ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1547/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді: Л.В. Поліщук,
суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Іванілова Володимира Івановича
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.07.2020 № 916/1547/20 (суддя Малярчук І.А., м. Одеса, повний текст складено 28.07.2020) про повернення
позовної заяви Фізичної особи - підприємця Іванілова Володимира Івановича
до відповідача: Подільської районної державної адміністрації
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Одеській області
про стягнення 5510300 грн.,
01.06.2020 Фізична особа - підприємець Іванілов Володимир Іванович (далі також - ФОП Іванілов В.І., Підприємець) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Подільської районної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ГУДКСУ у Одеській області про стягнення 5510300 грн.
Ухвалою суду від 05.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху; встановлено ФОП Іванілову В.І. строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви, яка має містити: зазначення вірної повної назви позивача або докази реєстрації позивача як фізичної особи - підприємця, у тому числі у 2019 році з огляду на подану до матеріалів позовної заяви декларацію з єдиного податку фізичних осіб - підприємців; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; правові підстави позову щодо заявленої до стягнення суми та обґрунтування змісту заявлених позовних вимог, зокрема, їх визначення чи то як збитків, чи то як шкоди та з огляду на таке, обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору; докази, що підтверджують наявність обставин, передбачених п.13 ч.2 ст.3 ЗУ "Про судовий збір", або обставин, визначених п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" за умови того, що довідка про дохід надана за три місяці 2020 року, а не за попередній рік, та поданої нечитаємої копії декларації з єдиного податку фізичних осіб - підприємців.
22.06.2020 (вх.№16162/20) позивачем подано збільшену позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.07.2020 позовну заяву ФОП Іванілова В.І. з додатками повернуто на підставі ч.4 ст.174 ГПК України.
Вказана ухвала суду мотивована тим, що строк для усунення недоліків позову ФОП Іванілова В.І. сплив 23.06.2020, однак у встановлений Законом строк позивач недоліки позову не усунув. При цьому суд зазначив, що вищезгадана збільшена позовна заява є передчасною у зв'язку з тим, що провадження у справі не відкрито судом, та ця заява не містить усунення недоліків позову ФОП Іванілова В.І., поданого 01.06.2020 за вх.№1596/20.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Підприємець звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу, в якій просив її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального справа, мотивована тим, що ухвалу суду від 05.06.2020 про залишення позовної заяви без руху ФОП Іванілов В.І. отримав 11.06.2020. 18.06.2020 ним була підготовлена збільшена позовна заява, в якій усунуті всі недоліки, визначені ухвалою від 05.06.2020, та 19.06.2020 ця заява була направлена за допомогою засобів поштового зв'язку до господарського суду першої інстанції. Відтак, скаржник, з посиланням на п. 7 ст. 116 ГПК України, стверджує, що ним не було пропущено строк для подачі збільшеної позовної заяви до суду, в якій він виправив усі недоліки, вказані в ухвалі від 05.06.2020.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги ухвалено почати через 15 днів з дня відкриття апеляційного провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 255 даного Кодексу встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (завникові).
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу, згідно з якою апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в тому числі в п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України розглядаються без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали позовної заяви та апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд.
При цьому, в рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддано обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги щодо пред'явлення позову.
Невиконання ж заявником визначених чинним законодавством вимог наділяє суд правом залишити апеляційну скаргу без руху, повернути апеляційну скаргу заявнику.
Так, пунктами 2, 5, 8 частини 3 статті 162 ГПК України встановлено, що позовна заява, серед іншого, повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; правові підстави позову; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Залишаючи позовну заяву Підприємця без руху, Господарський суд Одеської області в ухвалі від 05.06.2020 вказав, що у позові позивач зазначений зі статусом «фізична особа - підприємець», тоді як до позову додано повідомлення від 25.09.2015 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Іванілова В.І. Також не подано позивачем доказів реєстрації його як підприємця у 2019 році з огляду на надану до матеріалів позовної заяви декларацію з єдиного податку фізичних осіб - підприємців в якості доказу доходів за 2019 рік. Таким чином, повна назва позивача, яка включає статус, зазначена невірно, що є порушенням п.2 ч.3 ст.162 ГПК України. Крім того, в порушення п.п.5, 8 ч.3 ст.162 ГПК України позивач не зазначив щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не навів правові підстави позову щодо заявленої до стягнення суми та обґрунтування змісту заявлених позовних вимог, зокрема, їх визначення чи то як збитків, чи то як шкоди та з огляду на таке, обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору. Позивач до позову подав докази сплати судового збору у розмірі 2027грн., що не є спірозмірною із сумою заявлених позовних вимог у розмірі 5393000грн., однак, при цьому позивач у позові виклав клопотання про зменшення йому розміру належного до сплати судового збору, проте водночас не подав належних доказів на підтвердження відповідних обставин. Матеріали, додані до позову, не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, передбачених п.13 ч.2 ст.3 Закону України "Про судовий збір", або обставин, визначених п.1 ч.1 ст.8 даного Закону "Про судовий збір" за умови того, що довідка про дохід надана за три місяці 2020 року, а не за попередній рік, та поданої нечитаємої копії декларації з єдиного податку фізичних осіб - підприємців.
При цьому вказаною ухвалою суду встановлено ФОП Іванілову В.І. строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви.
У подальшому, ухвалюючи судове рішення про повернення без розгляду вказаної вище позовної заяви, місцевий господарський суд виходив з того, що строк для усунення недоліків позову ФОП Іванілова В.І. сплив 23.06.2020, однак у встановлений Законом строк позивач недоліки позову не усунув, а подана Підприємцем збільшена позовна заява є передчасною у зв'язку з тим, що провадження у справі не відкрито судом та ця заява не містить усунення недоліків позову ФОП Іванілова В.І., поданого 01.06.2020 за вх.№1596/20.
Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин, дію якого у подальшому неодноразово продовжували.
Відповідно до п.п. 3 п. 11 розділу І Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Судова колегія зауважує, що вищенаведене положення не містить посилання на ст. 174 ГПК України чи зазначення про повернення позовної заяви (лише про повернення апеляційної скарги), а отже, як вірно вказав господарський суд першої інстанції, наведений законодавчий припис не змінював строк усунення недоліків позову, визначений ст.174 ГПК України, оскільки в Законі про це прямо не зазначено.
Згідно з пунктом 1 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” №731- IX від 18.06.2020р. пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., №48, ст. 436) викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали до Господарського суду Одеської області від позивача не надходило заяви щодо продовження строку на подання до суду заяви про усунення недоліків його позову.
Натомість до місцевого господарського суду 22.06.2020 (вх.№16162/20) від Підприємця надійшла збільшена позовна заява (в порядку ст. 42 та ст. 46 ГПК України), у якій, за твердженням апелянта, він усунув визначені ухвалою суду від 05.06.2020 недоліки його позовної заяви. При цьому у даній заяві позивач вказав, що на даний час виникли обставини, відповідно до яких необхідно уточнити позовні вимоги.
Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, збільшена позовна заява є передчасною у зв'язку з тим, що провадження по справі ще не було відкрито Господарським судом Одеської області.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що форма та зміст вказаної заяви свідчать саме про намір позивача скористатись правом на збільшення розміру позовних вимог, а не усунути недоліки позовної заяви, а, отже, Підприємець не виконав вимог Господарського процесуального кодексу України про усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідної заяви.
За таких обставин, строк для усунення недоліків позову ФОП Іванілова В.І. сплив 23.06.2020, проте, оскільки у встановлений Законом строк позивач встановлені ухвалою місцевого господарського суду від 05.06.2020 недоліки позову не усунув, суд обґрунтовано повернув зазначений позов Підприємця на підставі ч.4 ст.174 ГПК України.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про наявність у даному випадку підстав для повернення позовної заяви ФОП Іванілова В.І.
Таким чином, апеляційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 8 ст. 174 ГПК України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 276, 280-284 ГПК України, суд -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.07.2020 № 916/1547/20 про повернення позовної заяви залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран