Справа № 161/12341/20
Провадження № 2/161/3159/20
23 вересня 2020 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Денисюка І.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
04 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позов обґрунтовує тим, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 18 липня 2004 року. Від цього шлюбу в них народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач будь-якої допомоги на утримання дочки не надає, ухиляючись від виконання свого батьківського обов'язку. Також зазначає, що відповідач працює менеджером з продажу в «Carlsberg Group», отримує регулярний дохід більш ніж 10000 грн. щомісячно. Добровільно відповідач сплачувати аліменти відмовляється, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом. Покликаючись на ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання», позивач вважає, що відповідач має сплачувати аліменти на утримання дитини у розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становить 4 675 грн.
З огляду на наведене позивач просить суд стягувати зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4675 грн. до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 100 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік».
Ухвалою від 14 серпня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну, в якому зазначає, що він частково визнає позов, оскільки не погоджується з затребуваним позивачем розміром аліментів. Вказує, що він працює торгівельним агентом в ТОВ «Волиньпродтрейд», отримує заробітну плату, розмір якої коливається від 5166 до 5300 гривень без загальних відрахувань. Заробітна плата є його єдиним джерелом доходу та повністю витрачається ним на щоденні потреби, зокрема, на оплату комунальних послуг, оплату житла, купівлю найнеобхіднішого одягу, продуктів, ліків, оплату проїзду. На утримання дочки він також несе витрати, однак не може підтвердити цього документально. Також зазначає, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання», на який посилається позивач, визначає мінімальний рекомендований розмір аліментів, а тому при визначенні суми аліментів має враховуватись не лише норми цього закону, а його матеріальна можливість сплачувати аліменти. На підставі наведеного відповідач просить позов задовольнити частково, визначити розмір аліментів в сумі 1400 грн. щомісячно.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, які наведені в позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, просить стягувати з відповідача в користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 18 липня 2004 року (а.с. 6) та є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 16 липня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції області Волинської області (а.с.7).
Дитина ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю, яка здійснює її виховання, догляд та матеріальне утримання.
Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 2 статті 182 СК України, передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для:
дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України слідує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Крім того, за змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Таким чином, обов'язок батьків щодо утримання дитини, гарантії забезпечення належного рівня її розвитку, незалежно від того чи перебувають батьки у зареєстрованому шлюбі, проживають разом чи окремо від дитини, мінімальний розмір на утримання дитини встановлені законодавством України.
Одночасно, ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що відповідач офіційно працевлаштований, працює торгівельним агентом в ТОВ «Волиньпродтрейд», загальна сума його доходу за період з 01 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року становить 31 666,53 грн.
Твердження позивача про те, що доходи відповідача значно перевищують суму, яка вказана в довідці про доходи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Суд також враховує, що відповідач має задовільний стан здоров'я, інших дітей на своєму утриманні він не має. Наявність на праві власності, володіння та/або користування у відповідача майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав судом не встановлено.
Суд враховує аргументи відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву, але такі обставини не звільняють його від обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину на рівні, необхідному для її гармонійного розвитку.
А тому, враховуючи пріоритетність інтересів дитини, на користь якої стягуються аліменти, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, матеріальне становище сторін, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів на утримання двох дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, які підлягають стягненню починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов'язкового негайного виконання.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір в сумі 840,80 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,279,352,354,430 ЦПК України, ст. ст. 180-182, 184 СК України, Законом України «Про судовий збір», суд -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі розмірі 2000 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 серпня 2020 року і до досягнення повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 840 гривень 80 копійок судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Дата складання повного тексту рішення 25 вересня 2020 року.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк