Справа № 640/21453/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.
01 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, що полягає у ненаданні ОСОБА_1 безоплатної первинної допомоги у вигляді консультацій та роз'яснень з правових питань, зазначених у зверненні від 24.09.2019;
- зобов'язати Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 безоплатну первинну правову допомогу у вигляді консультацій та роз'яснень з правових питань, наведених у зверненні (заяві) від 24.09.2019.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами розгляду звернення позивача про надання безоплатної первинної правової допомоги Міністерством юстиції України надано неякісну безоплатну правову допомогу з питань зазначених у зверненні від 24.09.2019, чим порушено право позивача на безоплатну первинну правову допомогу, з урахуванням верховенства права та законності, відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач звернувся з проханням надати йому безоплатну первинну правову допомогу з питань, що входять до його компетенції, однак останнім протиправно не було вчинено відповідних дій.
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно і невмотивовано відхилив його доводи, прийнявши необґрунтоване рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що Міністерство юстиції України не порушувало прав та інтересів позивача та не допускало неправомірних рішень чи бездіяльності щодо нього, а інформація про обставини, на які позивач посилається у своєму позові не містить посилання на протиправність дій Мін'юсту, які в свою чергу порушили права та інтереси позивача.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2019 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із заявою про надання безоплатної первинної допомоги, у якій просив надати роз'яснення на наступні питання:
1. Хто є належним відповідачем у справі про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення суду (судді);
2. Який/які саме орган/органи державної влади уповноважений/уповноважені представляти державу Україна як відповідача у справах про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення суду (судді).
Листом від 23.10.2019 № 38572/М-17430/11.1.1 відповідачем повідомлено позивача, що Міністерство юстиції України як центральний орган виконавчої влади, що діє відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, організовує розгляд звернень громадян та надає роз'яснення лише з питань, пов'язаних з діяльністю міністерства, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.
Разом з цим, відповідачем зазначено, що можливість відшкодування державою шкоди, завданої особі незаконними рішенням діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду передбачена ст. 1176 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень частини сьомої вказаної статті порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Так, нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено шкоду, яка підлягає відшкодуванню громадянинові особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду та порядок подання заяви про відшкодування такої шкоди.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання безоплатної первинної допомоги у вигляді консультацій та роз'яснень з правових питань протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зі змісту наявного в матеріалах справи листа Міністерства юстиції України від 23.10.2019 № 38572/М-17430/11.1.1 вбачається надання обґрунтованої та змістовної відповіді на звернення позивача у передбачений законом строк, та до повноважень Міністерства юстиції України, не відноситься надання правової інформації, консультацій з правових питань, роз'яснення законів України, прийнятих Верховною Радою України, та поставлені позивачем перед відповідачем питання не стосуються діяльності Міністерства юстиції України, вказане свідчить про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Так, право на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначає Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI (надалі - Закон № 3460-VI).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями ст. 7 Закону № 3460-VI передбачено, що безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань; 3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 3-1) надання консультацій, роз'яснень та підготовка проектів договорів користування земельними ділянками (оренда, суборенда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) для сільського населення - власників земельних ділянок; 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Порядок розгляду звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги встановлений ст. 10 Закону № 3460-VI.
Так, у відповідності до п.п. 4, 5, 7, 9 вказаної статті Закону № 3460-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених чатиною другою ст. 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення.
Якщо у зверненні особи міститься лише прохання про надання відповідної правової інформації, така правова допомога надається не пізніше п'ятнадцятиденного терміну з дня отримання звернення.
Якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого надійшло звернення особи, такий орган протягом п'яти календарних днів повинен надіслати це звернення до відповідного органу та повідомити про це особу, яка подала звернення.
Звернення, що не стосуються надання первинної правової допомоги, розглядаються в порядку, встановленому законодавством про звернення громадян.
За наведених норм Закону України «Про безоплатну правову допомогу», мета безоплатної первинної правової допомоги полягає в інформуванні особи про її індивідуальні права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту листа Міністерства юстиції України від 23.10.2019 № 38572/М-17430/11.1.1 вбачається, що позивачу надано обґрунтовану та змістовну відповідь на звернення позивача у передбачений законом строк.
Щодо посилань апелянта про покладення на Міністерство юстиції України обов'язку з розгляду звернень громадян з питань відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії чи бездіяльності чи незаконного рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228, Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері електронних довірчих послуг, нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення, забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.
Статтею 28 Закону № 3460-VI визначені повноваження Міністерства юстиції України у сфері надання безоплатної правової допомоги, серед яких, зокрема: здійснення загального управління у сфері надання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги; подання до Кабінету Міністрів України проекти законів та інших нормативно-правових актів у сфері надання безоплатної правової допомоги; надання методичної допомоги органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань, що стосуються надання безоплатної первинної правової допомоги; затвердження стандартів якості надання безоплатної правової допомоги; затвердження Типового положення про установи з надання безоплатної первинної правової допомоги; затвердження порядку та критеріїв залучення органами місцевого самоврядування юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги; виконання інших функцій у сфері надання безоплатної правової допомоги, встановлених законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналогічні повноваження Міністерства юстиції України викладені в Положенні про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №228.
Відтак, до повноважень Міністерства юстиції України, не відноситься надання правової інформації, консультацій з правових питань, роз'яснення законів України, прийнятих Верховною Радою України.
У той же час, позивач наголошує, що зі змісту листа за підписом заступника міністра юстиції О. Бабачука (вих. №38572/М-17430/11.11 від 23.10.2019) вбачається, що його звернення розглянуто відповідачем неналежним чином, у результаті чого правової допомоги позивач не отримав, лист відповідача не містить інформації, яку можна вважати консультацією та/чи роз'ясненням наведених позивачем правових питань, та такий лист відповідача свідчить про його ухилення від надання позивачу правової допомоги, що є порушенням його конституційного права, закріпленого ст. 59 Конституцією України.
Згідно із частиною першою ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
Втім, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, ОСОБА_1 вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
При цьому, з матеріалів справи не вбачається належних та допустимим доказів, які свідчили, в чому саме полягає порушення особисто його прав та інтересів оскаржуваними діями відповідача, що полягають у ненаданні йому безоплатної первинної правової допомоги у вигляді консультацій і роз'яснень з правових питань, зазначених у зверненні від 24.09.2019.
На думку апелянта посилання відповідача у листі на Положення №228, згідно яких Міністерство юстиції України організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних із діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються, є визнанням Міністерства юстиції України того факту, що надання безоплатної первинної правової допомоги є питанням, що належить до компетенції Міністерства юстиції України.
Втім, колегія суддів звертає увагу, що цитування суб'єктом владних повноважень пунктів положень, які визначають межі його повноважень не є, зокрема, відмовою останнього від наміру їх здійснити, оскільки в рамках спірних правовідносин, Міністерством юстиції України листом від 23.10.2019 № 38572/М-17430/11.1.1 протягом 30 календарних днів була надана відповідь з дня надходження звернення позивача.
Сама по собі суб'єктивна незгода позивача зі змістом вказаної у листі відповіді Міністерства юстиції України на його звернення, як такою, яка не містить інформації, яку можна вважати консультацією та/чи роз'ясненням наведених позивачем правових питань, не може бути підставою для визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України, що полягає у ненаданні ОСОБА_1 безоплатної первинної допомоги у вигляді консультацій та роз'яснень з правових питань, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, жодної бездіяльності з боку відповідача не вбачається.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо ненадання ОСОБА_1 безоплатної первинної допомоги у вигляді консультацій та роз'яснень з правових питань, зазначених у зверненні від 24.09.2019 та зобов'язання відповідача надати таку допомогу ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
Л.Т. Черпіцька