ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 вересня 2020 року м. Київ № 640/1765/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що Київський міський військовий комісаріат безпідставно та незаконно не провів індексацію грошового забезпечення позивача за період з січня 2016 року по 01 березня 2018 року, згідно частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ, чим безпідставно та протиправно звузив щодо позивача існуючий обсяг прав і свобод щодо отримання грошового забезпечення в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Представником відповідача 30.03.2020 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Київський міський військовий комісаріат повністю фінансується з Державного бюджету України, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів населення є виключно Державний бюджет України. Відповідно до пункту 7 роз'яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 у зв'язку із внесенням вищезазначених змін до Порядку №1078, індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз'яснення. Крім того, у листі Мінсоцполітики від 09.06.2016 №252/10/136-16, до Департаменту фінансів Міністерства оборони України зазначено, що нарахування сум індексації здійснюється у межах коштів установ та організацій, передбачених на цілі. У листі Мінсоцполітики від 08.08.2017 №48/0/66-17 зазначено, що проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі. При цьому Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди. Роз'ясненнями директора Департаменту фінансів від 26.03.2018 №28/1485 підтверджено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у 2016-2018 роках у Міноборони не було. Відповідно Закону України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про державний бюджет України на 2017 рік» Міністерством оборони України виділено лімітні бюджетні асигнування, при цьому видатки були повністю реалізовані на виплату грошового забезпечення, що підтверджується звітами про касові видатки за грошовим забезпеченням військовослужбовців за 2016, 2017 роки та за І півріччя (січень - червень) 2018 року відповідно. Таким чином, Законами України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (в частині виплат за І півріччя 2018 року) виплата індексації не передбачалась.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Солом'янському районному у місті Києві військовому комісаріаті оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних Сил України на посаді військового комісара.
Відповідно до витягу з наказу (по строковій частині) від 14.12.2018 №125 полковника ОСОБА_1 , військового комісара Солом'янського районного у місті Києві військового комісаріату оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутних військ Збройних Сил України, призначеного наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 09 листопада 2018 року №600 начальником відділу оперативних чергових Центрального управління безпеки військової служби Збройних Сил України, вважати таким, що 14 грудня 2018 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби (м. Київ). З 14 грудня 2018 року виключити із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та всіх видів забезпечення.
Позивач 24.12.2019 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою, в якій просив провести нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 01 березня 2018 року та виплатити заборгованість невиплаченої суми індексації грошового забезпечення за вказаний період, також просив надати довідку про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 01 березня 2018 року помісячно (чітко вказати базовий місяць по якому була виплачена індексація грошового забезпечення за грудень 2015 року).
Листом від 28.12.2019 №ВФЗ/351 Київський міський військовий комісаріат повідомив позивачу, що індексація грошових доходів населення проводиться відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Пунктом 14 Порядку визначено, що роз'яснення про застосування порядку проведення індексації грошових доходів населення надає Міністерство соціальної політики України. Відповідно до роз'яснень Мінсоцполітики механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком не передбачений. Зазначене підтверджено роз'ясненнями Мінсоцполітики від 16.07.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №15966/0/2-17/16 та від 08.08.2017 №78/0/66/17. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у Київському міському військовому комісаріаті здійснювалася відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства України від 24.09.2018 року №248/8294, в якому зазначено, що відповідно до статті 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Протягом 2016-2018 років за фондом грошового забезпечення військового комісаріату, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатки на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено, Індексація за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не нараховувалася і не виплачувалась. Останній базовий місяць-березень 2018 року. Індексація за грудень 2015 року виплачена по базовому місяцю-січень 2014 рік 1027,99 грн
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (із змінами і доповненнями) від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з абзацом 2 частини четвертої, частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закон №2011-XII).
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
У статті 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації передбачено статтею 4 Закону №1282-XII, зокрема, індексація доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону №1282-XII).
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону №2011-XII індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що відповідно до положень статті 19 цього ж Закону є обов'язковим для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку №1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню:
1) підприємства, установи та організації підвищують розмір оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи, організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розмір оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги проводяться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
На підставі аналізу наведених положень законодавства суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Суд зауважує, що обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач посилається на те, що у межах коштів Київського міського військового комісаріату, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення не передбачено.
Так, відповідач зазначає, що Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз'яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, від 09.06.2016 №252/10/136-16 згідно з якими, у зв'язку із внесенням змін до Порядку №1078, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати. Враховуючи зазначене, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі.
Відповідач зауважує, що відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №48/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає, а Порядком №1078 не встановлено механізму виплат сум індексації грошового забезпечення за минулі періоди.
Суд звертає увагу, що Законом України "Про Збройні Сили України" визначено, що правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері, відтак, відповідач, у даному випадку, повинен діяти виключно у відповідності до Закону, який має вищу юридичну силу, а тому, суд критично ставиться до посилань відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, як на належну підставу для невиплати позивачу спірної індексації грошового забезпечення.
Крім того, відсутність бюджетного фінансування вказаної виплати не позбавляє позивача права на її отримання і не звільняє від обов'язку її виплачувати.
Аналогічний правовий висновок наведений в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 825/874/17 та у постанові Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18 (провадження № К/9901/12055/19).
За таких підстав, суд вважає посилання відповідача на відсутність необхідних коштів для виплати індексації грошового забезпечення необґрунтованими. До того ж, ця обставина не є належною підставою для не здійснення вказаних виплат. Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачеві з посиланням на вищезазначені документи є безпідставною, оскільки право позивача на нарахування та отримання індексації грошового забезпечення гарантується законом, зокрема Законом 1282-ХІІ та Порядком №1078, а роз'яснення, на які посилається відповідач, не є нормативно-правовими актами та не можуть нівелювати норми чинного законодавства.
Згідно сатітті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частинами першою, другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Крім того, у справах «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, міркування відповідача, що виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі, не може бути підставою для відмови у нарахуванні та виплаті гарантованих Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» сум індексації, а посилання відповідача на відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулий період не може бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, в той же час, не проведення та невиплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу, з огляду на що, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Київського міського військового комісаріату нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його позиція, і не довів правомірності своїх дій згідно з вимогами з частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 72-77, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 (картка платника податків НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 19, код ЄДРПОУ 07774420) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , картка платника податків НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.