вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
15 вересня 2020 р. Справа № 480/1743/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савицької Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Бєлянської С.М.,
представника позивача - Четвертак Л.В.,
представника відповідача - Дудченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 480/1743/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати, -
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби і, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.106-107), просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Сумської митниці ДФС від 21.02.2020 №69-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора в Сумській митниці ДФС з 22.02.2020;
- стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2010 року проходила службу в митних органах України, а з 04.01.2018 її переведено на посаду державного інспектора сектору з управління ризиками Сумської митниці ДФС. 20.12.2019 позивача попереджено про наступне звільнення 21.02.2020 у зв'язку з реорганізацією Сумської митниці шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України.
Наказом Сумської митниці ДФС від 21.02.2020 № 69-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнили із займаної посади відповідно до п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», п.1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Позивач вважає, що звільнення у зв'язку із реорганізацією шляхом приєднання відбулося з порушенням вимог, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", без дотримання наданих законодавством про працю гарантій працевлаштування, а саме: одночасно з попередженням про звільнення відповідачем не виконано вимог ч. 3 ст.49-2 КЗпП України щодо обов'язку запропонувати всі наявні вакантні посади, незалежно від того, у якому структурному підрозділі позивач працювала. Позивач зазначає, що їй не було запропоновано жодної із посад у Слобожанській митниці як під час попередження, так і з пропозицією про переведення роботодавець не звертався і протягом усього строку попередження до звільнення, тобто, відповідачем не вжито вичерпних заходів щодо працевлаштування позивача; не з'ясовувалося питання про те, чи має позивач переважне право на залишення на роботі. При цьому, позивач звертає увагу суду, що вона є особою, яка самостійно виховує неповнолітнього сина, і в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком.
Ухвалою суду від 18.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.
Сумська митниця ДФС надала суду відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Так, зазначає, що у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» (далі - Постанова № 858) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, зокрема Слобожанську митницю Держмитслужби. Відповідно до пункту 2 Постанови № 858 реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби. У тому числі, Харківську митницю ДФС та Сумську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.
Відповідач вказує на те, що прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Зокрема, частиною 5 статті 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Відтак, відповідач вважає, що виходячи з аналізу положень ст.ст. 21, 22, 41, 87 Закону України «Про державну службу» вбачається, що при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не обов'язком.
Також відповідач вважає, що не спростовує правомірності оскаржуваного наказу посилання позивача на те, що вона самостійно виховує і утримує неповнолітнього сина, оскільки про вказану обставину вона не повідомляла роботодавця.
Слобожанська митниця Держмитслужби надала суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує і, зокрема, зазначає, що як на момент попередження позивача, так і на момент її звільнення, законодавство про проходження державної служби не передбачало обов'язку пропонування державним службовцям, які працюють у органі, що реорганізується, посад державної служби у новоутвореному органі.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач займала посаду державного інспектора сектору з управління ризиками Сумської митниці ДФС. Натомість згідно з штатним розписом Слобожанської митниці Держмитслужби на 2020 рік, посад «державного інспектора» в секторі ризиків митниці не передбачено. А отже, призначення особи, яка займала посаду державного інспектора на посаду головного державного інспектора може відбутися лише у зв'язку з перемогою такої особи у конкурсі на зайняття вакантної посади.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та заявах по суті справи. Також зауважила, що Закон України «Про державну службу» підлягає застосуванню в редакції, що діяла на момент її попередження про наступне звільнення. Відтак, позивач вважає, що працевлаштування попередженого про звільнення у зв'язку зі скороченням штату працівника, є обов'язком роботодавця і такий обов'язок роботодавцем повинен виконуватися добросовісно без застосування надмірного формалізму, оскільки працівник є більш вразливою стороною трудових правовідносин. Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Наголошувала на тому, що відповідач не виконав вимоги ч.2 ст.40 та ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо пропонування вакантних посад за відповідною професією, спеціальністю, чи іншої роботи, яку позивач може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Представник Слобожанської митниці Держмитслужби в судових засіданнях проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.
У судове засідання 15.09.2020 представник Сумської митниці ДФС не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Суд, здійснивши розгляд справи в порядку загального позовного провадження, заслухав пояснення учасників справи, дослідив письмові докази, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у Сумській митниці ДФС, 04.01.2018 її переведено на посаду державного інспектора сектору з управління ризиками Сумської митниці ДФС.
20.12.2019 позивача попереджено про наступне звільнення 21.02.2020 у зв'язку з реорганізацією Сумської митниці шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України (а.с.15, т.1).
Наказом Сумської митниці ДФС від 21.02.2020 № 69-о "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнили із займаної посади відповідно до п.1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» , п.1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.16, т.1).
Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».
Пунктом 1 ст.1 цього Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Згідно ч.ч.1,2 ст.3 Закону України «Про державну службу», цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Частинами 2,3 ст.5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу», державна служба припиняється: за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначені, статтею 87 Закону України «Про державну службу», зокрема, відповідно до п.1 ч.1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
При цьому суд зазначає, що процедура вивільнення державних службовців у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури нормами Закону України «Про державну службу» (в редакції на час попередження позивача про наступне звільнення) не передбачена.
Відтак, в цій частині на державних службовців поширюється дія норм законодавства про працю.
Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
У той же час, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП України ).
Статтею 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Відповідно до ст.49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Згідно з частинами 1-2 статті 21 Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим законом.
Зокрема, частиною 5 статті 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Умови переведення державних службовців на іншу посаду без обов'язкового проведення конкурсу визначені статтею 41 Закону України «Про державну службу». Так, відповідно до положень частини 1 вказаної статті державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну службу» рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» (далі - Постанова № 858) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби, зокрема Слобожанську митницю Держмитслужби.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 858 реорганізовано територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби (а.с.23, т.1). У тому числі, Харківську митницю ДФС та Сумську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.
07.11.2019 Слобожанську митницю Держмитслужби внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з наказом Державної фіскальної служби України від 25.11.2019 № 30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС» розпочато реорганізацію митниць ДФС відповідно до пункту 2 Постанови № 858 (а.с. 24, т.1).
Судом встановлено, що до звільнення ОСОБА_1 обіймала посаду державного інспектора сектору з управління ризиками Сумської митниці ДФС.
Згідно штатного розпису Слобожанської митниці Держмитслужби на 2020 рік (а.с.60-82, том 1), який передбачає 824 штатні одиниці, до її складу входять, зокрема:
- Митний пост «Юнаківка», в якому передбачено 3 одиниці штатних посад державного інспектора (а.с. 80, т.1);
- Митний пост «Білопілля», 5 одиниць штатних посад державного інспектора (а.с. 81, т.1);
- Відділ митного оформлення «Велика Писарівка», 4 одиниці штатних посад державного інспектора (а.с. 81, т.1);
- Відділ митного оформлення «Краснопілля», в якому передбачено 2 одиниці штатних посад державного інспектора (а.с. 82, т.1).
Також згідно інформації, наданої відповідачем, станом на день попередження позивача про звільнення в Слобожанській митниці Держмитслужби була вакантною 1 посада державного інспектора (Відділ митного оформлення «Краснопілля») (а.с. 94, т.2).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення 20.12.2019 року, при цьому в порушення зазначених вище норм Кодексу законів про працю України ні під час попередження, ні протягом часу до прийняття наказу про звільнення позивача, жодної посади у Слобожанській митниці Держмитслужби їй не було запропоновано. Цей факт представник відповідача не заперечував.
За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачі в порушення вимог КзПП України не виконали свого обов'язку та не запропонували інші посади, що відповідають рівню освіти і кваліфікації позивача, які з'явилися з дня попередження про наступне вивільнення по день звільнення - з 20.12.2019 по 21.02.2020.
Доказів відсутності можливості працевлаштування позивача з моменту попередження про наступне звільнення до моменту звільнення відповідачами також не подано.
При цьому, твердження відповідачів, що виходячи з аналізу положень ст. 87 Закону України «Про державну службу» вбачається, що при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби в новоствореному органі, а не його обов'язком, суд вважає безпідставним.
Так, Законом України, від 14.01.2020, № 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" у статті 87 Закону України «Про державну службу» частину третю доповнено новим абзацом першим такого змісту:
"3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1 1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
Суд зазначає, що зазначена редакція ст.87 Закону України «Про державну службу» набула чинності 13.02.2020, тоді як позивача було попереджено про наступне вивільнення 20.12.2019, а згідно вимог Кодексу законів про працю України обов'язок щодо пропонування інших посад працівнику виникає у роботодавця одночасно з попередженням про звільнення. Судом встановлено, що відповідачі з 20.12.2019 мали можливість та були зобов'язані запропонувати позивачу всі вакантні рівнозначні та нижчі посади в Слобожанській митниці Держмитслужби, але в порушення вимог законодавства такого обов'язку не виконали, чим порушили права позивача.
Щодо посилання позивача на те, відповідачем при звільненні не було враховано, що вона є особою, яка самостійно виховує неповнолітнього сина, і в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком, то суд зауважує, що відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається сімейним при наявності двох або більше утриманців, особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Тобто, вказані норми визначають підстави для залишення працівників на роботі під час їх звільнення у зв'язку з наявністю переважного права на таке залишення. Проте, суд зазначає, що таке право мало би бути враховано відповідачем у разі існування рівних умов продуктивності праці і кваліфікації осіб, які претендують на одну вакантну посаду. У той же час, судом встановлено, що відповідачами взагалі не пропонувалися вакантні посади, що відповідають рівню освіти і кваліфікації позивача, які з'явилися з дня попередження про наступне вивільнення по день звільнення.
Згідно положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з викладеного вище суд вважає, що відповідачі не довели правомірності прийнятого ними наказу про звільнення ОСОБА_1 .
Абзацом 1 ст.235 КЗпп України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнятий не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, за відсутності необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення якого він спрямований.
Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу Сумської митниці ДФС від 21.02.2020 №69-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлення її на раніше займаній посаді державного інспектора сектору з управління ризиками Сумської митниці ДФС є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також відповідно до абз.2 ст.235 КзПП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Розмір грошового зобов'язання, що підлягає стягненню визначається відповідно до приписів Порядку №100, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995, згідно з якою середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку № 100).
Зі змісту пункту 5 Порядку №100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Важливою ознакою, яка підтверджує опосередковано те, що виплата за вимушений прогул є заробітною платою, є те, що вона обчислюється саме у прив'язці до часу такого стану працівника, коли він вимушений був (не з його вини) не виконувати свою трудову функцію.
Відповідно до матеріалів справи, позивача звільнено з займаної посади 21.02.2020, відтак, період вимушеного прогулу позивача тривав з дати звільнення по 15.09.2020.
Згідно із пунктом 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата, доплати і надбавки (у тому числі, за високі досягнення в праці (високу майстерність), умови праці, вислугу років та винагорода за підсумками річної роботи тощо), премії (включаються в заробіток того місяця, на який вони дають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату), індексація. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Відповідно до пп 6 пункту 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Таким чином, як випливає з аналізу Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати до її розрахунку не включаються виплати, які мають одноразовий та несистематичний характер.
Так, згідно наданої відповідачем довідки від 27.08.2020 №05.02/68 про суми виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за два місяці, що передували звільненню, середньомісячна заробітна плата позивача становила - 8691,31 грн. З урахуванням кількості фактично відпрацьованих у вказаний період робочих днів, середньоденна заробітна плата позивача становила - 413,87 грн (а.с.90, том 2). Вказані розрахунки представником позивача не заперечувалися.
З огляду на неправомірність дій відповідача щодо звільнення позивача з публічної служби до стягнення, відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України, підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по день винесення рішення суду у справі - за 140 днів.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, позивачу належить виплатити 57 941 грн 80 коп (140х413,87 грн) середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, з вказаної суми слід відрахувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.
При цьому, на переконання суду, вказана сума підлягає стягненню із Слобожанської митниці Держмитслужби, оскільки згідно пояснень представника цього органу 02.01.2020 було закрито всі рахунки Сумської митниці ДФС.
Крім того, згідно з нормами абзацу другого частини 10 статі 51 Бюджетного кодексу України у разі ліквідації або реорганізації державних органів у поточному бюджетному періоді забезпечення їх діяльності у наступному бюджетному періоді до завершення процедур ліквідації або реорганізації здійснюється в межах видатків, передбачених новим державним органам, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий нею не сплачувався. Відтак, підстави для компенсації витрат за сплату позивачем судового збору у справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Сумської митниці ДФС від 21.02.2020 №69-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді державного інспектора сектору з управління ризиками Сумської митниці ДФС (вул. Юрія Вєтрова, буд. 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 39420037).
Стягнути з Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 57941,80 грн (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот сорок одна гривня 80 коп).
Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора сектору з управління ризиками Сумської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 8 691,31 грн (вісім тисяч шістсот дев'яносто одна грн 31 коп).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2020.
Суддя Н.В. Савицька