Справа № 161/16935/19
Провадження № 2/161/506/20
02 вересня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді - Крупінської С.С.
при секретарі - Бакай Г.М.
з участю представника відповідача - ОСОБА_1
представника третьої особи - Хабарова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -
в с т а н о ви в :
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивує тим, що 10.08.2017 року між ПрАТ СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування наземного транспортного засобу № 44/17-Т/Вл, згідно якого ПрАТ взяло на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_3 будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу марки «BMV», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
08.08.2018 року в м. Луцьку по вул. Овочевій, 3 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «BMV», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно рахунку-фактури № 748/1 від 22.08.2018 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMV», д.н.з. НОМЕР_1 склала 251 668 грн. 44 коп., а тому відповідно до умов договору страхування дану суму було відшкодовано потерпілій особі.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «Страхова група «ТАС» за полісом № АМ 7779190 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На їх вимогу вищезазначене товариство виплатило їм страхове відшкодування в розмірі 81 534 грн. 07 коп., у зв?язку з чим невідшкодованою залишилася сума в розмірі 170 134 грн. 37 коп. Просить стягнути дану суму з відповідача по справі та сплачений судовий збір.
27.12.2019 року ПрАТ «Страхова група «Арсенал Страхування» подало до суду заяву про зменшення позовних вимог, посилаючись на те, що на підставі звіту ПрАТ «СГ «ТАС» 18.12.2019 року було здійснено доплату до відшкодування у розмірі 16 227 грн. 64 коп., таким чином загальний розмір виплаченого страхового відшкодування складає 97 761 грн. 71 коп., невідшкодованою залишилася частина понесених витрат (виплаченого страхового відшкодування) в розмірі 153 906 грн. 73 коп., а тому просить суд стягнути з ОСОБА_2 в їх користь 153 906 грн. 73 коп., як відшкодування витрат, заподіяних позивачу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, а подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що ними було здійснено відшкодування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в розмірі 97 761 грн. 71 коп.
Заслухавши пояснення представника відповідача, представник третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що 10.08.2017 року між ПрАТ СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір страхування наземного транспортного засобу № 44/17-Т/Вл, згідно якого ПрАТ взяло на себе зобов'язання компенсувати ОСОБА_3 будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу марки «BMV», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Згідно рахунку-фактури № 748/1 від 22.08.2018 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMV», д.н.з. НОМЕР_1 склала 251 668 грн. 44 коп.
Відповідно до страхового акту № 006.01095118-1 від 10.08.2017 року позивач визнав дорожньо-транспортну подію страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 251 668 грн. 44 коп. на підставі страхового акту.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Частина 6 статті 82 ЦПК України передбачає, що постанова суду у справі по адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
08.08.2018 року в м. Луцьку по вул. Овочевій, 3 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «BMV», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Згідно з постановою Луцького міськрайонного суду вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, водієм автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , його визнано винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та накладено стягнення у виді штрафу.
Згідно рахунку-фактури № 748/1 від 22.08.2018 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMV», д.н.з. НОМЕР_1 склала 251 668 грн. 44 коп.
Відповідно до страхового акту № 006.01095118-1 від 10.08.2017 року позивач визнав дорожньо-транспортну подію страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 251 668 грн. 44 коп. на підставі страхового акту, тобто, в даній ситуації страхувальник ОСОБА_3 отримав від страхової компанії страхове відшкодування, яке дорівнює вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу Ез.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована за договором, укладеним на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» у приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС», що підтверджено витягом з полісу № АМ/7779190, а також умов договору «Повний автозахист AZ11-877902.
Виконуючи договірні зобов'язання, ПрАТ «СГ «ТАСА» здійснило виплату на користь ПАТ «СК «Арсенал страхування» у розмірі 97 761 грн. 71 коп.
Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати недоотриманого страхового відшкодування у розмірі 153 906 грн. 73 коп.
Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань: 1)Договірне зобов'язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування; 2) Деліктне зобов'язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП; 3) Договірне зобов'язання між відповідачем і його страховиком - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 6870): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Оскільки ПрАТ «Страхова група «ТАС» здійснило страхове відшкодування в розмірі 97 761 грн. 71 коп., то позивачем і заявлено вимогу на стягнення з відповідача невідшкодованої частини понесених виплати в розмірі 153 906 грн. 73 коп.
Проте, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц.
Вищевикладене спростовує доводи позивача, що відповідач зобов'язаний сплатити суму 153 906 грн. 73 коп. яка є різницею між фактичним розміром витрат страховика за договором майнового страхування та страховою виплатою страховика за полісом страхування відповідальності, у зв'язку з врахуванням коефіцієнту зносу, оскільки відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можлива виключно за умов, передбачених договором чи випадків, встановлених у ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», коли у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
По скільки умови добровільного страхування наземного транспорту, стосуються позивача та потерпілої сторони, то вимоги позивача до винної особи є безпідставними та не ґрунтуються на діючому законодавстві (Методиці товарознавчої експертизі та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2003 року № 142/5/2092). Винна особа застрахувала свою цивільно-правову відповідальність і ПрАТ « СГ «ТАС» відшкодувало матеріальну шкоду в повному обсязі, то відповідач не несе відповідальності за таку шкоду, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 993, 1116, 1187, 1188 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -
В задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текс рішення суду виготовлено 21.09.2020 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду С.С.Крупінська