Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"09" вересня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1236/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична сім'я"
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос"
про стягнення 120 232,67 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 107764,00 грн. основного боргу за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №КОЛО40619/т-пос від 04.06.2019, 9906,77 грн. пені, 909,67 грн. 3% річних, 1652,23 грн. інфляційних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав зобов'язання по оплаті наданих послуг за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №КОЛ040619/т-пос від 04.06.2019.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
19.02.2020 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична сім'я" (вх. №02-44/240/20 від 19.02.2020) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 107764,00 грн. основного боргу, 12776,40 грн. пені, 1696,83 грн. 3% річних, 1760,83 грн. інфляційних.
Ухвалою суду від 21.02.2020 судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог за вх.№02-44/240/20 від 19.02.2020, подальший розгляд справи здійснювався в межах визначеної даною заявою ціни позову в сумі 123998,06 грн.
Також даною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1236/19 до судового розгляду по суті.
07.09.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача за вх. № 20398 про відкладення розгляду справи;
07.09.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання за вх. № 20500 про проведення судового засідання 09.09.2020 о 15:30 без участі позивача та/або його представника. Крім того, в заяві зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.
Учасники судового процесу в судове засідання уповноважених представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином.
Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.07.2020 суд явку сторін обов'язковою не визнавав. Суд лише повідомив учасників справи про наступне судове засідання по розгляду справи по суті. Водночас п. 3 резолютивної частини відзначено, що сторонам з метою недопущення затягування розгляду справи, у разі неможливості прибути в судове засідання 09.09.2020, слід завчасно подати суду письмо викладені вступні слова.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Оскільки явка відповідача не визнавалась обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе вирішити спір по суті.
В матеріалах справи міститься відзив на позов (а.с. 107-111 том 1), згідно якого відповідач не визнавав позовні вимоги, наголошував, що позивачем не дотримано досудового порядку вирішення даного спору. Також відповідач відзначив, що позивач в свою чергу несвоєчасно зареєстрував податкову накладну №3 від 02.08.2019, тобто лише 12.09.2019. Отже, відповідно до положень п.п. 3.1. договору у позивача відсутні підстави для виписки рахунку №272 від 02.08.2019. Виходячи з наведеного відповідач вважає, що строк оплати грошових коштів не настав.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша логістична сім'я" (перевізник/виконавець/позивач) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" (замовник/відповідач) укладено договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №КОЛ040619/т-пос (а.с. 35-39 том 1), відповідно до якого Виконавець надає послуги автомобільних перевезень, які включають: надання транспортного засобу, організацію і здійснені доставки ввіреного Замовником Вантажу вказаного в Додатках (Договорах-заявках) до цього договору, в пункт призначення і видає Ваша уповноваженій отримати Вантаж особі Замовника (далі - Вантажоодержувач та Вантажовідправник) (п.п. 1.1. договору).
Замовник зобов'язаний сплатити послуги Виконавцю за цим Договором (п.п. 2.1.3. договору).
Згідно п.п. 3.1. договору оплата послуг Виконавця за цим договором здійснюється на підставі оригіналів наданих рахунків на оплату (далі Рахунок) Підставою для виписки рахунку за надані послуги є належним чином оформлені:
- Договір-заявка;
- товарно-транспортна накладна (ТТН);
- реєстр ТТН;
- акт надання послуг;
- своєчасно і правильно зареєстровані податкові накладні.
Також п.п. 3.5. договору передбачено, що загальна, сума послуг за даним Договором визначається загальною вартістю всіх Актів наданих послуг за даним договором.
Сторони в п.п. 3.6. договору погодили, що Замовник зобов'язується здійснити оплату фактично наданих послуг Виконавцем за даним Договором протягом 14 банківських днів з моменту надання Виконавцем повністю і правильно оформлених документів, зазначених в п. 3.1. цього Договору, якщо інший порядок розрахунків не буде передбачено відповідним Договором-заявкою на певні послуги.
Відповідно до п.п. 5.3. договору за порушення термінів оплати згідно п.п. 3.5. цього договору, Замовник сплачує Виконавцю, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення оплати, від вартості неоплачених послуг за кожен донь прострочення, але у будь-якому, разі - не більше 10% від вартості наданих і неоплачених послуг.
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019.
На виконання умов Договору у період з 18.07.2019 по 21.07.2019 Виконавцем було надано Замовнику послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 55582,80 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №ПК000000138 від 18.07.2019 , №ПК000000168 від 19.07.2019, №ПК000000361 від 20.07.2019, №ПК000000386 від 21.07.2019, актом наданих послуг № 269 від 26.07.2019 та рахунком на оплату №269 від 26.07.2019 (а.с. 43-48 том 1).
У період з 23.07.2019 по 27.07.2019 Виконавцем було надано Замовнику послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 72181,20 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №ПК000000423 від 23.07.2019, №ПК000000436 від 24.07.2019, №ПК000000452 від 25.07.2019, №ГЖ000000454 від 25.07.2019, №ПК000000327 від 27.07.2019, актом наданих послуг №272 від 02.08.2019 та рахунком на оплату №272 від 02.08.2019 (а.с. 49-55 том 1).
Таким чином, у період з 18.07.2019 по 27.07.2019 Виконавцем було надано Замовнику послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 127764 грн. (55582,80 грн. + 72181,20 грн.), що підтверджується, зокрема, і актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі (а.с. 56 том 1).
Відповідач оплатив надані послуги за договором №КОЛ040619 від 04.06.2019 частково у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 777966478 від 11.10.2019 (а.с. 57 том 1).
22.11.2019 позивач направив відповідачу претензію щодо сплати наявної заборгованості (а.с. 139-145 том 1).
28.11.2019 відповідач листом (а.с. 146 том 1) повідомив, що недоотримує значну суму запланованих надходжень, але планує повністю погасити заборгованість до кінця 2019 року.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (ст. 909 ЦК України).
Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ч.1 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає за необхідне відзначити, що податкова накладна від 02.08.2019 на суму 72181,20 грн. зареєстрована 12.09.2019, в результаті чого кінцевим строком оплати даної суми є 02.10.2019.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 107764,00 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем вірно обраховано суму пені по рахунку №269 від 26.07.2019 і остання складає 6452,11 грн.
Але при нарахуванні пені на заборгованість в сумі 72181,20 грн., судом прийнято визначено строк нарахування з 03.10.2019 по 17.02.2020. Таким чином, суд вважає правильним нарахування пені в сумі 7860,81 грн.
За таких обставин загальна сума пені становить 14312,92 грн.
Проте, приймаючи до уваги положення п.п. 5.3. договору щодо граничного розміру пені в 10% від заборгованості, суд вважає вимогу щодо стягнення 12776,40 грн. такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши нарахування 3% річних, суд зазначає, що позивачем вірно пораховано 3% по рахунку №269 від 26.07.2019, які складають 635,65 грн.
Але при нарахуванні 3% на заборгованість в сумі 72181,20 грн., судом також здійснено нарахування з 03.10.2019 по 17.02.2020. Таким чином, суд вважає правильним нарахування 3% в сумі 824,65 грн.
За таких обставин загальна сума 3% становить 1460,30 грн. У вимозі щодо стягнення 236,53 грн. 3% річних суд відмовляє.
Разом з тим, перевіривши розрахунки інфляційних, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
При обрахуванні зазначених сум, судом прийнято до уваги, що відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.
У відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Крім цього, суд вважає за необхідне відзначити, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши перерахунок інфляційних, суд вважає вірним нарахування по рахунку №269 від 26.07.2019 в сумі 566,24 грн., а на суму 72181,20 грн. за період з 03.10.2019 по 17.02.2020 в сумі 359,39 грн.
Загальна сума інфляційних становить 925,16 грн. У вимозі щодо стягнення 835,67 грн. інфляційних суд відмовляє.
Заперечення відповідача спростовуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 107764,00 грн. - основного боргу, 12776,40 грн. - пені, 1460,30 грн. - 3% річних, 925,16 грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" (11244, Житомирська область, Ємільчинський район, с. Сербо-Слобідка, вул. Грека Івана, 47, ід. код 03743405)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична сім'я" (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, офіс 520, ід. код 41643333) 107764,00 грн. - основного боргу, 12776,40 грн. - пені, 1460,30 грн. - 3% річних, 925,16 грн. - інфляційних, а також 1904,39 грн. сплаченого судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 21.09.20
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2, 3 - сторонам (рек. з повід.)