ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2020 року м. Київ №826/8621/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за по-зовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 №4368-17,
У червні 2018р. представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), правонаступником якої є Головне управління ДПС у м. Києві, від 11.06.2015 №4368-17;
- стягнути на користь позивача з ДПІ кошти в сумі 25000 грн., які стягнуті з позивача на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Підставою позову зазначено те, що рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 про встановлення транспортного податку на 2015р. офіційно прийнято і оприлюд-нено після 15.07.2014, тому таке рішення відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України підлягає застосуванню до позивача з 2016р. За цих обставин вважає неправомірним спірне нарахування транспортного податку у сумі 25000 грн. за 2015р.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав відповідності оскаржуваного рішення вимогам ст. 267 ПК України та правомірності нарахування транспортного податку.
16 жовтня 2018р. до суду надійшла заява представника позивача від 11.10.2018 про уточнення позовних вимог, в якій вона просить:
- залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у м.Києві;
- зобов'язати ДПІ надати висновок про повернення позивачу грошових коштів в розмірі 19125 грн. з відповідного бюджету та подати його для виконання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засі-дання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У поданій заяві представник позивача змінює первісний позов новими вимогою і її обґрунтуванням. Підстави заявленої вимоги, які наведені у заяві, не зазначались у позовній заяві. Отже, заявником одночасно змінюється предмет і підстави позову, що є недопустимим згідно з ч. 1 ст. 47 КАС України.
За таких обставин, подана заява є неприйнятною і залишена судом без задоволення. Суд роз'яснює позивачу його право на звернення до адміністративного суду з окремим позовом у загальному порядку.
Інших заяв по суті справи та з процесуальних питань до суду не надійшло.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06.2015 №4368-17, яким ОСОБА_1. нараховано податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на 2015р. у сумі 25000 грн.
На час винесення вказаного податкового повідомлення-рішення позивач була власни-ком автомобіля Lexus GX 460, 2010 р.в., об'єм двигуна 4608 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Згідно з копією свідоцтва про шлюб від 14.02.2015 Серія НОМЕР_3 після держав-ної реєстрації шлюбу ОСОБА_1. змінила прізвище на ОСОБА_1 .
Згідно з копіями квитанцій від 26.08.2015 №245 на суму 18750 грн. та від 26.08.2015 №245/КЗ на суму 375 грн. позивач сплатила спірний транспортний податок у сумі 19125 грн.
Доказів сплати спірного транспортного податку у сумі 25000 грн. позивач не надала.
Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку та стягнення сплачених позивачем на підставі цього нього коштів.
01 січня 2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71), яким викладено в новій редакції ст.ст. 265-267 ПК України і передбачено сплату фізичними особами транспортного податку.
Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в т.ч. нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з пп. 267.2.1 п. 267 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові авто-мобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Як визначено у п. 267.6 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (пп. 267.6.1); податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2).
Статтею 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (п. 8.3).
Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, до складу якого, згідно з пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 цього Кодексу, входить транспортний податок.
Отже, як вбачається, з 01.01.2015 до переліку місцевих податків і зборів Законом №71 віднесено транспортний податок, який встановлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування і є обов'язковими до сплати на відповідній території.
Судом встановлено, що рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629" внесе-но зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" та викладено його в новій редакції, в якій установлено транспортний податок і затверджено Положення про транспортний податок (додаток 2). Згідно з п. 4.1 цього Положення ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 2.1 п. 2 цього Положення, тобто легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.
Вказане рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 офіційно опубліковано в газеті "Хрещатик" за січень 2015р. №13/1.
Отже, як вбачається, рішення про встановлення транспортного податку у м. Києві прийнято і офіційно оприлюднено Київською міською радою у січні 2015р.
Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлено, що рішення про встанов-лення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місце-вими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Враховуючи, що рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 про установ-лення транспортного податку у м. Києві прийнято і оприлюднено у січні 2015р., то згідно з пп. 12.3.4 п. 12.3 та п. 12.5 ст. 12 ПК України дане рішення підлягає застосуванню до позивача не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто, як вірно зазначає позивач, з 2016р. Відтак, погоджуючись з доводами позивача, суд дійшов висновку про те, що нарахування відповідачем транспортного податку позивачу на 2015р. всупереч пп. 12.3.4 п. 12.3 та п. 12.5 ст. 12 ПК України здійснено безпідставно, чим порушено майнові права і інтереси позивача.
Заперечення відповідача про відповідність оскаржуваного рішення вимогам ст. 267 ПК України суд вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать нормам п. 8.3 ст. 8, пп. 12.3.4 п. 12.3 та п. 12.5 ст. 12 ПК України. Як зазначив суд вище, ст. 267 ПК України включено до переліку місцевих податків транспортний податок, визначено його об'єкт оподаткування, платників і ставку тощо, водночас обов'язок сплати цього податку виникає на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яким такий податок встановлюється на відповідній території (нормативно-правовий акт з питань оподаткування місцевими податками і зборами), та з урахуванням особливостей набрання чинності таким рішенням.
Інших аргументованих доводів і доказів, які б заслуговували на увагу суду і дали б підстави для інших висновків, відповідач не навів, а відтак, доводів позивача щодо безпідставності нарахування спірного транспортного податку за 2015р. - не спростував.
Враховуючи встановлені обставини і наведені мотиви, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню, тому наявні підстави для задоволення позову у цій частині.
Водночас, позов у частині стягнення коштів у сумі 25000 грн. не підлягає задово-ленню, зважаючи на таке.
Як визначено у п. 14.1 ст. 14 ПК України:
- надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату (пп. 14.1.115);
- помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань (пп. 14.1.182).
Згідно з абз. "а" пп. 267.8.1 п 267.8 ст. 267 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пп. 37.3.4 п. 37.3 ст. 37 ПК України підставою для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є скасування податкового обов'язку у передбачений законо-давством спосіб.
Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо виз-нання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення винесено 11.06.2015, часткова сплата спірного податку у сумі 19125 грн. відбулась 26.08.2015, а позов подано до суду 05.06.2018.
Як вбачається, на дату сплати позивачем коштів у сумі 19125 грн. позов не був пода-ний до суду, тому спірне грошове зобов'язання вважалось узгодженим і позивач зобов'язана була його сплати у строк, встановлений абз. "а" пп. 267.8.1 п 267.8 ст. 267 ПК України.
Згідно з пп. 60.1.4 п. 60.1, п. 60.5 ст. 60 ПК України у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано податкове повідомлення-рішення, останнє вважається від-кликаним.
Оскільки, на час подання позову і вирішення судом справи відсутній факт набрання законної сили рішення суду про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то підстав для задоволення даної вимоги не має.
Крім того, як вже зазначав суд, позивачем надано докази про сплату транспортного податку у сумі 19125 грн., а не 25000 грн., як заявлено у позові.
Щодо строку звернення до суду, то позовна заява подана 05.06.2018, тобто в межах визначеного ст. 102 ПК України 1095-денного строку з дня отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015.
Згідно з наявною у справі квитанцією від 05.06.2018 №8756 позивачем сплачено судовий збір у сумі 1409,60 грн. З огляду на часткове задоволення позовних вимог та згідно із ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню кошти в сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд
1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 частково.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 11.06.2015 №4368-17.
3. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Позивач: ОСОБА_1 ;
АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві;
04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко