійного користування
землею посвідчується державними актами:
на право постійного користування землею, форми яких
затверджені Верховною Радою України
1.2. Державні акти, що посвідчують право власності на землю
або право постійного користування землею, яка перебуває у
державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради
України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних
депутатів.
1.7. На земельні ділянки, якими користуються громадяни,
підприємства, установи, організації та садівницькі товариства,
державні акти виготовляються після визначення меж земельних
ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної
ділянки.
1.9. Розробку технічної документації по складанню державних
актів на право власності на землю і право постійного користування
землею здійснюють державні та інші землевпорядні організації.
1.10. Технічна документація при складанні державних актів
включає:
при складанні державних актів на право постійного
користування землею, що видаються підприємствам, установам і
організаціям на земельні ділянки, якими вони користуються: виписку
з рішення відповідного органу про надання земельної ділянки;
журнали і абриси геодезичних вимірювань; каталог координат
окружної межі землекористування; план земельної ділянки; відомість
обчислення площ; експлікацію земельних угідь; матеріали погодження
меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і
землекористувачами.
Технічна документація по складанню державних актів
зберігається у відділах земельних ресурсів районних державних
адміністрацій, міських (міст обласного підпорядкування) відділах
земельних ресурсів, управліннях земельних ресурсів Київської і
Севастопольської міських державних адміністрацій.
При складанні державних актів на право постійного
користування землею, що видаються підприємствам, установам і
організаціям на земельні ділянки, якими вони користуються: аналіз
земельно-облікових документів, попереднього акта на право
користування земельною ділянкою, геодезичних даних на зовнішні
межі, планово-картографічних матеріалів; підготовку виписки з
рішення відповідного органу про надання земельної ділянки;
розробка технічної документації по складанню державних актів.
3.1. Державні акти на право колективної власності на землю,
право приватної власності на землю, право постійного користування
землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською,
районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про
передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне
користування.
3.2. Державні акти на право колективної власності на
землю, право приватної власності на землю, право постійного
користування землею реєструються відповідно:
- у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право
постійного користування землею за формою згідно з додатком N 4.
4.2. Другі примірники державних актів і договорів на право
тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а
також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих
органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію.
Зі змісту вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що для набуття права постійного користування земельної ділянкою необхідне відповідне рішення Ради народних депутатів, яке приймається після виготовлення відповідної технічної документації та після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості).
Матеріали справи не містять відповідного рішення Васильківської міської ради (або Васильківської ради народних депутатів) про надання у безстрокове користування земельну ділянку площею 0,51 га під житлове будівництво Орендному підприємству "Васильківська шкіряна фірма".
Одночасно, колегія суддів підкреслює, що матеріали справи також не містять і будь-якого рішення органу місцевого самоврядування щодо надання саме відповідачу земельної ділянки площею 0,51 га у постійне користування.
Колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого господарського суду, що надання земельної ділянки відповідачу здійснено на підставі рішення ІХ сесії ХХІ скликання Васильківської міської ради народних депутатів від 11.07.1991 року. Оскільки, дане рішення стосувалось Васильківського шкіряного об'єднання ім. Жовтневої революції та було надано у безстрокове користування земельну ділянку площею 0,99 га по вул. К. Лібкнехта в м. Василькові, а не 0,51 га, як зазначено в Державному акті. При цьому, колегія суддів, звертає увагу, що відповідачем не надано доказів правонаступництва Васильківському шкіряному об'єднанню ім. Жовтневої революції. Зі змісту Статуту орендного підприємства «Васильківська шкіряна фірма» ( а.с.107-114) не вбачається, що останнє є правонаступником Васильківського шкіряного об'єднання ім. Жовтневої революції.
Одночасно колегія суддів підкреслює, що Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Васильківська шкіряна фірма» КП-267 від 12.01.1994р. не містить відомостей про приватизацію права безстрокового користування земельної ділянкою 0,99 га по вул.К. Лібкнехта в м. Васильків. Як вбачається з матеріалів справи, Державний акт на право постійного користування землею І-КВ № 003550-66 від 30.08.2001р. виданий Колективному підприємству «Васильківська шкіряна фірма» під існуючою виробничою базою на 15.9 га на підставі рішення Васильківською міською радою народних депутатів від 23.01.2001р. № 19.
Таким чином, колегія суддів, вважає що рішення ІХ сесії ХХІ скликання Васильківської міської ради народних депутатів від 11.07.1991 року стосується іншої юридичної особи, іншого розміру земельної ділянки, тому не може бути сприйнято як належна підстава для видачі Державного акта В№025798.
Враховуючи сукупність доказів, наданих сторонами по справі, та відповідність їх нормам чинного законодавства, діючого на момент видачі Державного акта В№025798 1993 рік, колегія суддів дійшла до висновку, що наданий відповідачем для державної реєстрації вказаний акт не давав змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 затверджено «Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вказаний Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з ст. 47 вищезазначеного Порядку - Для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
Відповідно до ч. 2 Розділу VII прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
Тобто, з аналізу наведених вище норм вбачається, що затвердження технічної документації рішенням Васильківської міської ради є обов'язковою вимогою, що передує Державній реєстрації речових прав.
Однак колегією суддів встановлено відсутність у матеріалах справи доказів затвердження Васильківською міською радою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29.12.2016 року, розробленої КП «ЦР та ІВР» на земельну ділянку площею 0,51 га, кадастровий номер 3210700000:12:008:0022. (а.с. 31-47)
Окрім цього, матеріали справи не містять також й технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29.12.2016 року, розробленої КП «ЦР та ІВР» затвердженої належним чином органом місцевого самоврядування на підставі, якої було здійснено державну реєстрацію речового права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав визначено приписами ст. 791 Земельного кодексу України. Зокрема, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Відповідно до п. п. 2.1., 4.3. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою.
Згідно з ч. 14 ст. 186 Земельного кодексу технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується, зокрема, органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи невідповідність Державного акта В№025798 1993, наданого відповідачем в якості підстави для держаної реєстрації, нормам чинного законодавства (відсутне рішення відповідної місцевої ради на підставі якого він видається, Державний акт не відповідає встановленої формі та не зареєстрований у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею) державний реєстратор згідно з вимогою п. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" був зобов'язаній відмовити в державній реєстрації прав, оскільки подані відповідачем документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Скасування запису щодо державної реєстрації речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем є захистом порушеного права позивача щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
Враховуючи те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем суб'єктом державної реєстрації здійснено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 51 га з кадастровим номером 3210700000:12:008:0022 по вул. Миру, 5 у місті Василькові Київської області на підставі документу, якій не дає змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та відсутності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, яка, всупереч вимогам ч. 14 ст. 186 Земельного кодексу України, на затвердження до Васильківської міської ради відповідачем не подавалась, колегія суддів, з метою забезпечення реального поновлення порушеного права позивача, вважає, що позовна вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію іншого речового права №19353121 від 02.03.2017 року про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 51 га з кадастровим номером 3210700000:12:008:0022 по вул. Миру, 5 у місті Василькові Київської області за Колективним підприємством «Васильківська шкіряна фірма» є такою, що підлягає задоволенню.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції також помилково зазначив про те, що відповідач не є державним реєстратором, а отже не може нести відповідальність і бути відповідачем щодо дій реєстратора оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. (правовий висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02.10.2018року у справі № 911/488/18).
Щодо заперечень відповідача про відсутність у позивача порушеного права колегія суддів зауважує наступне.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому позивач є власником земельної ділянки право користування якою зареєстровано за відповідачем у Державному реєстрі з порушенням норм чинного законодавства, що в свою чергу порушує право позивача як власника земельної ділянки використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч.4 ст. 373 ЦК України).
Отже, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Київської області від 20.07.2020 року у справі № 911/2941/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Васильківської міської ради підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Васильківської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 року у справі №911/2941/19 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 року у справі №911/2941/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким:
« 1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запис про державну реєстрацію іншого речового права №19353121 від 02.03.2017 року про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0, 51 га з кадастровим номером 3210700000:12:008:0022 по вул. Миру, 5 у місті Василькові Київської області за Колективним підприємством «Васильківська шкіряна фірма» (код ЄДРПОУ 00307879).
3. Стягнути з Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, 5, код ЄДРПОУ 00307879) на користь Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2, код ЄДРПОУ 34627780) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) 00 коп.».
3. Стягнути з Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, 5, код ЄДРПОУ 00307879) на користь Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 2, код ЄДРПОУ 34627780) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню) 50 коп.
4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.
5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2941/19.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.10.2020 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко