Справа №: 398/1663/20
провадження №: 2/398/1134/20
Іменем України
"26" серпня 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Авраменка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,
представника позивача - адвоката Гулого А.В.,
представника відповідача - Бобошко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування моральної шкоди
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді командира гвардійської авіаційної бази. 16 квітня 2019 року наказом №94 командира ВЧ НОМЕР_1 з позивачем припинено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено із списків особового складу частини, а з 17 квітня 2019 року - з усіх видів забезпечення, у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас Збройних сил України на підставі п.п. «б» п. 2 ч. 5 (за станом здоров'я) ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Однак, при звільнені з військової служби, відповідачем на користь позивача не була здійснена виплата всіх сум, що належать йому в день звільнення. У зв'язку із зазначеним позивач за захистом свого порушеного права звернувся в суд з позовом до відповідача та рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16 квітня 2019 року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16 квітня 2019 року та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2019 року по день постановлення рішення суду. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року зазначене рішення суду від 18 листопада 2019 року змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 р., та змінення дати початку періоду нарахування грошової компенсації з 2014 року на 2015 рік. Внаслідок протиправної бездіяльності відповідача позивач лише 19 травня 2020 року, тобто через 13 місяців після звільнення, отримав всі суми, що відповідач повинен був виплати йому в день звільнення, що завдало йому моральної шкоди. У зв'язку із зазначеним просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.
Відповідач у своєму відзиві заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що невиплата позивачу належних при звільненні сум сталася не з вини відповідача, а у зв'язку з відсутністю належного нормативного регулювання та сталої судової практики щодо виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учасникам бойових дій. Крім того, позивачем не зазначено в чому полягає моральна шкода та не обґрунтовано її розмір. Також, відповідачем на користь позивача сплачено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що є своєрідною компенсаційною виплатою. У зв'язку із зазначеним відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Гулий А.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав зазначених в позові. Додатково пояснив, що позивача було звільнено в запас з військової служби за станом здоров'я. Після звільнення позивач дізнався про те, що йому не була нарахована компенсація за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій. У зв'язку із порушенням його прав, позивач звернувся в суд та рішеннями судів бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій визнано протиправною та зобов'язано відповідача сплати відповідну компенсацію. На даний час зазначене рішення суду виконано в повному обсязі. Відповідно до правових позицій Верховного Суду всі негативні емоції завдають людині моральних страждань. Оцінка завданої моральної шкоди залежить від усіх обставин справи, що свідчать про мотиви протиправних дій, тривалість, повторність та стан здоров'я. Позивача було звільнено саме за станом здоров'я. Крім того, військова частина неодноразово порушувала трудові права позивача: не нараховувалась компенсація за додаткові відпустки, не проводилась індексація грошового забезпечення, а також не надавалась додаткова відпустка за виконані норми польотів. Зважаючи на кількість та тривалість порушень прав позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних та зазначила, що позивач був звільнений з військової служби за станом здоров'я. Однак таке погіршення здоров'я сталося не через порушення його прав, внаслідок додаткових переживань. Крім того, на законодавчому рівні було заборонено надавати додаткові відпустки військовослужбовцям в умовах Особливого періоду. Дане питання не було належним чином врегульовано на законодавчому рівні, що підтверджено рішенням апеляційної інстанції, оскільки було змінено період стягнення компенсації за невикористану відпустку. Військова частина не мала умислу порушити права позивача. Представник позивача не довів розмір моральної шкоди, оскільки до позовної заяви не долучено жодного доказу на підтвердження саме розміру моральної шкоди. Також вважає не доведеною і наявність самої моральної шкоди, так як позивачем не вказано на причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. У зв'язку із зазначеним просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Позивач є учасником бойових дій та до 16 квітня 2019 року перебував на військовій службі, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій та трудовою книжкою позивача.
16 квітня 2019 року наказом №94 командира ВЧ НОМЕР_1 з позивачем припинено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено із списків особового складу частини, а з 17 квітня 2019 року - з усіх видів забезпечення, у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас Збройних сил України на підставі п.п. «б» п. 2 ч. 5 (за станом здоров'я) ст. 26 Закону Уукраїни «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16 квітня 2019 року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16 квітня 2019 року та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 квітня 2019 року по день постановлення рішення суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року зазначене рішення суду від 18 листопада 2019 року змінено шляхом виключення з його мотивувальної частини посилання на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 р., та змінення дати початку періоду нарахування грошової компенсації з 2014 року на 2015 рік.
Зазначені рішення суду набрали законної сили та виконані 19 травня 2020 року відповідачем в повному обсязі шляхом сплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Питання відповідальності за порушення трудових прав військовослужбовців та відшкодування моральної шкоди військовослужбовцю у разі порушення його трудових прав не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулюють порядок проходження військової служби.
За таких обставин суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу України як таких, що визначають загальні підстави та порядок відшкодування моральної шкоди.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірною бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Крім того, оскільки у спірних правовідносинах підставою відшкодування є порушення саме трудових прав позивача, то суд приходить до висновку про можливість застосування також і норм КЗпП України.
За правилами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Отже, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (невиплати належних йому грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Зазначеними вище судовими рішеннями адміністративних судів, зокрема встановлено, що саме протиправна бездіяльність відповідача призвела до порушення трудових прав позивача, що полягає у невиплаті в день звільнення грошової компенсації за невикористану позивачем у 2015-2019 рр. додаткову відпустку як учасника бойових дій.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд приходить до висновку, що саме протиправна бездіяльність відповідача призвела до порушення трудових прав позивача та чинним законодавством України саме на відповідача покладено обов'язок відшкодувати позивачу моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Так, рішенням від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» Європейський суд з прав людини присудив заявнику відшкодування моральної шкоди, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. Суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд враховує, що при звільненні з військової служби позивач розраховував на отримання вказаних вище виплат та компенсацій, які не були виплачені з вини відповідача. Вимушена неможливість користуватися належними позивачу коштами внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача призвела до значних душевних страждань, погіршення психологічного стану, що безумовно відобразилось на фізичному здоров'ї позивача.
Суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в заявах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року).
При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги також характер правопорушення, його тривалість, зокрема те, що позивач, належні йому при звільненні суми, отримав лише через рік з моменту звільнення. Крім того, порушення прав позивача з боку відповідача призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, в тому числі шляхом звернення за правовою допомогою, а потім до суду за захистом порушеного права.
Керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Позивач на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позов подано до суду 28 травня 2020 року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року складав 2 102,00 грн.
З урахуванням загального розміру задоволених позовних вимог (5 000,00 грн.) за подання цього позову необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 840,80 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 840,80 грн.
Звертаючись з позовом, позивач надав попередній розрахунок суми судових витрат, згідно з яким він очікував понести витрати на правничу допомогу в розмірі 17 000,00 грн.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надано договір №350 про надання правничої допомоги від 26 травня 2020 року та докази оплати зазначених витрат в сумі 3 000,00 грн.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до складу яких входять витрати на правничу допомогу адвоката, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню підтвердженні витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 300,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 82, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 300 (триста) гривень 00 копійок.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 31 серпня 2020 року.
Суддя О.В.Авраменко