Справа № 826/17855/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
01 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ключковича В.Ю.,
Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та за рахунок готівки, -
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп», в якому просило: стягнути кошти з рахунків платника податків у банках та за рахунок готівки у розмірі 2 512 015,92 грн.
Позов обґрунтовано тим, що оскільки за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, вказане стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року позовні вимоги - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп» суму податкового боргу по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість у загальному розмірі 2 519 015 (два мільйони п'ятсот дев'ятнадцять тисяч п'ятнадцять) гривень 92 коп., шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп», з них: з податку на прибуток у розмірі 1 394 811,27 грн; з податку на додану вартість у розмірі 1 117 204,65 грн. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підставою для звернення до суду з даним позовом слугувала саме стаття 95 Податкового кодексу України, яка передбачає стягнення заборгованості як з рахунків платника податків, так і стягнення податкового боргу за рахунок готівки.
Крім того, апелянт вказує, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин із третіми особами при наданні послуг банку є банківською таємницею.
Відтак, податковий орган позбавлений можливості надати щодо відсутності/недостатності коштів на рахунках відповідача для погашення податкового боргу.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, за ТОВ «А1 Секьюріті Груп» рахується заборгованість на загальну суму 2 512 015,92 грн, яка утворилась у зв'язку з несплатою у визначені Податковим кодексом України строки зобов'язань по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість, що підтверджується даними облікових карток платника податку.
Так, вказана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням №0005962307 від 12.11.2012 на суму 1 117 886 грн та у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням №0005962307 від 12.11.2012 на суму 1 397 232 грн.
Вказані рішення відповідачем було оскаржено у судовому порядку, однак постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2013 у справі №826/5175/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.07.2015 у справі №К/800/52002/13 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 19.11.2015 залишено без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0005962208 від 12.11.2012 та № 0005972208 від 12.11.2012.
Вказана ухвала набрала законної сили 04.12.2015 та у апеляційному порядку відповідачем не оскаржувалась.
Враховуючи наявність у відповідача непогашеного податкового боргу у загальному розмірі 2 512 015,92 грн, податковий орган звернувся до суду з цим позовом до суду з метою стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та за рахунок готівки у вказаному розмірі.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з доведеності контролюючим органом підстав виникнення податкової заборгованості, наявність боргу у визначеному ним розмірі, а також дотримання встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку, що дає суду підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми податкового боргу.
Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення коштів за рахунок готівки задоволенню не підлягають, оскільки у відповідача наявні відкриті розрахункові рахунки, проте, позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності/недостатності коштів на даних рахунках для погашення податкового боргу.
Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, за своїм змістом податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов'язку та виникнення у нього податкового боргу.
При цьому, у відповідності до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З матеріалів справи вбачається, що згідно вимог статті 59 ПК України, на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп» направлено податкову вимогу №1990-25 від 30.04.2014, та остання була вручена відповідачу 07.10.2014, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно із пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом; далі - ПК України) джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктами 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписами пункту 89.1 статті 89 вказаного Кодексу, право податкової застави виникає: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За приписами пункту 95.3 цієї ж статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 802/1049/17-а.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відкликання вказаної податкової вимоги в передбаченому статтею 60 Податкового кодексу України порядку, а також доказів про виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, погашенню підлягає сума податкового боргу відповідача, що існує на момент вирішення справи у розмірі 2 519 015 (два мільйони п'ятсот дев'ятнадцять тисяч п'ятнадцять) гривень 92 коп. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп», що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
У той же час, вирішуючи питання щодо наявності підстав для стягнення з платника податків заборгованості за рахунок готівки, слід звернути увагу на наступне.
Пунктом 95.4 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» від 29.12.2010 року за №1244 у відповідності до пунктів 95.4, 95.15, 95.16 і 95.18 статті 95 Податкового кодексу України затверджено Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу (далі по тексту - Порядок №1244), який визначає механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.
Згідно пункту 2 Порядку №1244 вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.
Під час вилучення готівки працівники рахують наявні кошти. У разі коли обсяг готівки у платника податків перевищує суму його податкового боргу, вилученню підлягає готівка на суму боргу (п.3 Порядку №1244).
У відповідності до пункту 4 Порядку №1244 у рахунок погашення податкового боргу спрямовується також готівка, виявлена працівниками у касі платника податків, у тому числі в скриньці реєстратора розрахункових операцій, та в інших місцях зберігання коштів.
З приводу вказаного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суть даного спору полягає в правомірності заявлених вимог щодо стягнення грошових коштів, що перебувають на рахунках підприємства, а також готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Питання порядку, механізму стягнення таких коштів, та вчинення інших дій, пов'язаних із виконанням судового рішення, знаходиться за межами предмету спору.
У даному випадку, слід розмежовувати підстави, що надають можливість стягнення коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу, та механізм застосування та виконання такого стягнення, який виникає після такого стягнення за рішенням суду, враховуючи, що такий алгоритм дій пов'язаний із стягненням, є наступною стадією, яка має свої певні особливості.
Зазначені правовідносини мають різний предмет правового регулювання, внаслідок чого висновок суду першої інстанції щодо неможливості застосування норм пункту 95.4 ст. 95 ПК України та постанови Кабінету Міністрів України №1244 з огляду на не встановлення у судовому процесі обставин наявності у відповідача готівкових коштів та не надання позивачем доказів на підтвердження відсутності/недостатності коштів на даних рахунках для погашення податкового боргу є помилковими.
Вказані норми ПК України не ставлять у залежність можливість задоволення позову про стягнення коштів з рахунків платника, або готівкових коштів в рахунок погашення податкового боргу з самим фізичним існуванням таких коштів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №808/2619/16.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення суми заборгованості у розмірі 2 512 015,92 грн. не тільки з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп», а й за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках та за рахунок готівки - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп» шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «А1 Секьюріті Груп», а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, суму податкового боргу по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість у загальному розмірі 2 519 015 (два мільйони п'ятсот дев'ятнадцять тисяч п'ятнадцять) гривень 92 коп., з них: з податку на прибуток у розмірі 1 394 811,27 грн; з податку на додану вартість у розмірі 1 117 204,65 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді В.Ю. Ключкович
І.О. Лічевецький