15 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 461/4174/20 пров. № А/857/9100/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2020 року в справі №461/4174/20 (суддя Волоско І.Р., час ухвалення 10 год. 39 хв., повне судове рішення складено 26.06.2020, м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління безпеки міста Львівської міської ради, в якому просив скасувати постанову серії LV №3003080218 від 16.03.2020 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням від 25 червня 202 року Галицький районний суд м. Львова у задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП, та не довів, що саме транспортний засіб позивача перебував в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», що виключає притягнення до відповідальності за вчинення такого правопорушення.
На переконання апелянта, на одній з долучених фотографій, на якій розміщений знак 3.34 «Зупинка заборонена» не має зображення автомобіля, що належить позивачу, а на тих фотографіях, на яких зображено ТЗ позивача неможливо зрозуміти, за якою саме адресою припаркований ТЗ та чи в межах дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена».
Вважає, що відповідач при фотофіксації порушив чіткі вимоги ст.14-2 КУпАП.
Крім того, апелянт вказує на те, що оскаржувана постанова не містить дані про марку і модель приладу фотофіксації, не містить відомості про його серійний номер, що є грубим порушенням вимог КУпАП.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Управління безпеки міста Львівської міської ради правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи викликалися в судове засідання, проте у зв'язку з їх неявкою фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що постановою інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради серії LV №3003080218 від 16.03.2020 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно з текстом постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності як власника, за яким зареєстровано транспортний засіб Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 , який було зафіксовано в момент вчинення правопорушення у м. Львові по вул. Краківській, 34 16 березня 2020 року о 18:19 год, на якому було здійснено зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», відтак, порушено п.8.4в, 33.3.34 ПДР.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 оскаржив її до суду з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки таке не підтверджене належними доказами.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що факт порушення позивачем вимог п.8.4 "в", 33.3.34 ПДР доведений відповідачем належними доказами, через що позивач підставно визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 225 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п.8.4 ПДР, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, однією з яких є заборонні знаки.
Так, в зоні дії знаку 3.34 ,,Зупинку заборонено" забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.
Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Факт здійснення позивачем о 18 год. 19 хв. 16.03.2020 зупинки належного йому автомобіля марки Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 ,,Зупинка заборонена" по вул. Краківській 34 стверджується сукупністю зібраних по справі доказів.
Зокрема, наведена обставина зафіксована на фотознімках, які зроблені інспектором з паркування за допомогою технічного приладу - персонального мобільного відеореєстратора моделі DMT1, про що здійснено відмітку в спірній постанові відповідача.
Колегія суддів погоджується, що на деяких з фотографій міститься лише автомобіль позивача або дорожній знак, проте є й фото, з якого слідує, що автомобіль позивача припарковано праворуч на проїжджій частині у напрямку руху по вул. Краківській у м. Львові, причому з такого чітко видно і заборонний знак, і державний номерний знак автомобіля, що дає можливість його ідентифікувати.
Також під час розгляду справи відповідачем представлено додатковий доказ, який підтверджують факт порушення позивачем ПДР - схеми зони дії дорожнього знаку 3.34 по вул. Краківській у м. Львові.
Відповідно, від місця встановлення знаку 3.34 до місця зупинки транспортного засобу по вул. Краківській є відсутніми вулиці, які б перехрещували вул. Краківську.
Належність таких доказів слідує з приписів ст.251 КУпАП, відповідно до яких доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зі змісту вказаної норми слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.
На переконання колегії суддів, у випадку, що розглядається, такі вимоги дотримані відповідачами; спірна постанова серії LV №3003080218 від 16.03.2020 відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на відсутність у технічного засобу, який був використаний інспектором з паркування, серійного номеру, оскільки вказана обставина не призводить до недійсності чи спотворення справжності здійсненої фіксації порушення ПДР. Під час вирішення спору не виникло будь-яких сумнівів у тому, що вказані фотографії зроблені інспектором з паркування під час допущення порушень ПДР; не здобуто доказів їх необ'єктивності чи недійсності під час судового розгляду справи. Водночас, фотофіксація правопорушення здійснена відповідно до примітки ст.14-2 КУпАП, з врахуванням місця розташування автомобіля по відношенню до нерухомих об'єктів.
Відтак, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд керувався тим, що всі конкретні, суттєві доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
А тому, за наведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що о 18 год. 19 хв. 16.03.2020 позивач ОСОБА_1 дійсно здійснив зупинку належного йому автомобіля марки Hyundai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинка заборонена" по вул. Краківській 34 у м. Львові, чим порушив вимоги п.8.4 "в", 33.3.34 ПДР.
На підставі наведеного, відповідачем підставно визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, і правомірно накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Таким чином, заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає задоволенню з вищевикладених мотивів.
Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2020 року в справі №461/4174/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 24.09.2020.