ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.09.2020Справа № 910/10136/20
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Лисичанського міського центру зайнятості
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про стягнення 72 059,22 грн.,
Лисичанський міський центр зайнятості (надалі - Центр зайнятості) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - Державна служба) про стягнення 72 059,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявне зобов'язання щодо відшкодування позивачу виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у сумі 72 059,22 грн. у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
01.09.2020 через канцелярію суду від Державної служби надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на те, що при поновленні на роботі ОСОБА_1 йому було виплачено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 109 591,98 грн., а відтак відповідач звільняється від обов'язку передбаченого статтею 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
12 лютого 2019 року громадянин ОСОБА_1 звернувся до Центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного.
Наказом №НТ190214 від 14.02.2019 ОСОБА_1 надано статус безробітного, а наказом №НТ190219 від 19.02.2019 призначено виплату допомоги з безробіття відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №360/976/19 визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби №180-к від 04.02.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Луганській області з 08.02.2019 та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 109 591,98 грн. Стягнуто з Самбірської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_5 утриману при звільненні вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати 3 572,06 грн.
Наказом Державної служби №55-к від 15.01.2020 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Луганській області з 08.02.2019 та скасовано наказ №180-к від 04.02.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
ОСОБА_1 перебував на обліку в Центру зайнятості з 12.02.2019 по 15.01.2020, за вказаний період йому виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 72 059,22 грн., що підтверджується витягом з наказів Центру зайнятості по особі ОСОБА_1 , персональною карткою №120819021200005, довідкою №8/16-с від 16.01.2020, платіжними дорученнями, відомостями виплат за видами забезпечення та виписками з рахунку позивача.
Центром зайнятості направлено Державній службі листи №136/06-20 від 17.01.2020 та №539/06-20 від 14.04.2020, в яких позивач просив відповідача сплатити на його користь суму відшкодування допомоги по безробіттю у розмірі 72 059,22 грн. на підставі ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Листом №3791/04/15-20 від 04.05.2020 Державна служба звернулась до Центру зайнятості з проханням відстрочити строк на повернення коштів у розмірі 72 059,22 грн. до надходження фінансування відповідно до помісячного плану асигнувань.
Спір виник у справі у зв'язку із наявністю, на думку позивача, у відповідача обов'язку з відшкодування Центру зайнятості виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 72 059,22 грн. на підставі ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (надалі - Закон).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 8 ст. 1 Закону передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Матеріалами справи (витяг з наказів Центру зайнятості, персональна картка, довідка, платіжні доручення, відомості виплат за видами забезпечення та виписки з рахунку позивача) підтверджується, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Центру зайнятості з 12.02.2019 по 15.01.2020 і за вказаний період йому виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 72 059,22 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
У п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №360/976/19 визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби №180-к від 04.02.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Луганській області з 08.02.2019 та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 109 591,98 грн. Стягнуто з Самбірської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_5 утриману при звільненні вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати 3 572,06 грн.
Наказом Державної служби №55-к від 15.01.2020 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Луганській області з 08.02.2019 та скасовано наказ №180-к від 04.02.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Частиною 1 ст. 34 Закону передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Отже, Державна служба по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Центр зайнятості є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
З огляду на викладене, саме на Державну службу покладено обов'язок з відшкодування Центру зайнятості суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 , у зв'язку з поновлення його на роботі за рішенням суду.
Аналогічні висновки викладені уу постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №914/2087/17, від 06.07.2018 у справі №921/220/17-г та від 09.07.2018 у справі №914/1875/17.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 72 059,22 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві, суд зазначає, що виплачений роботодавцем працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу не звільняє його від обов'язку з відшкодування Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, у зв'язку з поновлення на роботі за рішенням суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з Державної служби на користь Центру зайнятості відшкодування суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 72 059,22 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Лисичанського міського центру зайнятості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, будинок 14; ідентифікаційний код 39816845) на користь Лисичанського міського центру зайнятості (місцезнаходження: 93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, пр. Перемоги, будинок 177; 93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Сосюри, будинок 273; ідентифікаційний код 13391634) відшкодування суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 72 059 (сімдесят дві тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий