14 вересня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2534/20
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернігівській області від 30.06.2020 №№00000793201, 00000803201, 00000813201, 00000823201.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що за результатами перевірки, проведеної на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 10.06.2020 №797, їй вручено один примірник акта №/32/ НОМЕР_1 , а акт перевірки №87/32/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, жодного відношення до проведеної перевірки не має та їй не вручався. Крім того позивач зазначила, що взагалі не здійснює роздрібної торгівлі тютюновими виробами та не здійснює зберігання тютюнових виробів в місцях зберігання тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, у розумінні статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», тому не має в наявності ліцензії, а отже не підпадає під законодавчі норми в її отриманні та не потребує внесення даних до Єдиного реєстру місць зберігання.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 13.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що у відзиві на позов відповідач не спростував її твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.05.2018 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця, основний вид економічної діяльності - 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області (а.с.19-20).
На підставі наказу від 10.06.2020 №797 «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 10.06.2020 №№906, 907 відповідачем проведено фактичну перевірку господарської одиниці - ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань виробництва та обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв (а.с.9,35).
За результатами перевірки відповідачем 11.06.2020 складено акт №/32/ НОМЕР_1 , зареєстрований у контролюючому органі за №87, про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, у якому зазначено, що ліцензії на право здійснення роздрібної чи оптової торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним - відсутні, а також встановлено зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору та зберігання тютюнових виробів не маркованих марками акцизного збору встановленого зразка, а саме: в магазині (за торговим прилавком та в підсобному приміщенні), з метою реалізації, знаходилися такі алкогольні та тютюнові вироби:
- пиво «Чернігівське світле» 4,8% міцність, ємністю 1,5 л, 6 шт., ціна 35 грн.;
- пиво спеціальне «Хард мікс» 6,3 % міцність, ємністю 0,6 л, 3 шт., ціна 18 грн.;
- пиво «Чернігівське світле» 4,8% міцність, ємністю 2,35 л, 2 шт., ціна 50 грн.;
- пиво «Белый медведь» 4,9% міцність, ємністю 0,45 л, 14 шт., ціна 15 грн.;
- пиво «Балтика експортна №7» 5,4% міцність, ємністю 0,5 л, 6 пляшок, ціна 15 грн.;
- пиво «Арсенал» 8% міцність, ємністю 1,25 л, 1 шт., ціна 28 грн.;
- горілка «Пшенична» в пакеті 10 л (неповний пакет), 38% міцність, ціна 30 грн. за 0,5л (зі слів підприємця);
- тютюнові вироби «Кредо» 5 пачок за ціною 27 грн. (зі слів підприємця).
В ході проведення перевірки платником було надано пояснення, що вищевказані алкогольні та тютюнові вироби були придбані з метою реалізації, на оптовій базі за готівку; чому сигарети та пакет з горілкою без марок акцизного збору вона не знала.
У акті перевірки зазначено, що платник зауважень до акта перевірки не має; з актом ознайомлений, один примірник отримав, про що в кожному випадку проставлений підпис суб'єкта господарювання (а.с.15-18,36-42,48-49).
Відповідач, враховуючи вищевказані висновки акта перевірки, яким встановлено порушення позивачем статей 11, 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, статті 226.9 Податкового кодексу України, за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, і за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не маркованих марками акцизного податку встановленого зразка, винесено податкові повідомлення-рішення від 30.06.2020 (а.с.10-14):
- №00000793201, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (стаття 15 Закону №481/95-ВР) (а.с.10);
- №00000803201, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (стаття 15 Закону №481/95-ВР) (а.с.11);
- №00000813201, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (стаття 11 Закону №481/95-ВР, стаття 226.9 Податкового кодексу України, пункт 20 Положення №1251) (а.с.12);
- №00000823201, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюну (стаття 11 Закону №481/95-ВР, стаття 226.9 Податкового кодексу України, пункт 20 Положення №1251) (а.с.13).
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України).
Згідно з пунктом 41.5. статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.
Відповідно до положень підпункту 19-1.1.16 пункту 19.1-1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, зокрема, здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-ВР).
Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання (абзац 21).
Єдиний державний реєстр місць зберігання - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників (абзац 22 цієї ж статті).
Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів (підпункт 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
Згідно з пунктом 1.4 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 №251, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 за №670/6958, у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у порядку, установленому чинним законодавством.
У свою чергу, пунктами 226.1 та 226.2 статті 226 ПК України визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Відповідно до пунктів 226.5, 226.6, 226.7, 226.9, 226.11 статті 226 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.
Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.
Пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, закріплено, що маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 ПК України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.
Частиною 2 статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень; виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Суд зауважує, що конструкція зазначеної норми Закону №481/95-ВР не передбачає умисну форму вини суб'єкта господарювання, як елемента складу правопорушення. Сам факт зберігання суб'єктом господарювання алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, а також факт зберігання алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка тягне юридичну відповідальність останнього у передбаченому законом розмірі.
Тобто, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі зберігання алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, а також в разі зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку суб'єкт господарювання несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій.
В ході перевірки було встановлено, що в магазині (за торговим прилавком та в підсобному приміщенні), з метою реалізації, знаходилися такі алкогольні та тютюнові вироби:
- пиво «Чернігівське світле» 4,8% міцність, ємністю 1,5 л, 6 шт., ціна 35 грн.;
- пиво спеціальне «Хард мікс» 6,3 % міцність, ємністю 0,6 л, 3 шт., ціна 18 грн.;
- пиво «Чернігівське світле» 4,8% міцність, ємністю 2,35 л, 2 шт., ціна 50 грн.;
- пиво «Белый медведь» 4,9% міцність, ємністю 0,45 л, 14 шт., ціна 15 грн.;
- пиво «Балтика експортна №7» 5,4% міцність, ємністю 0,5 л, 6 пляшок, ціна 15 грн.;
- пиво «Арсенал» 8% міцність, ємністю 1,25 л, 1 шт., ціна 28 грн.;
- горілка «Пшенична» в пакеті 10 л (неповний пакет), 38% міцність, ціна 30 грн. за 0,5л (зі слів підприємця);
- тютюнові вироби «Кредо» 5 пачок за ціною 27 грн. (зі слів підприємця).
Під час перевірки позивачем було надано пояснення, що вищевказані алкогольні та тютюнові вироби були придбані з метою реалізації, на оптовій базі за готівку; чому сигарети та пакет з горілкою без марок акцизного збору вона не знала.
У акті перевірки зазначено, що платник зауважень до акта перевірки не має; з актом ознайомлений, один примірник отримав, про що в кожному випадку проставлений підпис суб'єкта господарювання (а.с.15-18,36-42,48-49).
Отже у ході перевірки відповідачем встановлено та позивачем не заперечувались і під час розгляду справи у суді не спростовані факти зберігання алкогольних та тютюнових виробів в магазині, а також відсутність на них марок акцизного збору; зауважень до акта перевірки позивач не мав.
При цьому судом не встановлено обставин, які б виключали відповідальності позивача, як суб'єкта господарювання, за зберігання алкогольних та тютюнових виробів в магазині, а також відсутність на них марок акцизного збору.
Встановлені судом обставини справи та вищевказані норми права спростовують посилання позивача у адміністративному позові на той факт, що вона взагалі не здійснює роздрібної торгівлі тютюновими виробами та не здійснює зберігання тютюнових виробів в місцях зберігання тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, у розумінні статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», тому не має в наявності ліцензії, а отже не підпадає під законодавчі норми в її отриманні та не потребує внесення даних до Єдиного реєстру місць зберігання.
Суд також відхиляє посилання позивача у адміністративному позові на той факт, що за результатами перевірки, проведеної на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 10.06.2020 №797, їй вручено один примірник акта №/32/ НОМЕР_1 , а акт перевірки №87/32/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, жодного відношення до проведеної перевірки не має та їй не вручався, оскільки з матеріалів справи випливає, що за результатами перевірки, проведеної на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 10.06.2020 №797, відповідачем 11.06.2020 складено акт №/32/ НОМЕР_1 , зареєстрований у контролюючому органі за №87 (а.с.9,15-18,35,36-42,48-49).
Також суд відхиляє і посилання позивача у адміністративному позові на той факт, що наказ про проведення перевірки не містить підстави для проведення фактичної перевірки та у ньому не зазначена адреса об'єкта, перевірка якого проводилася, з огляду на таке.
Порядок проведення фактичних перевірок врегульовано ПК України.
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 ПК України.
Так, відповідно до пункту 81.1 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред'явлення копії наказу про проведення фактичної перевірки та направлення на проведення такої перевірки.
Зазначений наказ прийнятий у відповідності до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який передбачає, шо фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Функції контролюючих органів чітко визначені в статті 19-1 ПК України, та, зокрема, визначають здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (підпункт 19-1.1.14), здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (підпункт 19-1.1.16), проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (підпункт 19-1.1.17).
З матеріалів справи, зокрема з наказу про проведення фактичної перевірки, вбачається, що він містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб'єкта; адреса об'єкта; мета перевірки - здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань виробництва і обігу підакцизних товарів, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, вид перевірки; підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, зокрема підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Крім того наказ містить підпис виконуючого обов'язки начальника ГУ ДПС у Чернігівській області та скріплений печаткою контролюючого органу (а.с.9,35).
Суд критично ставиться до посилання позивача на те, що в наказі про проведення фактичної перевірки відсутні підстави для її проведення, а саме: відсутнє зазначення конкретної отриманої контролюючим органом інформації та яким чином вона отримана, оскільки такі вимоги чинним законодавством не передбачені, а зі змісту вказаного наказу можливо ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення перевірки з огляду на існування в його тексті посилань на пункти ПК України.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.03.2018 у справі №820/4766/17.
Крім того суд враховує, що Верховним Судом неодноразово, зокрема, у постановах від 17.04.2018 (справа №826/12612/17), від 10.05.2018 (справа №806/2127/16) та від 08.08.2018 (справа №П/811/1680/17), сформовано чітку правову позицію, що саме на етапі допуску до перевірки суб'єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення заходу контролю щодо себе.
Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, оскільки після її проведення права суб'єкта господарювання порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
У відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо посилання позивача у адміністративному позові на факт порушення відповідачем пункту 86.8 статті 86 ПК України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Судом встановлено, що перевірка позивача проведена 11.06.2020, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті 30.06.2020, тобто в межах 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення позивачу акта перевірки, передбачених пунктом 86.8 статті 86 ПК України.
За вказаних обставин суд констатує, що з огляду на встановлені в ході перевірки порушення та зазначені вище норми чинного законодавства України, відповідач правомірно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому останні скасуванню не підлягають.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене та той факт, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх доводів щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, що в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).
Суддя В.В. Падій