Провадження № 22-ц/803/6866/20 Справа № 205/2519/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
16 вересня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2015 році позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що 29 жовтня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір 2007-117-М, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 56 700,00 доларів США на термін до 20 жовтня 2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання виконав, кредит надав, але відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за ним, станом на 03 березня 2015 року утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 201 019,58 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 4 989 305,98 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом у розмірі 47 691,45 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 81 513,38 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 71 814,75 доларів США.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором 2007-117-М між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель взяв на добровільних засадах зобов'язання відповідати перед Банком у разі порушення умов договору позичальником.
Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 201 019,58 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 4 989 305,98 грн., а також судові витрати (а.с.2-3).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2007-117-М від 29 жовтня 2007 року відмовлено (а.с.219-222).
Не погодившись з рішенням суду, акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 жовтня 2007 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір 2007-117-М, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 56 700,00 доларів США на термін до 20 жовтня 2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с. 11-13).
В забезпечення виконання зобов'язань за договором 2007-117-М між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель взяв на добровільних засадах зобов'язання відповідати перед Банком у разі порушення умов договору позичальником (а.с. 17).
Позивач свої зобов'язання виконав, кредит надав, але відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту, внаслідок чого за ним, станом на 03 березня 2015 року утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 201 019,58 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 4 989 305,98 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом у розмірі 47 691,45 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 81 513,38 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 71 814,75 доларів США, що підтверджується наданим розрахунком (а.с. 4-5).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2010 року (справа № 2-3791/10) в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором № 2007-117-М від 29 жовтня 2007 року в сумі 52 822,67 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 406 734,56 грн. звернуто стягнення на предмет застави за договором застави автотранспорту № 2007-117-М від 29 жовтня 2007 року, а саме: автомобіль MAN модель 19.364, 2000 року випуску, тип ТЗ: сідловий тягач-Е, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 ; автомобіль VAN модель HOOL, 1999 року випуску, тип ТЗ: напівпричіп бортовий - Е, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 (а.с. 203).
На виконання рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2010 року автомобіль MAN модель 19.364, 2000 року випуску, тип ТЗ: сідловий тягач-Е, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 ; автомобіль VAN модель HOOL, 1999 року випуску, тип ТЗ: напівпричіп бортовий - Е, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 , передані Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується актами про передачу транспортних засобів від 02 листопада 2010 року (а.с. 84, 85).
Вартість транспортного засобу VAN модель HOOL, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , після проведення оцінки складає 12 368,79 грн., що підтверджується повідомленням Ленінського ВДВС ДМУЮ від 04 квітня 2012 року № 12953 (а.с. 184).
Відповідно до протоколу № 04-0157/12-3-1Т-16 від 04 липня 2012 року про проведення аукціону з реалізації напівпричепу бортового VAN модель HOOL, 1999 року випуску, тип ТЗ: напівпричіп бортовий - Е, колір синій, VІN: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , переможцем аукціону визначено ТОВ «Автоприват» в особі ОСОБА_4 (а.с. 183, 185).
Згідно акту проведення аукціону з реалізації арештованого рухомого майна - напівпричепу бортового VAN модель HOOL, 1999 року випуску, тип ТЗ: напівпричіп бортовий - Е, колір синій, VІN: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 , від 24 липня 2012 року переможцем аукціону став ТОВ «Автоприват» в особі ОСОБА_4 , який вніс суму в розмірі 19 000,00 грн. (а.с. 186).
22 листопада 2019 року від представника АТ КБ «Приватбанк» Іващенка В.О. засобами електронного зв'язку на адресу суду надійшов розрахунок заборгованості, але зазначений розрахунок неналежної якості (а.с. 197-200).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з їх необґрунтованості та недоведеності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.
Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
У кредитному договорі сторони погодили кінцевий термін повернення кредиту - 20 жовтня 2012 року.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі №14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі №14-318цс18.
Таким чином, враховуючи рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2010 року, яким звернуто стягнення на предмет застави за договором застави автотранспорту № 2007-117-М від 29 жовтня 2007 року, а саме: автомобіль MAN модель 19.364, 2000 року випуску, тип ТЗ: сідловий тягач-Е, № кузова/шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 ; автомобіль VAN модель HOOL, 1999 року випуску, тип ТЗ: напівпричіп бортовий - Е, № кузова/шасі: НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 , яка складається із заборгованості в сумі 52 822,67 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 406 734,56 грн, а також те, що право позивача нараховувати проценти за користування кредитом, комісією за обслуговування кредиту, пеню та штраф припинилось із спливом строку кредитування, а тому АТ КБ «ПриватБанк» не мав права здійснювати зазначені нарахування, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, з наданого розрахунку заборгованості не вбачається зарахування суми, одержаної від реалізації переданого майна.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак банком це зроблено не було, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відсутність належних та допустимих доказів для задоволення позовних вимог.
Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з'ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: