Провадження № 22-ц/803/6968/20 Справа № 207/2712/18 Суддя у 1-й інстанції - Скиба С. А. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
16 вересня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення суми,-
У серпні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08 серпня 2007 року між відповідачем ОСОБА_1 та банком був укладений договір, відповідно до якого відповідач підписав Заяву про надання кредиту та отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач був ознайомлений з правилами надання банківських послуг. Відповідач активно користувався кредитною карткою. Останнє поповнення відповідача на кредитну картку було 25 грудня 2013 року у розмірі 340 гривень 00 копійок , а 26 вересня 2014 року був здійснений переказ коштів з карти на карту, це свідчить про те , що відповідач був ознайомлений з умовами та правилами надання банківського кредиту.
Станом на 09 квітня 2018 року відповідач має заборгованість у розмірі 113101 гривня 07 копійок, яка складається із: заборгованості по кредиту - 3978 гривень 10 копійок ; заборгованості за відсотками за період з 8 серпня 2007 року по 31 липня 2017 року - 109122 гривні 97 копійок .
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 113101 гривня 07 копійок та судові витрати по справі (а.с.3-6).
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права (а.с.123-126).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року, підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 08 серпня 2007 року відповідач ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» ( а.с. 16 ).
Згідно наданого АТ КБ «ПриватБанк», у підтвердження заявлених позовних вимог, розрахунку заборгованості відповідача за спірним кредитним договором станом на 09 квітня 2018 року вбачається, що заборгованість становить 113101 гривня 07 копійок, яка складається із: заборгованості по кредиту - 3978 гривень 10 копійок; заборгованості за відсотками за період з 8 серпня 2007 року по 31 липня 2017 року - 109122 гривні 97 копійок .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та недоведеності.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2007 року відповідач ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» ( а.с. 16).
В наданій анкеті-заяві зазначено вид картки: НОМЕР_1 ; Валюта: гривня; Вид кредитного ліміту: фінансовий; Кредитний ліміт: 250 грн; Базова процентна ставка 22,8% з розрахунку 360 днів на рік. Строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії картки.
Відповідачем вимоги договору не виконані, грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі не повернуто, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, у розмірі 113101 гривня 07 копійок, яка складається із: заборгованості по кредиту - 3978 гривень 10 копійок ; заборгованості за відсотками за період з 8 серпня 2007 року по 31 липня 2017 року - 109122 гривні 97 копійок .
Відповідач не спростував факт отримання кредитної картки та отримання за нею кредитних коштів.
Визначаючи розмір боргу, колегія суддів виходить з розрахунку, який надано Банком, оскільки відповідачем цей розрахунок не спростований і свій не надано.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 3 978,10 грн.
Також, Банк, просить стягнути заборгованості за відсотками.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що із зазначеної анкети-заяви, яка підписана відповідачем, вбачається, що сторони погодили розмір процентів за користування кредитом, однак місцевий суд прийшов до безпідставного висновку про відсутність підстав для стягнення відповідних платежів з відповідача.
Згідно розрахунку, наданого банком, який не спростовувався відповідачем, заборгованість по процентам за користування кредитом, за період з 08 серпня 2007 року по 31 липня 2017 року, становить 109122 гривні 97 копійок .
Частиною 3 ст. 1056 -1 ЦК України в редакції Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Розмір процентної ставки за користування кредитом у розмірі 22,8% річних сторонами погоджено, про що свідчить підписана відповідачем анкета-заява.
Однак, заява позичальника не містить умов сплати процентів за несвоєчасне виконання зобов'язань у підвищеному розмірі.
Із розрахунку заборгованості, наданої банком, вбачається, що проценти на заборгованість нараховані, за період з 08 серпня 2007 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 22,8 %, що обумовлено договором між сторонами та не перевищує обумовлений відсоток. З 01 січня 2013 року по 31 липня 2017 року ставка зросла до 30%, 34,8%, 43,2%, що є більше від обумовленої договором процентної ставки.
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України,в редакції чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно частини 3 цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У частині 4 указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
З огляду на вищенаведене, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Таку правову позицію висловили Верховний Суд України у справі №6-1374цс17 від 11.10.2017 року та Верховний Суд у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року.
Між тим, матеріали справи не містять навіть посилання на тип процентної ставки, застосованої Банком, позивачем не надано доказів узгодження сторонами змінюваної процентної ставки, порядку та періодичності її зміни, порядку розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, інших вимог, передбачених законом для застосування змінюваної процентної ставки.
Банк не надав суду жодного належного доказу узгодження сторонами процентної ставки на рівні 30%, 34,8%, 43,2% річних та підстав її підвищення, також не надано жодного доказу сповіщення відповідача про збільшення процентної ставки, що є прямим порушенням вимог ст.1056-1 ЦК України.
Зміна розміру фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку позивачем з 01 січня 2013 року у розмірі 30%, 34,8%, 43,2% на прострочену заборгованість є нікчемною, оскільки докази того, що збільшення розміру процентної ставки погоджено із відповідачем відсутні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність дій банку з приводу нарахування відповідачу збільшеної відсоткової ставки, неузгодженої належним чином.
Заборгованість за процентами за період з 08 серпня 2007 року по 31 грудня 2012 року (до неправомірного підвищення процентної ставки) становила - 2032,81 грн, тому саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенні та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 08 серпня 2007 року у розмірі 6010,91 грн, яка складається із заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 3978,10 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом, за період з 08 серпня 2007 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 2032,81 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до суми задоволених позовних вимог в розмірі 234,11 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 травня 2020 року - скасувати.
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення суми- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 08 серпня 2007 року в розмірі 6 010,91 грн, яка складається із: 3 978,10 грн - заборгованості за кредитом (тіло кредиту); 2 032,81 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, за період з 08 серпня 2007 року по 31 грудня 2012 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 234,11 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: