16 вересня 2020 року
справа №757/7373/19-ц
провадження № 22-ц/824/8412/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі: Русинчук І.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
третя особа: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року ухваленого під головуванням судді Ільєвої Т.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року позов задоволено.
Визнано виконавчий напис № 10190 від 26.10.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 160,14 грн та судовий збір у розмірі 768,4 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 не виконано умови кредитного договору. Зазначає, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює прав та обов'язків учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів для стягнення заборгованості. Вважає, що виконавчий напис містить всі необхідні відомості, визначені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
В судовому засіданні представник позивача та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Від приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що нотаріус не переконався у безспірності існування розміру сум, належних до стягнення, відповідності всіх документів та пропущення строків звернення стягувача для вчинення виконавчого напису.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до матеріалів справи між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 17.07.2008 року укладено кредитно-заставний договір.
26.10.2017 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим A.A. було вчинено виконавчий напис № 10190 за кредитним договором від 17.07.2008 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» грошових коштів в сумі 115889,14 дол. США з яких: заборгованість за тілом кредиту - 13192,39 дол. США; заборгованість за відсотками - 9206,57 дол. США; заборгованість з комісії - 6690,18 дол. США; заборгованість з пені - 86800,00 дол. США.
Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», передбачено умови вчинення виконавчих написів, згідно із якими нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Обгрунтовуючи поданий позов ОСОБА_1 вказував на порушення нотаріусом при вчиненні виконавчого напису трирічного строку давності, оскільки з моменту виникнення права вимоги за кредитним договором до дня вчинення виконавчого напису минуло більше чотирьох років. Крім того, повідомлень від банку про існування боргу він не отримував.
Відповідно до п. 13.11 кредитного договору сторони встановили строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди, та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 5 років.
Колегія суддів погоджується із висновком суду, що передбачена у кредитному договорі позовна давність могла б застосовуватись в разі якщо відповідач звертався з позовними вимогами до суду, а звернення в порядку вчинення виконавчого напису регулюються ст. 88 Закону України «Про нотаріат», таким чином строк з можливістю звернення з заявою про вчинення виконавчого напису збіг.
Крім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Згідно п. 2.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Відповідно до матеріалів справи позивачем для вчинення виконавчого напису нотаріусу надано, зокрема письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, яка адресована ОСОБА_1 . Проте відсутні докази щодо направлення вказаної вимоги та отримання її позивачем. Крім того, дана вимога не містить підпису.
Таким чином, стягувачем не надано документів, які б свідчили про безспірність заборгованості позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факти наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» про безспірність заборгованості.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апеляційної скарги про те, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості з підстав кредитних правовідносин, а саме: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки на момент вчинення виконавчого напису постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема п.2, яким встановлено перелік необхідних документів, на які посилається апелянт .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів
Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2020 року.
Суддя-доповідач
Судді