02 жовтня 2020 р. Справа № 520/4252/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.05.20 року по справі № 520/4252/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
про визнання протиправним наказ та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним наказ №13811-СГ від 12.12.2019 щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області за межами населеного пункту з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки відповідачем не наведено жодної з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельним кодексом України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №13811-СГ від 12.12.2019 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області району за межами населеного пункту з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що з огляду на те, що відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1 є неодноразовими, єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області за межами населеного пункту з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства" (а.с. 11).
За результатами розгляду клопотання позивача листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській від 06.08.2019 за №Г-8293/0-4730/0/95-19 позивача повідомлено, що в процесі розгляду звернень здійснена перевірка місця розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність, за допомогою Публічної кадастрової карти України. Вказано, що земельний масив, на якому розташовується бажана ділянка, повністю використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначено, що у Головному управлінні відсутня будь-яка інформація щодо відповідних рішень органів місцевого самоврядування, районних державних адміністрації прийнятих до 01.01.2013, в порядку статей 118, 123, 124 Земельного кодексу України. Повідомлено, що надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрої щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав інших осіб, які вже розпочали процедуру набуття права власності або користування на зазначеному земельному масиві. Крім того, вказано, що Головне управління відмовляє позивачу у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Позивач, не погоджуючись з відмовою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 по справі №520/8790/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену Головним управління Держгеокадастру у Харківській області у вигляді листа №Г-8293/0-4730/0/95-19 від 06.08.2019.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області району за межами населеного пункту з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 за результатами повторного розгляду заяви позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області прийнято наказ від 12.12.2019 №13811-СГ, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає отримати у власність, підлягає інвентаризації як сільськогосподарські угіддя державної власності (а.с. 15-16).
Не погоджуючись з наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12.12.2019 №13811-СГ, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги є необґрунтованими, а також, що питання надання відповідного дозволу є дискреційними повноваженнями Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, тобто повноваженнями, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Так, спірні правовідносини врегульовані Земельним Кодексом України (надалі - ЗК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Тобто, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.
Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані відповідачем підстави відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованими та такими, що суперечать положенням ст. 118 ЗК України.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову в частині зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою суд першої інстанції виходив з того, що вказане питання відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Так, надання відповідного дозволу є дискреційними повноваженнями відповідача, проте Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, на виконання судового рішення в іншій справі, повторно допущено порушення прав позивача.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення колегія суддів дійшла висновку, що зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не захистить порушені права ефективно.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №840/3112/18.
Крім того, виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів Держгеокадастру з питань надання у власність земельних ділянок, вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
Отже, саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №840/2979/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За результатами повного та всебічного дослідження матеріалів адміністративної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі наведені вище докази, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, а також приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні вказаних позовних вимог судом першої інстанції порушено норми матеріального права, відтак рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 по справі №520/4252/2020 скасувати в частині зобов'язання Головно управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області району за межами населеного пункту з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", з урахуванням висновків суду.
Прийняти в цій частині постанову, якою зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути клопотання ОСОБА_1 шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області за межами населеного пункту з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 по справі № 520/4252/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова