07 вересня 2020 року
м. Київ
справа №713/1399/19
провадження № 61-9085ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вижницької міської ради Чернівецької області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 травня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У червні 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 травня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме: для надання оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційної скарги та сплати судового збору або надання документів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору.
У серпні 2020 року до суду на виконання вимог ухвали надійшли матеріали від скаржника.
Вивчивши подані матеріали, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику, виходячи з таких підстав.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, суд касаційної інстанції вказав, що скаржнику для усунення недоліків касаційної скарги необхідно, зокрема, надати виправлену касаційну скаргу, в якій вказати крім іншого підстави касаційного оскарження з переліку, визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України.
Надавши до суду виправлену касаційну скаргу, ОСОБА_1 не врахував вимоги ухвали Верховного Суду від 22 липня 2020 року та не виконав в повній мірі вимоги статей 389, 392 ЦПК України, оскільки, зазначаючи пункт другий частини другої статті 389 ЦПК України, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, якщо відсутній висновок Верховного Суду про застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
В ухвалі від 22 липня 2020 року Верховний Суд наголошував, що скаржнику для усунення недоліків касаційної скарги, зокрема, надати виправлену касаційну скаргу, в якій необхідно чітко зазначити конкретний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) є підставою (підставами) для подачі касаційної скарги та відповідне мотивування.
Суд нагадує, що виконання цієї умови необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження, оскільки саме процесуальним законом поставлено таку вимогу перед судом касаційної інстанції, який в свою чергу в контексті статті 400 ЦПК України уповноважений переглядати оскаржувані судові рішення лише в чіткій відповідності до зазначених скаржником підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд не має повноважень на власний розсуд корегувати зазначені скаржником підстави, зокрема, шляхом доповнення необхідними поясненнями, виокремлення з нагромаджених скаржником посилань конкретну підставу касаційного оскарження, оскільки в контексті статті 13 ЦПК України в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
ОСОБА_1 не зазначив чітко підстави касаційного оскарження. З мотивування касаційної скарги вбачається, що скаржником поєднано кілька підстав касаційного оскарження, однак, відсутнє чітке мотивування кожної з них, а доводи касаційної скарги зводяться до формальної незгоди скаржника з оскаржуваними судовими рішеннями та до переоцінки встановлених судами обставин справи, що не є безумовною підставою для касаційного перегляду судових рішень.
За таких підстав, вимоги ухвали Верховного Суду від 22 липня 2020 року скаржником не виконані, недоліки касаційної скарги не усунуті, а тому, така касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної скарги до розгляду в силу вимог процесуального закону, оскільки неоформлена належним чином відповідно до статті 392 ЦПК України.
За правилами статей 185, 393 ЦПК України якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
Оскільки станом на 07 вересня 2020 року недоліки касаційної скарги не були усунуті, то така касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає поверненню заявнику.
Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 06 травня 2020 року повернути скаржнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш