вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2020 р. Справа№ 910/5171/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Київської міської ради та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020
у справі №910/5171/20 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»
до Київської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Золоті ворота»;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання недійсними та скасування рішень
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - ПрАТ «ХК «Київміськбуд», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі також - відповідач) в якому просив суд:
- визнати недійсним та скасувати Рішення Київської міської ради №52/6268 від 22.09.2011 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень»;
- визнати недійсним та скасувати Рішення Київської міської ради №299/8583 від 01.11.2012 «Про внесення змін та доповнень до Рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року №52/6268 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень».
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю прийнятих відповідачем рішень, які порушують існуюче та зареєстроване право власності ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на об'єкт нерухомого майна - приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 14-А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2020 залучено до участі у справі №910/5171/20 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Золоті ворота» (далі - ТОВ «ЮК Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Золоті ворота», третя особа-1) та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, третя особа-2).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі №910/5171/20 позов задоволено повністю, визнано недійсними рішення Київської міської ради №52/6268 від 22.09.2011 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень» та №299/8583 від 01.11.2012 «Про внесення змін та доповнень до Рішення Київської міської ради №52/6268 від 22.09.2011 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень»; стягнуто з Київської міської ради на користь ПрАТ «ХК «Київміськбуд» 4 204,00 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що спірний об'єкт нерухомого майна було передано Акціонерному товариству холдингова компанія «Київміськбуд» відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 411 від 12.07.1999, і до моменту прийняття відповідачем оспорюваних рішень власником цього майна був позивач, який міг за власним бажанням передати спірне нерухоме майно до комунальної власності територіальної громади міста Києва; підставою для прийняття оспорюваного рішення №52/6268 від 22.09.2011 був, зокрема лист Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» від 28.04.2011 № 3235/0/2-1 за підписом Голови правління-президента товариства, який у відповідності до положень Статуту позивача, не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення щодо передачі належного ПрАТ «ХК «Київміськбуд» нерухомого майна; повноваження на прийняття рішення про безоплатну передачу належного позивачеві нерухомого майна до комунальної власності територіальної громади м. Києва належали виключно Наглядовій раді товариства, доказів прийняття якою відповідного рішення, як і доказів делегування таких повноважень Голові правління товариства матеріали справи не містять, а відтак, було відсутнє волевиявлення позивача на безоплатну передачу спірного нерухомого майна до комунальної власності; внаслідок прийняття відповідачем оспорюваного рішення №52/6268 позивача було протиправно позбавлено права власності на спірне нерухоме майно, що суперечить гарантіям щодо непорушності права власності, закріпленим у Конституції України.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим з огляду на те, що оспорювані рішення Київської міської ради прийняті з додержанням вимог чинного законодавства України та за згодою власника на передачу його майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва; Голова правління Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» на момент прийняття оспорюваних рішень мав необхідний обсяг повноважень на безкоштовну передачу до комунальної власності територіальної громади міста Києва зазначених приміщень; при прийнятті оспорюваних рішень була дотримана процедура подання проектів рішень Київської міської ради, розгляду постійними комісіями, прийняттям на сесії Київської міської ради та офіційного оприлюднення рішень Київської міської ради відповідно до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 383/5770.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі №910/5171/20, призначено до розгляду на 30.09.2020, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
Водночас ГУ ПФУ в м. Києві не погоджуючись із рішенням суду, також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу ГУ ПФУ в м. Києві мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, третя особа вказувала на те, що позивачем не надано жодних підтверджень відсутності відповідної згоди Наглядової ради АТ «ХК «Київміськбуд» на відчуження спірного нерухомого майна останнього, а саме, копій рішень за період 2010 та 2011 роки; судом безпідставно взято до уваги усні пояснення представника позивача, які не можуть доводити відсутність згоди Наглядової ради на відчуження спірного нерухомого майна; матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження неправомірності дій директора АТ «ХК «Київміськбуд» по відчуженню спірного майна без погодження Наглядової ради.
Також третя особа в своїй апеляційній скарзі наголошувала на тому, що починаючи з 2011 року у спірному приміщенні знаходиться Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, яке здійснювало свою діяльність та прийом громадян, сплачувало комунальні послуги, частина яких компенсувалась позивачу як власнику основної будівлі за договором № 89 від 30.11.2018; з наявних у матеріалах справи договорів та листування, а також з наданих пояснень представника позивача вбачається, що АТ «ХК «Київміськбуд» з 2011 року по 2020 рік не мало жодних заперечень щодо перебування територіальних органів ПФУ в спірних приміщеннях, а натомість вчинялися дії, направлені на забезпечення останнього комунальними послугами; твердження позивача про незаконність передачі приміщення у комунальну власність та про відсутність у нього інформації щодо перебування у спірному приміщені територіальних відділів ПФУ в м. Києві у вказаний період є безпідставними та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі №910/5171/20, спільний розгляд апеляційних скарг призначено на 30.09.2020, учасникам справи встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в м. Києві.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав відзиви на апеляційні скарги Київської міської ради та ГУ ПФУ в м. Києві, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційних скарг, позивач наголошував на тому, що оспорюваним рішенням №52/6268 прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлові приміщення загальною площею 320 кв.м та передано їх до сфери управління (на баланс, без зміни форми власності) ПФУ для розміщення управління ПФУ в Печерському районі м. Києва; оспорюваним рішенням №299/8583 внесено зміни та доповнення до рішення №52/6268, а саме, у назві рішення слова «нежитлових» виключено, а пункт 1 рішення №52/6268 викладено в редакції, відповідно до якої прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва приміщення загальною площею 320 кв.м, у тому числі нежитлові приміщення загальною площею 173,1 кв.м та житлові приміщення загальною площею 146,9 кв.м.; оспорюване рішення №52/6268 прийняте всупереч нормам права та дійсним обставинам, оскільки такої площі (саме нежитлових приміщень загальною площею 320 кв.м.) у позивача на момент його прийняття не було і в подальшому не виникло.
Крім того, позивач вказував на те, що оспорювані рішення відповідача прийняті всупереч вимог чинного законодавства та положень Статуту позивача з огляду на те, що нежитлові приміщення площею 320 кв.м, про які йдеться в оспорюваному рішенні, не могли бути відчужені позивачем та набуті відповідачем, оскільки вони не були виділені в натурі та не були об'єктом цивільного обороту; для набуття Київською міською радою права комунальної власності на спірний об'єкт нерухомого майна, необхідно було виконання двох умов, а саме, укладення цивільно-правового правочину (договору) між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та Київською міською радою в порядку та у спосіб, передбачений законодавством (в тому числі, але не виключно, надання згоди на прийняття таких рішень та вчинення правочинів органами управління (виконавчими органами) кожної із сторін) та державна реєстрація такого цивільно-правового правочину (договору), проте, жодна з вказаних необхідних умов відповідачем виконана не була; жодних правочинів, спрямованих на відчуження вказаних приміщень на користь відповідача позивачем не вчинялося; лист Голови правління-президента АТ «ХК «Київміськбуд» за своєю суттю є лише відповіддю Голові Київської міської державної адміністрації щодо можливої передачі приміщень в оренду ПФУ, а не згодою позивача на вчинення дій по передачі майна, яка могла бути підставою для прийняття оспорюваного рішення відповідачем; документами, які могли бути основою для прийняття рішення відповідачем та укладення в подальшому відповідного правочину на відчуження такого майна від позивача до відповідача, є належним чином оформлені протоколи рішення Правління та Наглядової ради про надання згоди на відчуження майна, яке повинно бути окремим об'єктом та визначене в натурі.
У судове засідання третя особа-1, належним чином повідомлена про день, місце та час розгляду справи, явку своїх уповноважених представників не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи, явка якого у судове засідання обов'язковою не визнавалась, враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування його пояснень, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без його участі.
У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи-2 підтримали вимоги поданих ними апеляційних скарг, просили їх задовольнити, рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача вимоги апеляційних скарг не визнав, доводи, на яких вони ґрунтуються вважає безпідставними, а оскаржуване судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити його без змін, а скарги відповідача та третьої особи-2 - без задоволення.
30.09.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до п. 1.1. Статуту Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд», затвердженого зборами акціонерів Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» (протокол № 9 від 30 червня - 28 липня 2008 року) (далі - Статут), Акціонерне товариство холдингова компанія «Київміськбуд» є акціонерним товариством відкритого типу і засноване відповідно до Указу Президента від 11.05.94 № 224/94 «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» та розпорядження представника Президента України в м. Києві від 12.09.94 № 786 шляхом об'єднання в статутному фонді (капіталі) пакетів акцій відкритих акціонерних товариств - пов'язаних (корпоративних) підприємств та інших активів.
Додатком до Наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 411 від 12.07.1999 затверджено Перелік нерухомого майна, що передається у власність Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд», відповідно до якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передало Акціонерному товариству холдингова компанія «Київміськбуд», зокрема, об'єкт нерухомості за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 14 а.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за позивачем зареєстровано право власності на групи приміщень № 2, загальна площа: 310 кв.м., опис: група приміщень № 2-310,9 кв.м. на І-му поверсі в літ. А; МЗК ІV сходова клітина - 6,2 кв.м.; усього: 317, 1 кв.м., за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 14-А.
