14 вересня 2020 року справа № 580/2584/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнати протиправними дій та зобов'язати вчинити дії,
14.07.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу компенсації за не отриманий продовольчий пайок за період з 13.04.2004 року по 18.02.2019 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за не отриманий продовольчий пайок за період з 13.04.2004 року по 18.02.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві, зазначено, що позивач 18 грудня 2019 року виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, поряд з тим, станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем усіх розрахунків, зокрема, щодо виплати за компенсації вартості неотриманого продовольчого пайку. Позивач зазначає, що з 11.03.2000 року Законом України "Про деякі заходи економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року, була призупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців..." у частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них, який діє до цього часу. У той же час Законом не скасовувалась ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців...", який "...гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі", у зв'язку із чим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
07.08.2020р., в межах строку встановленого судом, до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не обгрунтовані та зазначено про доцільність відмови в їх задоволенні. В обгрунтування заперечень проти задоволення позовних вимог відповідачем зазначено, що 11.03.2000 року набрав чинності Закон України "Про деякі заходи економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року, яким була призупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна, в зв'язку із чим виплата грошової компенсації замість продовольчих пайків була призупинена. Предствником відповідача зазначено, що грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період з 20.12.1991р. по 11.03.2000р.
Крім того зазначено про втрату чинності Постановою КМУ від 12.03.1996р. №426 на підставі Постанови КМУ від 29.03.2002р. №426, відповідно до положень якої у період з 13.04.2004 року по 18.02.2019 року отримував продовольче забезпечення за нормою №1, що підтверджується відомостями забезпечення обідами особового складу, в зв'язку із чим відсутні підстави для виплати коменсації та задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 7), ОСОБА_1 з 13.04.2004р. по 18.12.2019р. проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2019р. №242, позивача, звільненого з військової служби у відставку наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2019р. №35-РС за підпунктом «б» (за станом зоров'я) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 18.12.2019р.
Вважаючи дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу, при звільненні з військової служби, компенсації за не отриманий продовольчий пайок за період з 13.04.2004 року по 18.02.2019 року протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (з наступними змінами і доповненнями) відповідно до Конституції України визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 12 березня 1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ» (Постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002).
Разом з тим, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 № 1459-ІІІ, який набрав чинності 11.03.2000р., призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Отже, з часу набрання чинності Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» виплата грошової компенсації замість продовольчих пайків, недоотриманого речового майна була призупинена.
Звідси ж, за змістом статті 9 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» військовослужбовці мали право одержати грошову компенсацію лише за речове майно, неодержане до березня 2000 року.
У встановленому порядку пункт другий Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» неконституційним не визнавався.
З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХІІ, якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
При цьому, Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення.
29.03.2002 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», яка також не передбачала компенсації за продовольче забезпечення.
Отже, грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період з 20.12.1991р. по 11.03.2000р.
Таким чином, після 11.03.2000р. чинним законодавством не встановлено право військовослужбовців, звільнених з військової служби на грошову компенсацію замість неотриманого продовольчого забезпечення.
Вказане узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 26.09.2013 у справі №2а-7/10/0408 (К/9991/46115/11).
Суд також враховує, що Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Беручи до уваги що після 11.03.2000р. чинним законодавством не встановлено право військовослужбовців, звільнених з військової служби на грошову компенсацію замість неотриманого речового та продовольчого забезпечення, суд доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те що відповідачем доведено правомірність власних дій при невиплаті позивачу компенсації за не отриманий продовольчий пайок за період з 13.04.2004 року по 18.02.2019 року, в зв'язку із чим у задоволенні позову належить відмовити повністю.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, судові витрати, зі сплати судового збору не підлягають розподілу.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко