29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/4863/20 пров. № А/857/9493/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Макарика В.Я., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року про зупинення провадження, постановлену суддею Недашківською у м.Рівне, у справі № 460/4863/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмов протиправними, зобов'язання до вчинення дій, -
06 липня 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просила визнати відмову у нарахуванні та виплаті доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 протиправною; зобов'язати нарахувати та виплатити доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної доплати; визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014, з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року провадження в справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини у цій адміністративній справі та у адміністративній справі № 510/1286/16-а є подібними. Зокрема, у суду виникло питання щодо застосування строку звернення до адміністративного суду у справах за позовами про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо нарахування та сплати соціальних виплат (пільг).
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що правовідносини у даній справі не є подібними з розглядуваними Великою Палатою у справі № 510/1286/16-а правовідносинами.
У відповідності до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
З наявних в матеріалах справи доказів колегією суддів встановлено, що на звернення ОСОБА_1 із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії відповідно до статей 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Пенсійний орган листом №648-102/Ц-02/8-1700/20 від 20.02.2020 повідомив про відсутність правових підстав для здійснення доплати до пенсії та проведення перерахунку пенсії за періоди з 22.05.2008 по липень 2011 року, з 01 січня 2014 по серпень 2014 року.
Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, звернулась до суду з метою захисту свого порушеного права.
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 236 КАС України визначені підстави обов'язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 236 КАС України є вичерпним.
Зупинення провадження в адміністративній справі - це тимчасове припинення вчинення у справі будь-яких процесуальних дій у зв'язку з обставинами, що перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що термін «подібні правовідносини» може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і такі, що є тотожними з ними, тобто такими самими як інші.
У загальній теорії права, правовідносини, зазвичай, розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб'єктами права щодо об'єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов'язках цих суб'єктів. Тобто, до складу правовідносин включають їх суб'єктів, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів.
Подібність правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, на переконання суду апеляційної інстанції, вказує на тотожність таких, тоді як пункт 5 частини 2 статті 236 КАС України не вимагає встановлення такої тотожності для вирішення питання щодо зупинення провадження у справі.
Якщо норма права не передбачає, що дія такої поширюється лише на обмежене коло осіб (наприклад, лише на фізичних або на юридичних осіб чи на конкретну групу тих або інших), відсутній сенс в застосовані суб'єктного критерію для встановлення подібності правовідносин у різних справах. Подібний підхід має місце для значимості застосування й об'єктного критерію.
Основний ж критерій встановлення подібності правовідносин, - змістовний, який визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №510/1286/16-а є питання позовної давності та застосування шестимісячного строку звернення до суду. За відсутності однозначної практики Верховного Суду України та Верховного Суду потрібно надати відповіді на такі питання:
1. Чи можуть судами застосовуватися у спорах стосовно соціального захисту (для обмеження розміру належних особі сум соціальних виплат) шестимісячні строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), якщо предметом спору є неотримання особою регулярних (щомісячних тощо) соціальних виплат, які суб'єкт владних повноважень з власної вини не виплачував фізичній особі або виплачував у неповному розмірі?
2. Чи можуть суди застосовувати строки звернення до суду, встановлені процесуальним законом - КАС (стаття 99 у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 122 в редакції, що є чинною на сьогодні), для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав та відповідно цим строком обмежувати доступ особи до суду?
3. Чи може бути факт нездійснення перевірки особою, якій державою призначено пенсію або інші постійні соціальні виплати, правильності нарахування уповноваженими суб'єктами владних повноважень конкретних сум таких виплат або невчасне звернення з відповідним позовом до адміністративного суду підставою для судового захисту її прав лише у межах останніх шести місяців, що передують даті звернення до суду?
4. Чи можуть суди не застосовувати відповідний процесуальний строк, а відповідно до частини шостої статті 7 КАС використовувати як аналогію закону до всіх зазначених вище спорів положення частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ); статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та статей 51, 55 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб» (далі - №2262-ХІІ), в яких міститься норма, згідно з якою нараховані (первинно встановлені за відповідною заявою фізичної особи) суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком?
Предметом адміністративного позову в даній справі є зобов'язання пенсійного органу здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії відповідно до ст.ст.39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІ1 за спірні періоди, що були нараховані та виплачені у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, з чим позивач не погоджується.
Вочевидь, правовідносини в обох справах не є тотожними за суб'єктним, об'єктним критеріями, проте, як зазначалося вище, процесуальний закон не вимагає такої тотожності, а вказує на необхідність встановлення лише їх подібності, тоді як в обох справах наявна змістовна подібність правовідносин.
З огляду на положення пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України, враховуючи строки звернення із позовом до суду, оскільки формування відповідних правових позицій Великою Палатою Верховного Суду у справі №510/1286/16-а може вплинути на наслідки розгляду даної справи, враховуючи вимоги статті 242 КАС України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у справі №460/4863/20 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 236, 242, 308, 312, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року про зупинення провадження у справі № 460/4863/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. Я. Макарик
В. З. Улицький