22.09.2011 Київською міською радою прийнято рішення № 52/6268 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень», яким вирішено прийняти безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлові приміщення загальною площею 320 кв.м. у будинку на Кловському узвозі, 14-а у Печерському районі міста Києва.
Відповідно до п. 2 вказаного рішення, передано до сфери управління (на баланс, без зміни форми власності) Пенсійному фонду України нежитлові приміщення, зазначені в пункті 1 цього рішення, для розміщення управління ПФУ в Печерському районі м. Києва.
Пунктом 3 вказаного рішення встановлено, що управління ПФУ в Печерському районі м. Києва має право здійснювати усі дії щодо ефективного використання приміщень, зазначених у пункті 1 цього рішення, крім відчуження та передачі у користування третім особам.
01.11.2012 Київською міською радою прийнято рішення № 299/8583 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради від 22.09.2012 № 52/6268 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень», яким вирішено внести зміни та доповнення до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 52/6268 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень», а саме, у назві рішення слово «нежитлових» виключити.
Пункт 1 рішення викладено в наступній редакції: «Прийняти безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва приміщення загальною площею 320 кв.м., у тому числі нежитлові приміщення загальною площею 173,1 кв.м. та житлові приміщення загальною площею 146,9 кв.м. у будинку на Кловському узвозі, 14-а у Печерському районі міста Києва».
У пункті 2 рішення слова «нежитлові» виключено.
Як зазначає позивач, на початку серпня 2019 року ПрАТ «ХК «Київміськбуд» звернулося до ТОВ «ЮК «Золоті ворота» із замовленням здійснити дослідження та надати висновок щодо технічної можливості поділу будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 14-А.
За наслідками проведення дослідження, 15.08.2019 ТОВ «ЮК «Золоті ворота» складено висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, яким встановлено, що за технічними показниками об'єкт за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 14-А, має окремі входи та може бути поділений на 2 (два) самостійні об'єкти нерухомості.
Крім того, позивач зазначає, що під час проведення дослідження технічної можливості виділення приміщень, позивачем та ТОВ «ЮК «Золоті ворота» було виявлено факт знаходження в приміщенні - ГУ ПФУ в м. Києві, на підставі оспорюваних рішень Київської міської ради від 22.09.2011 №52/6268 та рішення Київської міської ради від 01.11.2012 №299/8583, яким внесено зміни та доповнення до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №52/6268.
Разом з тим, за твердженням позивача, останнім не вчинялося жодних правочинів, спрямованих на відчуження вказаних приміщень на користь Київської міської ради.
Посилаючись на те, що наведені рішення відповідача порушують існуюче та зареєстроване право власності ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на об'єкт нерухомого майна - приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 14-А, та унеможливлюють повноцінну реалізацію позивачем своїх прав власника даного майна, а також вказуючи на те, що оспорювані рішення щодо безоплатного відчуження зазначеного майна прийняті за відсутності обов'язкового попереднього прийняття рішення Наглядової ради та рішення Правління ПрАТ «ХК «Київміськбуд», останнє звернулося з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апелянтів вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цією ж статтею визначено і орієнтовний перелік способів захисту, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до ст. ст. 7, 19 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.
Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;
Частиною п'ятою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Стаття 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначає, що питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.
Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За приписами статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Предметом дослідження у даній справі є питання щодо відповідності вимогам чинного законодавства рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №52/6268 та рішення Київської міської ради від 01.11.2012 №299/8583, яким внесено зміни та доповнення до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №52/6268 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень» в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, приміщень загальною площею 320 кв.м у будинку на Кловському узвозі, 14-а у Печерському районі міста Києва.
Як встановлено судом першої інстанції, в оспорюваному рішенні Київської міської ради від 22.09.2011 №52/6268 підставою для його прийняття зазначено, зокрема лист Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» від 28.04.2011 № 3235/0/2-11.
Зі змісту вказаного листа за підписом Голови правління-президента Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» М. Голиця, адресованого голові Київської міської державної адміністрації, вбачається, що на виконання доручення КМДА від 13.04.2011 № 15161 та враховуючи звернення ПФУ № 7101/06-01 від 08.04.2011 з приводу звільнення управління ПФУ в Печерському районі м. Києва від орендної плати за приміщення загальною 320 кв.м на вул. Кловський узвіз, 14-а, Холдингова компанія «Київміськбуд» просить прийняти до комунальної власності вказане приміщення за адресою: вул. Кловський узвіз, 14-а у Печерському районі міста Києва, з послідуючою передачею в оренду Пенсійному фонду України.
Крім того, Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд», Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Пенсійним фондом України було складено та підписано акт приймання до комунальної власності територіальної громади міста Києва приміщень у будинку на Кловському узвозі, 14-а у Печерському районі міста Києва та передачі до сфери управління (на баланс, без зміни форми власності) Пенсійному Фонду України для розміщення Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва відповідно до рішення Київської міської ради від 01.11.2012 №299/8583, яким внесено зміни та доповнення до Рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №52/6268 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень».
За приписами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. ст. 328, 330 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 392, 393 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
За змістом п. 3 наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 411 від 12.07.1999 «Про завершення приватизації акціонерного товариства», надано перелік нерухомого майна, що передається у власність Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд».
Додатком до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 411 від 12.07.1999 затверджено Перелік нерухомого майна, що передається у власність Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд», відповідно до якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передало Акціонерному товариству холдингова компанія «Київміськбуд», зокрема, об'єкт нерухомості за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 14 а.
Враховуючи викладене, як правильно встановлено судом першої інстанції, нерухоме майно на Кловському узвозі, 14-а у Печерському районі міста Києва було передано у власність позивача і до моменту прийняття відповідачем оскаржуваних позивачем рішень від 22.09.2011 №52/6268 та від 01.11.2012 №299/8583 власником цього нерухомого майна був позивач, який міг за власним бажанням, як власник майна, передати спірне нерухоме майно до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Частиною 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Отже, передумовою для припинення права власності на майно шляхом добровільної відмови має бути воля власника на його вилучення.
Так, приймаючи оспорюване рішення від 22.09.2011 №52/6268 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень», відповідач керувався ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пропозицією Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» безоплатно передати у власність територіальної громади міста Києва приміщення загальною площею 320 кв.м у будинку на Кловському узвозі, 14-а у Печерському районі міста Києва, яка була викладена у листі від 28.04.2011 № 3235/0/2-11.
Разом з тим, відповідно до п. 3.6. Статуту Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд» (в редакції, чинній на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень) Компанія має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим особам, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту.
Згідно п. 8.1. Статуту позивача, управління Компанією здійснюють:
- вищий орган Компанії - Загальні збори акціонерів;
- Наглядова рада;
- Правління;
- Ревізійна комісія.
Відповідно до п. 8.3.4. Статуту, Наглядова рада, зокрема погоджує рішення щодо відчуження нерухомого майна та списання з балансу Компанії активів, що вносились на формування статутного капіталу, погоджує умови правочинів про відчуження нерухомого майна Компанії.
Пунктом 8.4.5. Статуту визначено, що Голова та члени Правління є посадовими особами Компанії. Голова правління є президентом Компанії, члени правління є віце-президентами Компанії. Голова правління керує роботою Правління. Голова правління вправі без довіреності здійснювати дії від імені Компанії, уповноважений керувати поточними справами Компанії і виконувати рішення вищого органу Компанії та Наглядової ради, представляти Компанію в її відносинах з іншими юридичними особами, державними та іншими органами і організаціями, вести переговори та укладати угоди від імені Компанії з урахуванням обмежень, передбачених цим Статутом, організовувати ведення протоколів засідань Правління.
Згідно з п. 8.4.8. Статуту, Правління Компанії, зокрема, здійснює виконання рішень Загальних зборів та Наглядової ради Компанії.
Відповідно до п. 8.4.13 Статуту Голова Правління, зокрема, вправі без довіреності здійснювати дії від імені Компанії; уповноважений керувати поточними справами Компанії; виконує рішення загальних зборів акціонерів, Наглядової ради та Правління Компанії; представляє Компанію в її відносинах з іншими фізичними та юридичними особами, державними органами і організаціями, веде переговори та укладає, в межах повноважень визначених цим Статутом, угоди (контракти) від імені Компанії; укладає господарські угоди, в межах компетенції, визначеної Статутом.
Отже, враховуючи наведені положення Статуту позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Голова Правління позивача на час прийняття оспорюваних рішень відповідача не був наділений повноваженнями самостійно приймати рішення щодо передачі належного Акціонерному товариству холдингова компанія «Київміськбуд» нерухомого майна, а саме: приміщення на вул. Кловський узвіз, 14-а у Печерському районі міста Києва до комунальної власності територіальної громади м. Києва.
При цьому, згідно положень Статуту, повноваження на прийняття рішення про безоплатну передачу належного позивачеві нерухомого майна на вул. Кловський узвіз, 14-а у Печерському районі міста Києва до комунальної власності територіальної громади м. Києва належали виключно Наглядовій раді товариства.
Водночас, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не було надано доказів прийняття Наглядовою радою позивача відповідного рішення про відчуження спірного майна, а також доказів делегування таких повноважень Голові правління товариства на час складання листа від 28.04.2011 № 3235/0/2-11 та на дату прийняття відповідачем оспорюваних рішень.
За таких обставин, лист № 3235/0/2-11 від 28.04.2011 не може вважатися волевиявленням позивача, як власника, на вилучення нерухомого майна шляхом добровільної відмови від нього та припинення права власності на це майно, а відтак, не може слугувати підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу нерухомого майна з власності позивача до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку було відсутнє волевиявлення позивача на безоплатну передачу спірного нерухомого майна до комунальної власності.
Докази, які б свідчили про зміну власника нерухомого майна, розташованого на вул. Кловський узвіз, 14-а у Печерському районі міста Києва, після передачі у власність позивача спірного приміщення згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 411 від 12.07.1999, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, як було зазначено вище, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, саме за позивачем зареєстровано право власності на групи приміщень № 2, загальна площа: 310 кв.м., опис: група приміщень № 2-310,9 кв.м. на І-му поверсі в літ. А; МЗК ІV сходова клітина - 6,2 кв.м.; усього: 317, 1 кв.м., за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, буд. 14-А.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи на засіданні Правління позивача ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 08.08.2012 (протокол №28) було прийнято рішення доручити ДП «Екос» провести комплекс робіт по організації будівництва та реконструкції житлового фонду (гуртожитків) у м. Києві за адресами, зокрема Кловський узвіз, 14 а, що свідчить про те, що позивач мав намір використовувати об'єкт нерухомості у власній господарській діяльності та проводити реконструкцію житлового будинку, а не відчужувати його на користь третіх осіб.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що згідно технічного паспорту на будинок (гуртожиток) за адресою: Київ, Кловський узвіз, будинок 14-А, нежитлових приміщень за вказаною адресою площею 320 кв.м не існувало, а отже, відповідачем прийнято оспорюване рішення №52/6268 від 22.09.2011 по відношенню до неіснуючих приміщень позивача (площею 320 кв.м).
При виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об'єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об'єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 №1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення таких робіт визначається Інструкцією № 55, затвердженою Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007.
Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 вказаної Інструкції поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що нежитлові приміщення площею 320 кв.м, про які йдеться в оспорюваному рішенні відповідача №52/6268 від 22.09.2011, не могли бути відчужені позивачем та набуті відповідачем, оскільки на момент його прийняття вони не були виділені в натурі та не були об'єктом цивільного обороту.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, внаслідок прийняття відповідачем рішення від 22.09.2011 №52/6268 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень» позивача було протиправно позбавлено права власності на спірне нерухоме майно, що суперечить гарантіям щодо непорушності права власності, закріпленим у Конституції України.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, звертаючись з даним позовом до суду, позивач також просив поновити строк позовної давності на судове оскарження ПрАТ «ХК «Київміськбуд» оспорюваних рішень Київської міської ради №52/6268 від 22.09.2011 та №299/8583 від 01.11.2012, посилаючись на те, що дізнався про порушення існуючого права власності лише в серпні 2019 року безпосередньо під час проведення ТОВ «ЮК «Золоті ворота» дослідження технічної можливості виділення приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, будинок 14-А.
Судом першої інстанції відхилені вказані доводи позивача, виходячи з того, що у матеріалах справи наявний договір про компенсацію витрат №89 від 30.11.2018, укладений між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ГУ ПФУ в місті Києві, предметом якого є сплата останнім компенсації позивачеві із внесення плати за водоспоживання по офісній будівлі, що знаходиться за вказаною адресою.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у справі не було заявлено про пропуск позивачем строку позовної давності та застосування наслідків такого спливу.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, за приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи, що відповідачем не було заявлено про застосування строків позовної давності під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів зазначає про відсутність в останнього, як і в суду апеляційної інстанції підстав для застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог, а відтак, клопотання ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про поновлення строку позовної давності не підлягає розгляду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги ПрАТ «ХК «Київміськбуд» про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №52/6268 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень» та рішення Київської міської ради від 01.11.2012 №299/8583 «Про внесення змін та доповнень до Рішення Київської міської ради від 22.09.2011 №52/6268 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлових приміщень», яке є невід'ємною частиною рішення відповідача від 22.09.2011 №52/6268, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на них, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі №910/5171/20 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційні скарги Київської міської ради та ГУ ПФУ в м. Києві мають бути залишені без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційних скарг, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Київської міської ради та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі №910/5171/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі №910/5171/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5171/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.10.2020.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова