17 вересня 2020 року
Київ
справа №9901/693/18
адміністративне провадження №П/9901/693/18
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Білоуса О.В.,
Шевцової Н.В.,
Желтобрюх І.Л.,
секретар - Мовчан А.В.,
за участю
представників позивача - Манойленко К.В., Цвєткової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
про визнання протиправним та скасування рішення від 27 квітня 2018 року №588/ко-18 про внесення подання з рекомендацією про звільнення з посади судді, -
19 липня 2018 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення від 27 квітня 2018 року №588/ко-18 про внесення подання з рекомендацією про звільнення з посади судді.
28 серпня 2018 року від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просить відмовити у його задоволенні та вказує, що спірне рішення Комісії щодо внесення подання з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді не є остаточним у кар'єрі судді і за своєю правовою природою має рекомендаційний та проміжний характер, оскільки ухвалення рішення про звільнення судді з посади належить до повноважень Вищої ради правосуддя. Також відповідач зазначає, що згідно з частиною 8 статті 101 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією. Вважає, що спірне у справі рішення прийнято Комісією з дотриманням процедури та визначених ч. 2 статті 2 КАС України критеріїв його прийняття.
Ухвалою Суду від 11 жовтня 2018 року зупинено провадження в адміністративній справі №9901/693/18 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №9901/570/18.
Ухвалою Суду від 17 вересня 2020 року провадження у цій справі поновлено.
Дослідивши матеріали справи, Судом на обговорення поставлено питання про можливість закриття провадження у справі з огляду на приписи частини 8 статті 101 Закону №1402-VIII.
Представники позивача проти закриття провадження у справі заперечували. Зазначали, що вказане питання необхідно вирішувати за участю позивача. Просили оголосити перерву у розгляді справи задля надання часу для підготовки до наступного судового засідання.
Представник відповідача, повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не з'явився.
Частиною 7 ст. 194 КАС України передбачено, що перерва у зв'язку із неявкою учасника справи або його представника може бути оголошена тільки з підстав, визначених пунктами 1, 2, 5 частини другої статті 205 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1, 2, 5 частини 2 ст. 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Згідно з ч. 1 ст. 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого відправлення ОСОБА_1 отримала повістку про виклик до Суду в судове засідання, призначене на 17 вересня 2020 року, 19 серпня 2020 року.
При цьому, з 19 серпня 2020 року до 17 вересня 2020 року від позивача до Суду не надходило жодного клопотання або заяви про відкладення, перенесення судового розгляду справи, в якій би позивач вказала на обставини неможливості прибуття до Суду.
Враховуючи те, що позивач була належним чином, завчасно повідомлена про дату, час та місце розгляду цієї справи, зважаючи на прибуття до Суду представників позивача, беручи до уваги відсутність передбачених КАС України підстав для оголошення у судовому засіданні перерви, клопотання представників позивача задоволенню не підлягає.
Суд зазначає, що оскаржуваним у даній справі рішенням Комісії від 27 квітня 2018 року №588/ко-18 вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя з рекомендацією про звільнення з посади судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Аналізуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, Верховний Суд виходить з такого.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
У пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, розглядаються на засіданні Вищої ради правосуддя в пленарному складі на підставі подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Згідно частини 7 статті 101 Закону №1402-VIII рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
Частиною 8 статті 101 Закону №1402-VIII передбачено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
Тобто, рішенням щодо звільнення судді з посади є відповідне рішення Вищої ради правосуддя, прийняте за результатами розгляду подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
З огляду на вищенаведені приписи законодавства, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27 квітня 2018 року №588/ко-18, яким вирішено внести подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Печерського районного суду міста Києва, окремо не підлягає судовому контролю, а може бути оскаржене тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
Однак, у цій справі відсутні відомості про прийняття Вищою радою правосуддя відповідного рішення за результатами розгляду подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення позивача з посади судді Печерського районного суду міста Києва.
Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду, і наведене вище правове регулювання цих відносин, Суд вважає, що даний позов подано передчасно, та провадження у справі відкрито помилково, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у даній справі через фактичну відсутність юридичного спору, який підлягав би розгляду в судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Оскільки на даний час розгляд даного спору перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів, але й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.
Керуючись статтями 238, 243, 248, 257, 262, 266, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Провадження у справі №9901/693/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення від 27 квітня 2018 року №588/ко-18 про внесення подання з рекомендацією про звільнення з посади судді- закрити.
Повний текст ухвали складено 17 вересня 2020 року.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
О.В. Білоус
Н.В. Шевцова
І.Л. Желтобрюх