Справа № 754/12121/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9179/2020
16 вересня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Куделі Марії Олександрівни на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 травня 2020 року у складі судді Панченко О.М.,
у справі скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір», керівник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, керівник Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на бездіяльність державного виконавця, -
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася у суд зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, щодо незастосування ним у виконавчому провадженні ЗУ «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень».
Скарга мотивована тим, що 28.02.2019 року державним виконавцем Деснянського РВ ДВС м. Києва було відкрито виконавче провадження № 58496844 за виконавчим листом 754/12121/17 від 11.01.19 року про стягнення з ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» на користь ОСОБА_2 154 816 грн. 65 коп. невиплаченої заробітної плати, 68 358 грн. 51 коп. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 254 085 грн. 86 коп. - компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.
Вказано, що 02.04.2019 року головний державний виконавець Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Вахрушева Р.М. видала постанову про передачу цього виконавчого провадження до ВПВР УДВС ГТУЮ к м. Києві.
06.08.2019 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва замінено сторону виконавчого провадження у справі № 754/12121/17 та замість стягувача ОСОБА_3 вказано стягувача ОСОБА_1
04.09.2019 року представником заявниці подано клопотання до державної виконавчої служби про застосування до вказаного вище виконавчого провадження Закону України «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень».
12.01.2020 року державний виконавець Вахрушева Р.М. видала постанову про прийняття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа 754/12121/17 від 11.01.19 року про стягнення з ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання Діалір» на користь ОСОБА_1 (правонаступника) всіх сум, які підлягали виплаті ОСОБА_2 .
Зазначено, що станом на день подання цієї скарги уповноваженими особами державної виконавчої служби не застосовано до вказаного вище виконавчого провадження ЗУ «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень».
В зв'язку з цим заявниця вимушена була звернутися до суду через свого представника, в остаточній редакції скарги просила суд зобов'язати керівника ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві застосувати до виконавчого провадження № 58496844 положення ЗУ «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень» та у зв'язку з цим згідно ч. 3 ст. 4 вказаного ЗУ подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів документи та відомості, необхідні для перерахування ОСОБА_1 коштів, згідно з переліком, затвердженим КМУ, про що також повідомити останню; зобов'язати керівника Деснянського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) застосувати до виконавчого провадження № 58496844 положення ЗУ «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень» та у зв'язку з цим згідно ч. 3 ст. 4 вказаного ЗУ подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів документи та відомості, необхідні для перерахування ОСОБА_1 коштів, згідно з переліком, затвердженим КМУ, про що також повідомити останню.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 травня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано уповноважених осіб ВПВР УДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та Деснянського РВ ДВС м. Київ ЦМУЮ (м. Київ) вжити заходів для виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання Діалір» про стягнення коштів (ВП №58496844), з урахуванням Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
В задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати ухвалу районного суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
В обґрунтування скарги, зазначено, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовано до спірних правовідносин статтю 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання удових рішень», оскільки ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» не є юридичною особою публічного права (державним підприємством), тому положення вказаного Закону, щодо гарантування державою виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника на спірні правовідносини не поширюються.
Крім того, Деснянським районним судом м. Києва взагалі не було досліджено питання чи мала місце бездіяльність державного виконавця, оскільки докази отримання клопотання про застосування до виконавчого провадження Закону України «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень» 04.09.2019 року до скарги надано не було, матеріали виконавчого провадження судом не досліджувалися.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Молчанов М.Д. в інтересах ОСОБА_1 вказав, що оскаржувана ухвала є законною, а доводи апеляційної скарги, зокрема, що боржник не є юридичною особою, є хибними, оскільки 95,57% його акцій, належить державі Україна, в особі Фонду державного майна України, а тому і твердження скаржника щодо того, що ЗУ «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень» не розповсюджується на заборгованість із заробітної плати перед стягувачем, також є безпідставними.
У зв'язку з чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу районного суду без змін.
Керівник ВПВР УДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та керівник Деснянського РВ ДВС м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили (а.с. 229, 231).
Заслухавши думку Барабаш М.Ю. в інтересах ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання Діалір», яка просила апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року з ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір»» на користь ОСОБА_3 стягнуто грошові кошти: 154 816 грн. 65 коп. невиплаченої заробітної плати, 68 358 грн. 51 коп. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 254 085 грн. 86 коп. - компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.
Встановлено, що 02.04.2019 року Головний державний виконавець Деснянського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Вахрушева Р.М. видала постанову про передачу вказаного вище виконавчого провадження до ВПВР УДВС ГТУЮ к м. Києві (а.с. 4).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06.08.2019 року замінено сторону виконавчого провадження у справі № 754/12121/17 та замість стягувача ОСОБА_3 вказано стягувача ОСОБА_1 (а.с. 5).
04.09.2019 року представником заявниці подано клопотання до державної виконавчої служби про застосування до вказаного вище виконавчого провадження Закону України «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень» (а.с. 6-7).
Встановлено, що постановою Головного державного виконавця Деснянського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Вахрушевої Р.М. від 12.01.2020 року прийнято виконавче провадження по виконанню виконавчого листа 754/12121/17 від 11.01.19 року про стягнення з ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання Діалір» на користь ОСОБА_1 (правонаступника) всіх сум, які підлягали виплаті ОСОБА_2 (а.с. 106).
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 в частині зобов'язання уповноважених осіб ВПВР УДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та Деснянського РВ ДСВ м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) вжити заходів для виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», районний суд виходив з того, що строк у шість місяців з дати відкриття виконавчого провадження сплив, а боржник за указаним виконавчим провадженням є юридичною особою, 95,57% акцій якого належать державі Україна, у зв'язку з чим держава й повинна гарантувати виконання судового рішення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Відповідно до статті 176 ЦК України держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємства, установи, організації.
Згідно з частинами другою та третьою статті 167 ЦК України держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь у їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 81 ЦК України юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення і правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
Встановлено, що ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» є акціонерним товариством, в якому: 4,11462%- від загальної кількості акцій належать 1194 фізичним особам; 0,3 1621%- від загальної кількості акцій належать 2 юридичним особам; 1450740 простих іменних акцій, що складає 95,56917 відсотків від загальної кількості акцій належать Державі в особі Міністерства охорони здоров'я України (а.с. 143-149).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про передачу МОЗ повноважень з управління корпоративними правами держави щодо ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» від 15 грудня 2006 р. №621-р погоджено з пропозицією Фонду державного майна стосовно передачі МОЗ повноважень з управління пакетом акцій ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір», що належить державі, у розмірі 95,57 відсотка статутного фонду (а.с. 150).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, районний суд керувався положеннями ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», з якої вбачається, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємства, установи, організації.
Між тим, зазначений закон не регулює виниклі між сторонами правовідносин.
Так, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація .
Згідно положень ч.1 ст. 176 ЦК України держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, передбачених законом.
Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом ( ч.2,3 ст.167 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать (крім випадків, установлених законом).
Отже, боржник за зобов'язанням - ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» не є юридичною особою публічного права (державним підприємством), а тому згідно ч. 2 ст. 152 ЦК України самостійно відповідає за зобов'язанням, у зв'язку з чим положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо гарантування державою виконання рішення суду про стягнення грошових коштів з боржника на спірні правовідносини не поширюються.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду 08 квітня 2019 року у справі № 243/3641/17, постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 243/5185/17, постанові Верховного Суду від 04 липня 2019року у справі №243/2817/17.
Згідно положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Окрім цього, як убачається з матеріалів справи, поза увагою районного суду залишилося й наступне.
Вимогами ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом:
звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Встановлено, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» на користь стягувача невиплачену заробітну плату та інші виплати, що належать працівникові у зв'язку з трудовими відносинами (а.с.3,106).
Отже, у виконавчому провадженні стягненню підлягають виплати у зв'язку з трудовими відносинами, а тому під час виконання судового рішення не підлягає до застосування Закон України «Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна».
Районний суд також не дав оцінки обставинам, встановленим у долученій до справи постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 року, відповідно до якої задоволено клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про звернення стягнення на майно ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» згідно зведеного виконавчого провадження про стягнення з боржника на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі (а.с. 49-53, 166-173).
Відповідно до справи, ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» у відповідності до вимог Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» перебуває на стадії санації (а.с.143-149).
Згідно постанови про опис та арешт майна боржника від 06.08.2019 року, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у м. Києві Кедою М.В., на підставі положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» на нерухоме майно ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» накладено арешт (а.с.81,82).
З огляду на викладені обставини та матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів визнає поспішними висновки районного суду про наявність правових підстав до застосування під час примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» на користь стягувача грошових коштів положень ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Матеріалами справи доведено, що ВАТ «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» є акціонерним товариством й не є юридичною особою публічного права, а тому самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали районного суду, як постановленої з неправильним застосуванням норм матеріального права з винесенням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір» в особі керуючого санацією арбітражного керуючого Куделі Марії Олександрівнизадовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 травня 2020 року скасувати, постановити по справі нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідне медичне об'єднання «Діалір», керівник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, керівник Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на бездіяльність державного виконавця.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24 вересня 2020 року.
Суддя-доповідач:
Судді: