Справа №443/1930/15-ц
Провадження №2/443/302/20
іменем України
16 вересня 2020 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Сливки С.І.,
за участю секретаря Кушнір М.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,
30.11.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом вказаним вище, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 5700 грн. матеріальної шкоди та 110112 грн. моральної шкоди, завданих злочином.
Позовні вимоги мотивує тим, що 22 вересня 2013 року він звернувся до слідчого відділення Залізничного РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке полягало в тому, що невідомими особами був вчинений напад на футбольних суддів, серед яких був і він, в ході футбольного матчу, який відбувся 22.09.2015 року на стадіоні м. Ходорова Жидачівського району, Львівської області між командами ФК «Ходорів» (м. Ходорів) та ФК «Кар'єр - Прикарпаття» (с. Торчиновичі, Ст. Самбірського району) в результаті якого він отримав тілесні ушкодження внаслідок удару кулаком в ділянку лівого вуха. В результаті отриманих тілесних ушкоджень він знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом - Постравматичний гострий середній отит, який згідно висновку судмедексперта від 21.05.2014 року № 813 відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Стверджує, що в результаті перебування на лікуванні та в період реабілітації він не міг повноцінно організувати своє життя, працювати, проводити суддівство (суддя з 2002 року), вимушений був купувати ліки та набір продуктів харчування та непродовольчих товарів понад звичний асортимент і кількість для відновлення нормального функціонування організму та мінімальний набір платних лікувальних послуг для реабілітації. Мінімальні, понад звичні витрати які він здійснював щоденно у період перебування на стаціонарному лікуванні складають 100 гривень. Зважаючи на час перебування у лікарні - 11 днів х на 100 (сума щоденних додаткових витрат) = 1100 гривень, які складають матеріальні збитки. Під час лікування та реабілітаційного періоду він не зміг прийняти участь у суддівстві двох матчів, що принесло збитки у сумі 400 гривень, які дорівнюють сумі винагороди за таку участь ( 200 грн. за матч х 2 ).
Окрім наведеного, цим злочином йому було завдано моральних страждань, що виразилися у сильних душевних переживаннях, страхах, та дискомфорті у виконанні посадових обов'язків тренера-викладача, судді. Інцидент з побиттям в якості судді був предметом обговорення серед вболівальників, колег суддів, керівництва Федерації футболу Львівської області, учнів з ДЮСШ , колег і сім'ї та родини. У зв'язку із цим він відчував дискомфорт, повинен був пояснювати і доводити свою кваліфікацію судді і відсутність порушень суддівської бригади під час згадуваного футбольного матчу. Його авторитет колишнього спортсмена-футболіста, судді, учителя був поставлений під сумнів, що спричинило потребу в додаткових зусиллях з його боку для подолання дискомфорту і внесення змін у його спосіб життя. Розмір моральної шкоди оцінює на суму 110112 грн.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 03.12.2015 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 03.02.2016 року призначено судово-психологічну експертизу.
На підстав розпорядження керівника апарату Жидачівського районного суду Львівської області Особи В.М. №163 від 03 серпня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 року головуючим у справі призначено суддю Жидачівського районного суду Львівської області Сливку С.І.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Сливки С.І. від 05 серпня 2020 року вказану вище справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з мотивів наведених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав, а саме те, що він дійсно винен, однак заперечив завдання позивачу моральної шкоди.
Крім того, відповідач просив суд відкласти сдове засідання у зв'язку із неякою його представника (адвоката).
Однак, зважаючи на те, що відповідачем, та його представником не надано суду жодного доказу поважності неявки останнього у судове засідання призначеного на 16.09.2020 року, попереднє судове засідання було відкладено за клопотанням представника відповідача, останнім не подано відзиву на позов, у зв'язку з цим суд визнає неявку представника відповідача неповажною та вважає, що, у відповідності до п.3 ч.3 ст.223 ЦПК України, справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Заслухавши позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 31.08.2020 року у справі №443/913/15-к (Провадження №1-п/443/84/15) встановлено що обвинувачений ОСОБА_2 22 вересня 2013 року приблизно о 18.00 год., перебуваючи на стадіоні «Будівельник» в м. Ходорові Жидачівського району Львівської області, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, з надуманих мотивів пристав до асистента арбітра футбольного матчу між командами «ФК Ходорів - «Кар'єр Прикарпаття» Ст. Самбір/Торчиновичі» потерпілого ОСОБА_1 та безпричинно наніс йому удар кулаком в ліву ділянку голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров”я, у виді травми лівого вуха у вигляді розриву барабанної перетинки з крововиливом. Протиправні діяння супроводжувалися криками, висловлюваннями нецензурними словами.
Вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, і призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю один рік. Згідно ст. 76 КК України покладено на нього обов'язки, а саме: без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції не змінювати місце проживання, не виїжджати за межі держави на постійне проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекці. Крім того, вирішено стягнути із обвинуваченого ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 16050.00 грн., матеріальну шкоду в сумі 1050.00 грн., а всього 17100.00 грн.
Проте, Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2015 року вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 31.08.2015 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди скасовано, а кримінальне провадження в цій частині вирішено направити до суду першої інстанції для розгляду у порядку цивільного судочинства (а.с.37-36). У вказаній ухвалі зокрема зазначається про необхідність експертного дослідження для визначення розміру моральної шкоди.
Відтак, суд в порядку цивільного судочинства розглядає позов потерпілого про відшкодування йому матеральної та моральної шкоди завданої злочином.
Згідно висновку експерта №813-додатковий від 09.10.2013 року (а.с.54-56) у вересні 2013 року лікарями було відмічено у ОСОБА_1 травми та поставлено діагноз «посттравматичний гострий середній перфоративни отит», з приводу чого він перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаних норм зобов'язання з відшкодування шкоди - це такі цивільно-правові зобов'язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно завданої шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.
Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11,22,599,1166 - 1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України №6-954цс16 від 26 жовтня 2016 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до положень п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та п.2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
В силу положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи зазначені положення чинного законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої злочином, в розмірі 5700 гривень, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Позивачем на надано суду жодного доказу на підтвердження вартості лікування, втрати заробітку у зв'язку із неможливістю проводити футбольні матчі, вартість проїзду та харчування.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права і способом захисту цивільних прав може бути відшкодування, в тому числі, моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ст.ст.16, 1168 ЦК України).
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст.21 Конституції України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, (надалі - Пленум ВСУ), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Як визначається п.3 Пленуму ВСУ моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Так, внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення, у позивача тривалий час був порушений звичний для нього устрій життя. Він змушений був довгий час нервувати, оскільки в результаті злочинних дій відповідача зазнав не лише фізичних страждань, а й моральних, що виразилися у переживанні страху та дискомфорту під час виконання посадових обов'язків тренера-викладача, судді футбольних матчів.
Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Під час судового розгляду встановлена наявність завданої моральної шкоди позивачу, яка полягала у моральних та фізичних стражданнях.
Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Обставини кримінального правопорушення вчиненого 22 вересня 2013 року були об'єктом дослідження з точки зору психологічного стану потерпілого.
Згідно висновку експерта №736 судово-психологічної експертизи від 14.06.2016 року (а.с.100-107), ситуація, яка досліджується у справі є психотравмувальною для ОСОБА_1 . Внаслідок дослідженої судом ситуації ОСОБА_1 завдані психологічні та фізичні страждання як підстава правового поняття моральної шкоди. Рекомендований розмір компенсації моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 становить 37,5 МПЗ.
Згідно роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України № 6-28008св10 від 13.07.2011 року).
З огляду на зазначене та обставини справи, суд вважає, що в даному конкретному випадку факт заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачу є безсумнівним, така знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із вчиненим відповідачем злочином, її наслідки у вигляді душевних страждань позивача залежать від особливостей його емоційно-розумового сприйняття внаслідок злочинних дій відповідача та перенесених ним у зв'язку з цим страждань.
Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Враховуючи наведене, розмір відшкодування суд визначає виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характеру психологічної травми, яку він отримав у зв'язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень, з урахуванням висновку експерта №736 від 14.06.2016 року.
Однак, суд критично відноситься до суми моральної шкоди, яку просить стягнути позивач, тому вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 52462,50 гривень, відповідно до висновку експерта №736 судово-психологічної експертизи від 14.06.2016 року.
Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати за залучення експерта в сумі 3072 грн., оскільки стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Матеріалами справи встановлено, що вартість проведення експертного дослідження №736 від 14.06.2016 року становила 3072 грн (а.с.99).
На підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 532,68 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст.81, 128, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 52 462 (п'ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят дві) гривні 50 копійок, завданої моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 3072 (три тисячі сімдесят дві) гривні 00 копійок витрат за проведення експертизи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь держави 532 (п'ятсот тридцять дві) гривні 68 копійок судового збору.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на апеляційне оскарження рішення суду обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 вересня 2020 року
Суддя С.І. Сливка