ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 вересня 2020 року м. Київ № 320/5894/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 38 рішення Міністерства оборони України в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №109 від 16 серпня 2019 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність, внаслідок захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому 03 червня 2019 року 15 % часткової втрати працездатності, пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року (134 470,00 грн.).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року адміністративну справу №320/5894/19 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що інвалідність позивачу встановлена понад 3-місячний термін з моменту звільнення з військової служби, що відповідно до вимог пункту 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву у якій повідомив, що при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач підмінив поняття, а саме: час настання часткової втрати працездатності на час встановлення ступеня втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
З огляду на викладене вище та відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
При цьому, суд враховує клопотання позивача про прискорення розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, ОСОБА_1 в період з 06 вересня 2016 року по 25 жовтня 2016 року, з 31 жовтня 2016 року по 29 грудня 2016 року, з 06 січня 2017 року по 10 березня 2017 року, з 22 березня 2017 року по 04 квітня 2017 року, з 21 жовтня 2017 року по 03 листопада 2017 року, з 03 листопада 2017 року по 20 листопада 2017 року, з 30 листопада 2017 року по 06 червня 2018 року приймав участь в антитерористичній операції.
У період з 08 лютого 2019 року по 21 лютого 2019 року позивач перебував на обстеженні і лікуванні у військовому медично клінічному центрі Західного регіону, яким видано свідоцтво про хворобу №313/2.
Пунктом 12 вказаного свідоцтва встановлено діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Гіпертонічна хвороба другої стадії, другого ступеня, гіпертрофія лівого шлуночка, ризик помірний. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз, СН І. Атеросклероз аорти. Захворювання - так, пов'язане із захистом Батьківщини.
Згідно витягу з наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України (по особовому складу) від 18 лютого 2019 року №50 ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за підпунктом «й».
Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 03 червня 2019 року ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 15 %.
09 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо розгляду питання про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у зв'язку з настанням 15 % втрати працездатності (захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини).
За результатами розгляду вказаної заяви Київський міський військовий комісаріат листом від 13 вересня 2019 року №ВСЗ/3152 повідомив, що 16 серпня 2019 року відбулося засідання комісії щодо розгляду правомірності виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи. За розглядом наданих документів відповідно до протоколу №109, затвердженого Міністром оборони України 20 серпня 2019 року комісія дійшла висновку про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Незгода позивача із вказаним рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 16 Закону № 2011-XII (в редакції станом на момент існування спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Відмовляючи у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби 28 лютого 2019 року, а 03 червня 2019 року встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону № 2011-XII.
Частинами 2, 3 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ визначено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
У разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його (її) звільнення з військової служби обіймав (обіймала) посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів цих державних органів, установ, організацій, до яких він (вона) були відряджені (частина 5 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві №975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок №975, в редакції станом на момент існування спірних правовідносин).
Пунктом 7 Порядку №975 (в редакції станом на день прийняття оскаржуваного рішення та встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності) визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Вимогами пункту 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Аналіз наведених норм свідчить, що застосування статті 16 Закону № 2011-ХІІ пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Зміни до підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ щодо тримісячного строку набрали чинності 13 жовтня 2018 року, а тому мають бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивачу було визначено ступінь втрати працездатності 03 червня 2019 року.
Отже, у разі встановлення втрату працездатності після сплину 3-х місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової допомоги не виникає.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2018 р. у справі № 760/16027/16-а, від 26.06.2018 р. у справі № 750/5074/17.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено з військової служби у 28 лютого 2019 року, а 15 % втрати працездатності з причин захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, встановлено 03 червня 2019 року. Відтак, право на отримання одноразової грошової допомоги не виникло в силу вищезазначених норм, оскільки дата встановлення позивачу втрати працездатності перевищує тримісячний строк від дня звільнення зі служби.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук