ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.09.2020Справа № 910/5991/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Одеського міського центру зайнятості до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - фізичної особи ОСОБА_1 , про стягнення 53 140,84 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У квітні 2020 року Одеський міський центр зайнятості (далі - Центр) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Служба) грошових коштів у розмірі 53 140,84 грн., які були безпідставно виплачені фізичній особі ОСОБА_1 в якості допомоги по безробіттю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 травня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
25 травня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 6 травня 2020 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 травня 2020 року було відкрито провадження у справі № 910/5991/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників учасників справи (без проведення судового засідання). Крім того, цією ухвалою до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було залучено фізичну особу ОСОБА_1 .
Слід також зазначити, що цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
16 червня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Служби від 5 червня 2020 року на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що ним було виплачено ОСОБА_1 при поновленні на роботі суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка становила 47 436,00 грн. У зв'язку з цим стягнення з відповідача 53 140,84 грн. допомоги по безробіттю, виплаченої позивачем ОСОБА_1 , є подвоєнням отриманих останнім сум. Крім того, Служба зазначила, що органом, з якого повинно здійснюватися безспірне списання коштів у разі стягнення заборгованості з виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, є держава в особі Державної казначейської служби України.
30 червня 2020 року до суду надійшла відповідь Центру від 22 червня 2020 року № 1404/19/06 на відзив, в якій останній вказав про необґрунтованість заперечень відповідача, викладених у відзиві.
Третя особа жодних пояснень або заперечень щодо позову до суду не подала.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Наказом голови Служби від 23 січня 2019 року № 108-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на водному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області з 25 січня 2019 року, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників Укртрансбезпеки, відповідно до пункту 1 частини 1, частини 4 статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Враховуючи наведені обставини, 7 лютого 2019 року ОСОБА_1 до Центру було подано заяву про надання йому статусу безробітного та призначення передбаченої законом виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до наказу Центру від 7 лютого 2019 року № НТ190207 ОСОБА_1 було надано статус безробітного, а згідно з наказом позивача від 14 лютого 2019 року № НТ190214 - призначено останньому допомогу по безробіттю.
Судом встановлено, що згідно з наказом Центру від 26 лютого 2019 року № НТ190226 третій особі було розпочато виплату допомоги з 26 лютого 2019 року.
Водночас з матеріалів справи також вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі № 420/1054/19 за позовом ОСОБА_1 до Служби та Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, вимоги позивача у цій справі задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Служби Ноняк М.В. від 23 січня 2019 року №108-к про звільнення ОСОБА_1 , поновлено останнього на посаді заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на водному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області з 25 січня 2019 року, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 47 436,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили 23 вересня 2019 року.
На виконання даного рішення суду наказом Служби від 23 жовтня 2019 року № 1849-к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на водному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області з 25 січня 2019 року.
Зі змісту поданої Центром позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 за період перебування на обліку в службі зайнятості з 26 лютого 2019 року по 23 жовтня 2019 року отримав допомогу по безробіттю в розмірі 53 140,84 грн.
За умовами пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу позивача від 12 листопада 2019 року № НТ191112 третій особі було припинено здійснення виплат допомоги по безробіттю з 23 жовтня 2019 року, у зв'язку із поновленням його на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Наказом Центру від 12 листопада 2019 року № НТ191112 було прийнято рішення про припинення реєстрації безробітного ОСОБА_1 , у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Служби з претензією від 19 лютого 2020 року № 342/19/06 про повернення суми виплаченої допомоги у розмірі 53 140,84 грн. Однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав.
Враховуючи те, що спірна сума грошових коштів відповідачем на користь Центру в добровільному порядку перерахована не була, останній звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон), який, згідно з його преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За умовами частини 1 статті 6 Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Статтею 7 цього Закону передбачено такий вид забезпечення безробітного, як допомога по безробіттю.
Як було зазначено вище, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Відповідно до частини 4 статті 35 Закону з роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином, положеннями статті 35 Закону передбачено право Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі його поновлення на роботі за рішенням суду, а також обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
При цьому достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Як було встановлено судом, з 7 лютого 2019 року на обліку в Центрі як безробітний перебував ОСОБА_1 , який з 26 лютого 2019 року по 23 жовтня 2019 року отримав допомогу по безробіттю в загальному розмірі 53 140,84 грн.
Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення.
Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.
Як вже зазначалося судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі № 420/1054/19 визнано протиправним та скасовано наказ голови Служби Ноняк М.В. від 23 січня 2019 року №108-к про звільнення ОСОБА_1 , поновлено останнього на посаді заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на водному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області з 25 січня 2019 року, а також стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 47 436,00 грн. Вказане судове рішення та на час розгляду даного спору набрало законної сили та не було скасоване.
За приписами статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, вищевказаними нормами припинення реєстрації та, відповідно, припинення виплати допомоги по безробіттю, прямо пов'язані з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду.
У той же час днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі є день видачі роботодавцем відповідного наказу або розпорядження про поновлення працівника на посаді.
Судом встановлено, що наказом Служби від 23 жовтня 2019 року № 1849-к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на водному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області.
Водночас суд звертає увагу на те, що пред'явлення ОСОБА_1 позову до суду про поновлення його на роботі не позбавляло останнього права на отримання допомоги по безробіттю до моменту поновлення на роботі за рішенням суду, а тому не може свідчити про наявність правових підстав для звільнення відповідача від обов'язку компенсувати вартість фактично здійснених ОСОБА_1 соціальних виплат на підставі частини 4 статті 35 Закону за період з моменту реєстрації останнього як безробітного, до зняття його з відповідного обліку внаслідок поновлення на роботі.
Суд відхиляє заперечення відповідача про неприпустимість одночасного стягнення з нього суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми виплаченої допомоги по безробіттю, з огляду на те, що вартість соціальної допомоги по безробіттю, стягнення якої є предметом даного позову та виплачена Центром ОСОБА_1 , підлягає відшкодуванню відповідачем у порядку, встановленому статтями 34, 35 Закону, а виплати, здійснені Службою третій особі на підставі рішення суду за частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тобто, види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед третьою особою, є різними, що не суперечить приписам статті 61 Конституції України.
Судом також не беруться до уваги твердження відповідача стосовного того, що належним відповідачем у даній справі є держава в особі Державної казначейської служби України, оскільки за умовами частини 4 статті 35 Закону саме з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань, як роботодавця, щодо відшкодування позивачу виплаченої застрахованій особі допомоги по безробіттю (розрахунок якої є арифметично вірним та відповідає вимогам закону), а також беручи до уваги, що на момент прийняття рішення Служба не надала відповідних доказів погашення спірної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Центру про стягнення з відповідача 53 140,84 грн., виплачених третій особі як допомога по безробіттю.
За таких обставин вказаний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14; ідентифікаційний код 39816845) на користь Одеського міського центру зайнятості (65078, місто Одеса, вулиця Генерала Петрова, будинок 22-В; ідентифікаційний код 35358018) 53 140 (п'ятдесят три тисячі сто сорок) грн. 84 коп. допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 , та 2 102 (дві тисячі сто дні) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21 вересня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко