Ухвала від 14.09.2020 по справі 640/17903/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

14 вересня 2020 року м. Київ № 640/17903/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши клопотання представника Антимонопольного комітету України про зміну порядку розгляду адміністративної справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дорожно-будівельний трест №4 м. Брест"

до Антимонопольного комітету України,

треті особи Служба автомобільних доріг у Волинській області,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодорсервіс",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь",

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС"

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Дорожно-будівельний трест №4 м. Брест" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, треті особи: Служба автомобільних доріг у Волинській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодорсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь", Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС", в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Постійною діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 15 липня 2020 року №13718-р/пк-пз та зобов'язати Антимонопольний комітет України повторно розглянути скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дорожно-будівельний трест №4 м. Брест" у процедурі закупівлі (ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація) за № UA-2020-03-19-000503-с; визнати протиправним та скасувати рішення Постійною діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 15 липня 2020 року №13719-р/пк-пз та зобов'язати Антимонопольний комітет України повторно розглянути скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дорожно-будівельний трест №4 м. Брест" у процедурі закупівлі (ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація) за № UA-2020-03- 19-000842-а; визнати протиправним та скасувати рішення Постійною діючої колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 15 липня 2020 року №13720-р/пк-пз та зобов'язати Антимонопольний комітет України повторно розглянути скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дорожно-будівельний трест №4 м. Брест" у процедурі закупівлі (ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація) за № UA-2020-03-19-000445-с; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В подальшому Антимонопольним комітетом України надіслано до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив на позов, у якому останній клопоче про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з урахуванням того, що характер спірних правовідносин вимагає дослідження рядку питань за участі представників сторін.

Розглянувши клопотання Антимонопольного комітету України про розгляд справи в порядку загального провадження, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зауважує, що дана справа не підпадає під категорію справ визначених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

За таких підстав та з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що адміністративна справа становить значний суспільний інтерес, враховуючи, що бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи в порядку загального провадження та приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь - яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність проведення судового засідання за участі представників сторін відповідачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись частиною 4 статті 260, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Антимонопольного комітету України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Кузьменко