28 вересня 2020 року
м. Харків
справа №953/5169/20
провадження № 22-ц/818/4258/20
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 липня 2020 року у складі судді Якуша Н.В.., -
31 березня 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - АТ КБ «ПриватБанк, Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.09.2010 року у загальному розмірі 13196,38 грн.
Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 13 липня 2020 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.09.2010 року, що утворилась станом на 11.03.2020 року та складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 7621 грн.. 85 грн., нараховану пеню в розмірі 2158,21 грн., а всього стягнути 9780 грн. 06 коп. Стягнуто судовий збір у розмірі 1557,80 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, штрафів - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, та ухвалити в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі; в іншій частині залишити рішення без змін; судові витрати покласти на відповідача.
Посилається на невідповідність висновків суду в цій частині обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими. Зазначає, що 01.03.2019 Банком внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до яких в разі порушення строків сплати кредиту або несвоєчасної сплати мінімальному платежу позичальник повинен сплатити проценти від суми неповернутого кредиту розмір яких у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлено за домовленістю сторін. Редакція Умов та правил надання банківських послуг станом на 01.03.2019 розміщена на офіційному сайті Приватбанку, враховуючи те, що відповідач знімав кредитні кошти 08.03.2019, отже він приєднався до нової редакції Умов та правил. Відповідач не надав до суду першої інстанції доказів того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи, викладені не в тій редакції, яка діяла на час підписання ним анкети -заяви. Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам, які нараховані у відповідності до положень Умов та правил підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, апелянтом подані додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначено, що відповідно до довідки про умови кредитування порядок погашення заборгованості за кредитом визначено як щомісячні платежі, згідно розрахунку заборгованості, починаючи з 01.11.2019 у відповідача весь розмір тіла кредиту став простроченим і саме з цього часу у відповідача виникло зобов'язання щодо погашення заборгованості за тілом кредиту в повному обсязі. Також вказує, що розмір відсоткової ставки 86,4%, відповідно до якої нараховані заявлені до стягнення проценти, не погоджена з відповідачем. Розмір процентів за ч. 2 с. 625 ЦК України з розрахунку 3 процента річних за період з 01.11.2019 по 16.03.2020 складає 104,42 грн., який і підлягає стягненню.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 липня 2020 року оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7621,85 грн. та заборгованості за нарахованою пенею в розмірі 2158,21 грн., відмовляючи в задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що кінцевим строком погашення заборгованості за кредитом є термін дії картки, що становить листопад 2021 року, а тому строк погашення за кредитом не закінчився, а тому підстав для нарахування процентів у відповідності до частини 2 ст. 625 ЦК України, немає.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 вересня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічному акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПриватБанк» ( а.с. 32).
Згідно підписаної відповідачем ОСОБА_1 довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду визначено тип кредитної лінії - відновлювальна, пільговий період до 55 днів, базова відсоткова ставка 2,5 % на місяць, виходячи з розрахунку 360 днів на рік, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн., строк внесення щомісячних платежів до 25 числа, слідуючого за звітним, встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, та розмір штрафів. ( а.с. 33)
Строк повернення кредитних коштів ані в анкеті-заяві, ані в довідці про умови кредитування не визначено.
З довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» убачається, що з 13.09.2010 кредитний ліміт встановлено в розмірі 1000,00 грн., який в подальшому змінювався в сторону збільшення або зменшення, а станом на 13.05.2019 зменшено до розміру 0,00 гривень. ( а.с. 31).
Також, з довідки, наданої Банком, убачається, що за вказаним договором ОСОБА_1 було надано декілька кредитних карток, остання з них № НОМЕР_1 має термін дії до кінцевого дня листопаду 2021 року.( а.с. 30).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За частиною 3 зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (належне виконання).
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
За статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.
Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №375/998/15-ц роз'яснено, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов'язаний суми передбачені статтею 625 ЦК України.
Із матеріалів справи убачається, що кредитна картка, видана на ім'я ОСОБА_1 неодноразово перевипускалася Банком, строк дії останньої - до листопада 2021 року.
Банк звернувся до суду з позовом 31 березня 2020 року, тобто до спливу строку кредитування, тому має право на стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України з моменту пред'явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом (звернення до суду з дійсним позовом).
Проте, за змістом позовної заяви вимоги про стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України пред'явлені станом на 11 березня 2020 року.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст. 625 ЦК України
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині.
Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 липня 2020 року, в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України , залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук