справа№380/2582/20
23 вересня 2020 року
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої судді - Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Олійник Л.В.,
за участі:
представника позивача - Коцовського В.С., згідно довіреності,
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими позовними вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування в стаж роботи, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги, періоду роботи керівником фізичного виховання з 01.09.1992 по 04.04.2012;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати в стаж роботи, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги, період роботи керівником фізичного виховання з 01.09.1992 по 04.04.2012;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) призначених пенсій при виході на пенсію як працівнику освіти.
Ухвалою судді від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Від відповідача 23.04.2020 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №21014).
Від позивача 28.04.2020 надійшла відповідь на відзив (вх. №21811).
Від відповідача 13.05.2020 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №23831).
Позивач 22.07.2020 подав пояснення щодо посади керівника фізичного виховання.
При обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що станом на день досягнення пенсійного віку мав достатній стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"та дає право на призначення і виплату грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У зв'язку з цим, звертався до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі десяти призначених пенсій при виході на пенсію як працівнику освіти. Однак, відповідачем було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги при виході на пенсію, оскільки посада керівника фізичного виховання не передбачена переліком посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до якої визначається право на призначення такої пенсії відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а відтак відсутнє право на призначення і виплату грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач, не погоджуючись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Причин неявки суду не повідомив. Свою позицію щодо позову виклав у відзивах на позовну заяву від 23.04.2020 (вх. №21014) та від 13.05.2020 (вх. №23831). Зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідач у відзиві наголосив, що оскільки загальний стаж роботи ОСОБА_1 станом на дату призначення пенсії складав 16 років при необхідних 35 років для чоловіків, підстав для призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій не було. Крім того наголосив, що посада керівника фізичного виховання не передбачена переліком посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до якої визначається право на призначення такої пенсії відповідно до п.п. "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". З огляду на це, представник відповідача вважає дії ГУ ПФУ у Львівській області правомірними, у зв'язку з цим, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та надавши їм правову оцінку, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.04.2012 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 з 31.08.1976 по 31.08.1992 працював на посаді викладача фізичного виховання Жидачівського СПТУ, а з 01.09.1992 був переведений з посади викладача фізичного виховання на посаду керівника фізичного виховання цього ж навчального закладу (згодом Жидачівського професійного ліцею), де і працює дотепер.
У вересні 2019 ОСОБА_1 звертався до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10 призначених пенсій при виході на пенсію як працівнику освіти.
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 30.09.2019 №50/В-8/17 повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
Відмова у призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій обумовлена тим, що посада керівника фізичного виховання не передбачена переліком посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до якої визначається право на призначення такої пенсії відповідно до п.п. "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а пільговий стаж роботи ОСОБА_1 станом на дату призначення пенсії складав лише 16 років при необхідних 35 років для чоловіків.
Вважаючи протиправними вказані дії відповідача щодо неврахування в стаж роботи, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги, роботи на посаді керівника фізичного виховання, позивач звернувся з даним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI від 08.07.2011 доповнено розділ XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.1993 пунктом 7-1, яким передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У підпункті "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).
Так, згідно з Переліком №909, до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гуртової роботи.
Відповідач відмовляючи позивачу у призначенніі виплаті грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначав, що посада керівника фізичного виховання не передбачена переліком посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до якої визначається право на призначення такої пенсії відповідно до п. "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналізуючи вказане, суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про професійну (професійно - технічну) освіту", заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Згідно ст. 18 Закону України "Про професійну (професійно - технічну) освіту" до закладів професійної (професійно - технічної) освіти належать, зокрема, професійні ліцеї та професійні ліцеї відповідного профілю.
Статтею 45 Закону України "Про професійну (професійно - технічну) освіту" передбачено, що до педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти належать викладачі, педагоги професійного навчання, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, асистенти викладача, асистенти майстра виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники фізичного виховання, керівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, науково-методичних та навчально-методичних установ, їх заступники та інші працівники, діяльність яких пов'язана з організацією і забезпеченням навчально-виховного процесу.
Таким чином, ст.45 Закону України "Про професійну (професійно - технічну) освіту" прямо визначено перелік педагогічних працівників, який, крім викладачів та інших посад, включає також і керівника фізичного виховання.
Крім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 №78 "Про реорганізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" затверджено Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти.
Відповідно до абз.2 вказаного Порядку визначено, що до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників зараховується час роботи на посадах, передбачених переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, а також час роботи у спортивних школах усіх типів на посадах керівників, їх заступників з основного виду діяльності, тренерів-викладачів, тренерів-методистів, інструкторів-методистів, акомпаніаторів та на посадах тренерів-викладачів спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю, тим науково-педагогічним працівникам, що працюють за профілем у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації, керівників фізичного виховання, викладачів фізкультури вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладів, учителів фізкультури, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, які працюють за профілем у загальноосвітніх навчальних закладах, і педагогічних працівників, які працюють за профілем у позашкільних та дошкільних навчальних закладах.
Тобто, виходячи з наведеного, Кабінетом Міністрів України було ототожнено посаду керівника фізичного виховання та викладача фізкультури, як такі, що ідентично дають право на зарахування таких періодів роботи до вислуги років.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Із записів трудової книжки видно, що ОСОБА_1 з 31.08.1976 по 31.08.1992 працював на посаді викладача фізичного виховання Жидачівського СПТУ.
З 01.09.1992 ОСОБА_1 переведений з посади викладача фізичного виховання на посаду керівника фізичного виховання цього ж навчального закладу (з 19.03.2003 Жидачівського професійного ліцею), де і працює дотепер.
Як видно з матеріалів справи, в штаті Жидачівського професійного ліцею (до реорганізації - Жидачівського СПТУ № 81) є окремо посада викладача фізичного виховання і окремо посада керівника фізичного виховання.
Згідно долученої до матеріалів справи копії посадової інструкції, керівник фізичного виховання зобов'язаний організовувати фізичне виховання учнів, забезпечувати контроль за виконанням програм фізичного навчання кожної навчальної групи, безпосередньо керувати навчально - виховною діяльністю у процесі фізичного виховання та роботою викладачів фізично культури навчального закладу.
Виходячи з наведеного, враховуючи положення ст. 45 Закону України "Про професійну (професійно - технічну) освіту" і відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, посада керівника фізичного виховання відноситься до педагогічних посад (абз. 2 розділу Посади педагогічних працівників), робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а відтак і на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) призначених пенсій при виході на пенсію працівнику освіти.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було не враховано періоду роботи ОСОБА_1 на посаді керівника фізичного виховання до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, а відтак і на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) призначених пенсій при виході на пенсію працівнику освіти.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про освіту", держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам правовий, соціальний, професійний захист та пенсію за вислугу років.
Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, по досягненню пенсійного віку ОСОБА_1 виявив бажання отримати передбачену пунктом п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" грошову виплату у розмірі 10 пенсій на момент їх призначення.
Згідно з абз.5 ч. 1 ст. 7 вищевказаного Закону, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, крім іншого, за принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 зазначив, що "невиконання державою взятих па себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави". А встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є "складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права".
Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністратвиного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст. 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на таке, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не підтвердив правомірності оскаржуваних дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтвердженні належними та допустимими доказами.
Відтак, позов слід задовольнити повністю.
А порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Львівській області, які полягають у неврахуванні в стаж роботи, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги періоду роботи ОСОБА_1 на посаді керівника фізичного виховання з 01.09.1992 по 04.04.2012, та зобов'язання вчинити дій щодо зарахування в стаж роботи, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги, вказаного періоду та щодо призначення та виплати грошової допомоги в розмірі 10 (десяти) призначених пенсій при виході на пенсію як працівнику освіти.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позову, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 26-26, 73-77,139, 244- 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування в стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на виплату одноразової грошової допомоги, періоду роботи керівником фізичного виховання з 01.09.1992 по 04.04.2012.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 в стаж роботи, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги, період роботи керівником фізичного виховання з 01.09.1992 по 04.04.2012.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 (десяти) призначених пенсій при виході на пенсію як працівнику освіти.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) грн 60 коп. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 28.09.2020.
Суддя Потабенко В.А.