Справа №443/503/17
Провадження №2/443/349/20
іменем України
17 вересня 2020 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Сливки С.І.,
при секретарі Кушнір М.І.,
за участю представника позивача адвоката Яременка І.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 право власності на 1/2 земельної ділянки площею 2,6763 гектари, розташованої на території Облазницької сільської ради Жидачівського району, що належала померлій згідно Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №026007, виданого Облазницькою сільською радою 12.03.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №120.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно - земельну ділянку площею 2,6763 гектари, розташованої на території Облазницької сільської ради Жидачівського району. За життя мати залишила заповіт, за яким усе своє майно заповіла після смерті у рівних частках їй та відповідачу. Після смерті матері позивач не зверталася із заявою про прийняття спадщини хоча фактично прийняла її, оскільки почала розпоряджатися спадковим майном. У лютому 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та заявою про надання згоди на прийняття спадщини ОСОБА_1 , на підставі ч.2 ст.1270 ЦК України.
03.03.2017 року позивачка зверталася в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом після смерті матері, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 24.11.2017 року відкрито провадження у справі.
На підстав розпорядження керівника апарату Жидачівського районного суду Львівської області Особи В.М. №330 від 06 серпня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2020 року головуючим у справі призначено суддю Жидачівського районного суду Львівської області Сливку С.І.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Сливки С.І. від 11 серпня 2020 року справу прийнято до свого провадження та призначення до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача - адвокат Яременко І.О. у підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої позов визнає, з наслідками визнання позову обізнаний, просить суд проводити розгляд справи без його участі.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, наслідки визнання позову йому зрозумілі, визнання позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд відповідно до ч.4 ст.200, ст.206 ЦПК України, ухвалює судове рішення в підготовчому судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 23.04.1997 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Облазницької сільської Ради народних депутатів та зареєстрований в реєстрі за №12, згідно якого заповіла усе належне їй майно в рівних частинах дочці - ОСОБА_1 та сину - ОСОБА_2 (а.с.10). Заповіт не змінений, не скасований на день смерті заповідача.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано Облазницькою сільською радою (а.с.6).
Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом.
Спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи, копії якої надані до суду Жидачівською державною нотаріальною конторою, №87/2017 від 24.07.2017 року (а.с. 29-44).
Згідно з копією примірника архівного примірника Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №026007, виданого Облазницькою сільською радою 12.03.2002 року, а також витягом із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 07.03.2017 року, виданого відділом Держгеокадастру у Жидачівському районі Львівської області, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,6763 гектари, розташованої на території Облазницької сільської ради Жидачівського району (а.с. 7, 8).
Постановою завідувача Жидачівською державною нотаріальною конторою Матусека В.В. від 03.03.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку (а.с. 13).
Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із вимогами ст.ст.1268, 1269, 1270ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шестимісячного строку подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
24 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Жидачівської держаної нотаріальної контори зі заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.33). Крім того, ОСОБА_2 24 лютого 2017 року подав до вказаної вище нотаріальної контори заяву про згоду на включення його сестри - ОСОБА_1 у свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого спадкоємця, що спадщину прийняла вчасно та терміну не пропустила, а також згоду для видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно (а.с.32).
Свідоцтво про право на спадщину за заповітом не було видано, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом щодо нерухомого майна земельної ділянки площею 2,6763 гектари, розташованої на території Облазницької сільської ради Жидачівського району, що належала на праві власності ОСОБА_3
Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінета Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, не передбачено видачу дублікатів свідоцтва про право власності та реєстрація права власності за особою, що втратила правовстановлюючий документ.
Відповідно до п.1ч.1ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою факті в набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових правна нерухоме майно. Згідно з частинами першою, другою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання права на спадщину перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину із-за відсутності у неї правовстановлюючого документу на нерухоме майно.
Відсутність у позивача оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку, що належала померлій ОСОБА_3 (спадкове майно), перешкоджає їй в реалізації спадкових прав, зокрема, оформленню спадщини нотаріусом.
Відтак, враховуючи наявність заповіту, те що відповідач позов визнав, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері - ОСОБА_3 , право власності на Ѕ земельної ділянки, площею 2,6763 гектари, розташованої на території Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належала померлій, згідно Державного акту на право приватної власності на землю IV-ЛВ №026007, виданого Облазницькою сільською радою 12.03.2002 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №120.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 вересня 2020 року
Суддя С.І Сливка