про повернення позовної заяви
22 вересня 2020 р. Справа № 480/4919/20
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,-
До суду 04.08.2020 звернувся позивач, ОСОБА_1 , з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якій просив:
1) визнати протиправним та скасувати пункт 2.5 наказу №512 від 02.11.2019 року командира військової частини НОМЕР_1 , яким відповідно до підпункту «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас з 03 листопада 2019 року;
2) визнати протиправним та скасувати пункт 19 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №270 від 02 жовтня 2019 року, яким звільнено з військової служби у запас за підпунктом «д» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 ;
3) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити на посаді командира групи інженерного забезпечення управління 58 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майора ОСОБА_1 ;
4) стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.11.2019 року по день постановлення рішення.
Ухвалою від 10.08.2020 позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку з дня отримання копії такої ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Зокрема, позивача було зобов'язано надати суду: 1) заяву із зазначенням в ній: реєстраційного номеру облікової картки платника податків представника позивача; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 2) заяви про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням в ній ІНШИХ підстав для поновлення та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Представнику позивача Пулинець Богдану Анатолійовичу як особі, що подала позовну заяву до суду, на виконання вимог ч.6 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу суду від 10.08.2020 про залишення позовної заяви без руху було направлено за адресою, що вказана у позові, а саме: АДРЕСА_1 , та вказану ухвалу було отримано особою " ОСОБА_2 " 10.09.2020, про що свідчить підпис у відповідній графі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Тобто, представник позивача у строк до 21.09.2020 мав право усунути зазначені в ухвалі суду від 10.08.2020, недоліки.
На виконання вимог ухвали суду від 10.08.2020 в порядку усунення недоліків позовної заяви, представник позивача подав до суду заяву із зазначенням в ній реєстраційного номеру облікової картки платника податків представника позивача ОСОБА_3 та відомостей щодо наявності у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, а також заяву із зазначенням в ній власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, в порядку усунення недоліків позовної заяви представником позивача було також подано до суду заяву, в якій представник просив поновити пропущений строк для звернення до суду у зв'язку з неможливістю обґрунтувати позовну заяву без відповідних доказів, що підтверджують незаконність звільнення ОСОБА_1 . Вказана заява мотивована тим, що про оскаржувані накази позивач дізнався 03.11.2019, однак, враховуючи збір документів для подання позовної заяви зайняв маже піврічний термін, а без наявності доданих до позовної заяви документів неможливо було обґрунтувати належним чином свої вимоги та довести незаконність оскаржуваного наказу, то були пропущені процесуальні строки. Остання відповідь на адвокатський запит була отримана 11.06.2020 та всю необхідну інформацію для складання позовної заяви представник позивача адвокат Страшок Є.В. отримав 12.06.2020, однак вчасно не звернувся до суду з відповідним позовом. У зв'язку з цим позивач 28.07.2020 уклав договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_3 і вважає, що саме з цієї дати у позивача виникла можливість підготувати позов з наявністю всіх доказів.
Також у заяві вказав, що ОСОБА_1 05.11.2019 було запропоновано ту ж посаду, яку він обіймав до 03.11.2019, на що позивач погодився, пройшов відбір кандидата на посаду, отримав рекомендаційний лист та направився до Кам'янець-Подільського ОМВК Хмельницької області для подальшого оформлення документів з метою укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу.
Додатково відмітив, що у рішенні від 13.09.2006 року у справі № 6-26370кс04 та постанові від 30.09.2015 року у справі № 21-2231а15 Верховний Суд України зазначив, що поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку. Суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити "визнати поважними причини пропуску процесуальних строків".
Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Відтак, вважає, що строк на звернення до суду з позовом пропущено позивачем з незалежних від нього підстав, а тому підлягає поновленню.
При цьому, разом із заявою про поновлення строку на звернення до суду в порядку усунення недоліків будь-яких інших доказів, крім тих, що були подані разом із позовом, представник позивача не надав.
Перевіривши матеріали позову та поданих представником позивача заяв у порядку усунення недоліків, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання причини пропуску строку звернення з позовом до суду поважними та поновлення такого строку, з огляду на наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує наказ командира військової частини НОМЕР_1 №512 від 02.11.2019 в частині визнання протиправним та скасування п.2.5 щодо звільнення ОСОБА_1 у запас з 03.11.2019 та наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) №270 від 02.10.2019 в частині визнання протиправним та скасування п.19 щодо звільнення ОСОБА_1 у запас, а також просить його поновити на посаді та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Тобто, спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, при цьому, відповідно до ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому, про порушення своїх прав, як вказує представник позивача у поданій разом з позовом заяві про поновлення пропущеного процесуального строку та заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, поданої в порядку усунення недоліків, позивач дізнався 03.11.2019. Разом з тим, з позовом до суду позивач звернувся через свого представника 04.08.2020 (через засоби поштового зв'язку), тобто, з порушенням місячного строку, встановленого ч.5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
На обґрунтування поважності причин пропуску звернення з позовом до суду у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, поданої в порядку усунення недоліків, так само як і у позові та заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, поданій разом з позовом, представник позивача наводить те, що про оскаржувані накази позивач дізнався 03.11.2019, однак, враховуючи збір документів для подання позовної заяви зайняв маже піврічний термін (останній доказ було отримано 11.06.2020), а без наявності доданих до позовної заяви документів неможливо було обґрунтувати належним чином свої вимоги. При цьому, перший адвокат позивача - Страшок Є.В. отримав всю необхідну інформацію для складання та подання позовної заяви до суду 12.06.2020, однак, вчасно не звернувся до суду з відповідним позовом, тому позивач змушений був 28.07.2020 укласти договір про надання професійної правничої допомоги з іншим адвокатом Пулинець Б.А. і вважає, що саме з цієї дати у позивача виникла можливість підготувати позов з наявністю всіх доказів.
Однак, судом було встановлено, що 12.06.2020 представник ОСОБА_1 - Страшок Є.В., звертався з позовом до тих самих відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав до Сумського окружного адміністративного суду, ухвалою якого від 16.06.2020 у справі №480/3567/20 таку позовну заяву було залишено без руху, а ухвалою суду від 09.07.2020 у справі №480/3567/20 - повернуто позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви.
Відтак, посилання представника позивача в обґрунтування причин пропуску строку звернення на те, що лише 28.07.2020 у позивача з'явилась можливість підготувати позов не відповідають дійсності.
Крім того, навіть після винесення судом ухвали 09.07.2020 про повернення позовної заяви до подання даного позову до суду минуло більше двадцяти днів, що не заважало позивачу у вказаний строк подати позов до суду раніше. Тим більше, як зазначено у позові, заяві про поновлення строку, поданої разом з позовом та заяві про поновлення строку, поданої у порядку усунення недоліків, необхідні докази для звернення з позовом до суду вже були зібрані.
Щодо доводів про необхідність зібрати докази з метою належного обґрунтування своїх вимог, так як позивач не знав про причину звільнення, також не приймається до уваги, оскільки в матеріалах позову міститься акт службового розслідування, проведеного у вересні 2019р., та в якому міститься висновок про необхідність внесення клопотання про звільнення позивача за викладених у акті підстав. При цьому в акті є підпис позивача, що з матеріалами службового розслідування він ознайомлений. Крім того, за приписами ч.4 ст.79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк (в даному випадку згідно ч.2 ст.79 КАС України - разом з позовом) з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Згідно ч.1 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням вищевикладеного позивач був обізнаний про обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів та приймаючи до уваги, вказані вище норми КАС України, позивач мав змогу подати позов у встановлений строк з клопотанням про витребування судом інших доказів, не наданих відповідачем, та подати додаткові обґрунтування позову, вже після звернення з позовом до суду, у випадку наявності такої необхідності.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №444/2499/19 дійшов висновку, що очікування відповіді на адвокатський запит не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки такі обставини не перешкоджали позивачу скористатися правом звернення до суду у строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, та за потреби надати додаткові докази (відповідь на адвокатський запит) у ході розгляду справи.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, вказані позивачем причини пропуску строку звернення з позовом до суду не приймаються судом до уваги, а відтак, зазначені у заяві підстави не можуть бути розцінені поважними, що унеможливлює поновлення строку судом звернення з позовом до суду.
При цьому, у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, поданої в порядку усунення недоліків, так само як і у позові та заяві про поновлення пропущеного процесуального строку, поданій разом з позовом, представник позивача фактично вказує однакові підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Водночас, ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 10.08.2020, судом було зобов'язано, крім іншого, надати суду заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням в ній ІНШИХ підстав для поновлення та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
Однак, будь-яких інших доказів чи зазначення інших причин пропуску звернення з позовом до суду, позивачем чи його представником, станом на сьогодні не надано, а тому недоліки позовної заяви у строк, встановлений в ухвалі від 10.08.2020, не були усунені у повному обсязі.
Щодо посилань представника позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, поданої у порядку усунення недоліків, на те, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).
Відповідно до п.п.1,9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п.9).
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням наведеного вище, вбачається необхідним позовну заяву повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 293, 295, пп.15.5 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування пунктів наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня прийняття ухвали.
Суддя І.Г. Шевченко