Копія
01 жовтня 2020 року Справа № 160/9087/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-
05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 року № Ф-16726-53/64, яка набрала чинності 11.10.2019 року, що рахується за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрати на правову (правничу) допомогу у сумі 3000,00 грн. (Три тисячі гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 840,80 грн. (Вісімсот сорок гривень 80 коп.).
зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої карти платника податків ОСОБА_1 , виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 19 511грн., 90 коп., та не здійснювати її нарахування в подальшому.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 , що з 2013 року по лютий 2014 року працював у Комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційне підприємство №31» Дніпропетровської міської ради, з квітня 2014 року по червень 2015 року працював в ТОВ «ВЕТО», і з 2016 року по лютий 2020 працював в ПСП «Укрмехремонт», та з березня по травень 2020 році працював в ТОВ «Центр інженерної комплектації «Гараж». Роботодавцем щомісячно за позивача сплачувався ЄСВ з заробітної плати. Враховуючи те, що за позивача нараховує та сплачує роботодавець, то це виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем. Оскаржені вимоги позивач не отримував, а дізнався про їх існування з матеріалів виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 06.08.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
13.07.2020 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що оскаржувана вимога є правомірною, та такою, що винесена відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки станом на 30.04.2019 року в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 виникла недоїмка в розмірі 19 511,90 грн., яка підтверджується вимогою про сплату боргу 14.05.2019 року № Ф-16726-53/64. З урахуванням викладеного, оспорювана податкова вимога є цілком правомірною, винесеною у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач вважає, що оскаржувана вимога винесена виключно на законних підставах та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
25.08.2020 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, який долучено до матеріалів справи. Позивач робить висновок, що вимога ГУ ДПС України у Дніпропетровській області від 14.05.2019 року № Ф-16726-53/64 року у сумі 19 511,90 грн. є протиправними і такими, що підлягають скасуванню, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 11.04.2012 року згідно запису №2 224 000 0000 082281 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
18.04.2019 року до ЄДРПОУ внесено запис про припинення підприємницької діяльності позивача
ОСОБА_1 хоч і був зареєстрований як фізична особа-підприємець, але фактично не здійснював господарську діяльність, оскільки в період з 2011 року по 2020 рік був працевлаштований на підприємствах та організаціях різних форм власності, де із отриманої заробітної плати підприємства здійснювали відрахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
14.05.2019 року Головним управління ДФС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 року № Ф-16726-53/64відповідно до якої визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску у сумі 19 511,90 грн.
Вказана вимога не отримана позивачем.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 0.04.2006 року, він працював в Комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційне підприємство №31» Дніпропетровської міської ради, ТОВ «ВЕТО», ПСП «Укрмехремонт», ТОВ «Центр інженерної комплектації'Гараж».
Відповідно до відомостей про застраховану особу за формою ОК-7 станом на 07.07.2020 року, яка міститься у матеріалах справи, за позивача роботодавці сплачували протягом 2011-2020 років єдиний соціальний внесок.
Не погоджуючись з вимогою ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16726-53/64 року від 14.05.2019 року у сумі 19 511,90грн., зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з позовною заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).
Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).
Згідно ч.3 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст.25 Закону №2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Суд зазначає, що позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску за період 2017, 2018 роки, а також І, квартал 2019 року.
Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДФС у Дніпропетвроській області.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 , офіційно працював Комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційне підприємство №31» Дніпропетровської міської ради, ТОВ «ВЕТО», ПСП «Укрмехремонт», ТОВ «Центр інженерної комплектації» Гараж».
Верховний Судом за результатами розгляду касаційної скарги у адміністративній справі № 440/2149/19, 04.12.2019 року сформульовано правовий висновок, відповідно до змісту якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Як встановлено судом, оскаржуваною вимогою позивачеві визначено суми зобов'язань зі сплати єдиного внеску із розміру мінімального страхового внеску за 2017-2018 роки та І квартал 2019 рік, тобто у період реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця, за який вона мала обов'язок сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску.
Однак, у період, за який контролюючим органом донараховано недоїмку, ОСОБА_1 був офіційно працевлаштованою, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, позивач у зазначені періоди був найманим працівником, тобто застрахованою особою, за яку єдиний внесок сплачує її роботодавець.
Суд зауважує, що сплата позивачем єдиного внеску ще й як фізичною особою - підприємцем не призведе до покращення її становища у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки у такому разі вона не набуде права на отримання додаткових видів соціального забезпечення чи збільшення їх розміру у разі настання страхового випадку. Натомість, покладення на позивача обов'язку зі сплати єдиного внеску у такому випадку буде надмірним тягарем та фактично подвійним обкладенням єдиного соціального внеску.
Відтак, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від ГУ ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-16726-53/64 року від 14.05.2019 року у сумі 19 511,90.,. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої карти платника податків ОСОБА_1 , виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 19 511грн., 90 коп., та не здійснювати її нарахування в подальшому., суд зазначає наступне.
Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422.
За змістом зазначеного Наказу, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.
Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.
Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то на переконання суду матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Суд враховує, що саме такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, від 26.02.2019р. у справі №805/4374/15-а, від 23.12.2019 року у справі №813/3277/18 (№К/9901/22863/19), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваної вимоги та відображення суми зобов'язань зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податків, ефективним способом відновлення прав позивача є зобов'язання контролюючого органу провести коригування даних (показників) його інтегрованої картки, оскільки це забезпечить поновлення порушених майнових прав платника податків.
Враховуючи зазначене, задоволенню підлягають вимоги позивача щодо внесення змін до інтегрованої картки платника позивача, шляхом виключення нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 19 511грн, 90 грн.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача не здійснювати нарахування недоїмки в подальшому, суд зазначає, що в цій частині вони не підлягають задоволенню, оскільки вказані позовні вимоги направлені на захист прав та інтересів позивача на майбутнє, які ще не є порушеними, тоді як за ст.5 КАС України передбачено захист вже порушених прав і інтересів особи.
Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Згідно частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат : розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що 17.07.2020 року року між позивачем та адвокатом Тимошенком Владиславом Володимировичем був укладений договір про надання правової допомоги.
У матеріалах справи міститься ордер, яка видано адвокатом Тимошенком Владиславом Володимировичем на представлення інтересів позивача у суді.
Також позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП № 4812 від 09.09.2020 року, яке видано Кузьменко Тимошенком Владиславом Володимировичем .
У матеріалах справи міститься Акт наданих послуг адвокатом позивачу від 04.08.2020 року : консультація клієнта, 1 година вартість 500 грн.; підготовка адвокатського запиту та ознайомлення з виконавчим провадженням №61495728, 2 години, вартість 1000 грн.; аналіз судової практики з питань окарження вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області та підготовка позовної заяви до суду, 3 години, вартість 1500грн., загалом 3000 грн.
Позивачем не надано суду тарифи адвоката на послуги з надання правової допомоги.
У матеріалах справи міститься прибутковий касовий ордер № 1 від 04.08.2020 року, яка складена адвокатом, у відповідності до якої адвокат отримав від позивача загалом 3000 грн.
Враховуючи те, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, з огляду на те, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між позивачем та адвокатом, і є обов'язковими до виконання, а також те, що угода про надання правничої допомоги є дійсною, а загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, приймаючи до уваги також і те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, враховуючи часткове задоволення заявлених позовних вимог, а також те, що позивачем не надано суду тарифи адвоката на послуги з надання правової допомогисуд вважає за необхідне стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, будинок 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 року № Ф-16726-53/64, яка набрала чинності 11.10.2019 року, що рахується за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ..
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої карти платника податків ОСОБА_1 , виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 19 511грн. 90 коп.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420,40 грн. та витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 1500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 01.10.2020 року
Помічник судді Лісна А.М.