Справа № 640/8190/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
01 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Горяйнова А.М.,
Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» до Антимонопольного комітету України про скасування рішення, -
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просило: визнати протиправним та скасування рішення від 04.03.2020 №4188-р/пк-пз.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року позовну заяву Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року та направити справу до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що скаржник відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року надіслав на адресу суду 22.04.2020 копії усіх доданих до позовної заяви документів, що були отримані судом першої інстанції 24.04.2020, про що свідчить штамп на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
З огляду на вказане, апелянт вважає, що судом було безпідставно повернуто позовну заяву та у резолютивній частині помилково зазначено незрозумілі сторони - «Семеренко Марина Олександрівна до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві».
Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час постановлення даної ухвали позивачем недоліки позовної заяви не усунуто, заяви про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви до суду не подано, що свідчить про наявність підстав для повернення такої позовної заяви.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною другою статті 160 КАС України визначено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб.
У частині п'ятій ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вимоги до позовної заяви та окреслено інформацію, яка повинна у ній зазначатись.
Частиною першою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
У силу вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.
Згідно п.1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що підставою для повернення позовної заяви, яку було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160-161 КАС України є неусунення вказаних судом недоліків у визначений судом строк.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції послався на те, що до позовної заяви позивачем не надано копій усіх документів доданих до позовної заяви для вручення відповідачу.
Водночас, слід звернути увагу, що 22 квітня 2020 року позивачем на адресу суду першої інстанції було скеровано копії матеріалів позовної заяви для направлення їх відповідачу, що підтверджується супровідним листом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» від 22.04.2020 №32/94, описом вкладення до вказаного листа та копією рекомендованого поштового відправлення за №5500100652162, з якого вбачається про отримання вказаних документів судом 24 квітня 2020 року.
Зазначені обставини свідчать про усунення позивачем недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року.
Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що залишення позовної заяви лише з підстав вказаного недоліку є проявом правового формалізму з боку суду при вирішенні питання відповідності позовної заяви вимогам закону, який обмежує право особи на розгляд її справи судом, враховуючи відповідність позовної заяви всім іншим критеріям, визначеним у статтях 160 та 161 КАС України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18 наголосила, що виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв'язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви встановлених ухвалою від 14.04.2020 є передчасним.
При цьому, посилання апелянта на окремі недоліки, зазначені у резолютивній частині ухвали колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане за своєю суттю є опискою, яка підлягає виправленню в порядку ст.253 КАС України та не може бути підставою для скасування такого рішення.
Слід зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року - скасувати, а справу № 640/8190/20 направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді А.М. Горяйнов
І.О. Лічевецький