про відмову в забезпеченні позову
м. Черкаси
07 вересня 2020 року Справа № 580/3596/20
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенко В.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0010093201 від 14.08.2020 та №0010103201 від 14.08.2020.
Крім того, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, якій останній просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом: зупинення дії податкових повідомлень-рішень №0010093201 від 14.08.2020 та №0010103201 від 14.08.2020.
В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що подання позову, а також відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, тому стягнення коштів за оскарженими рішеннями призведе до складнощів у їх поверненні з бюджету та матиме наслідком зупинення господарської діяльності позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1)невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2)очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З урахуванням зазначеного, необхідною умовою забезпечення даного позову є доведення обставин, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Суд також приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В контексті вищенаведених вимог процесуального закону суд звертає увагу, що згідно з абз. 4 пп. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Податковим боргом відповідно до підп.14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України вважається сума саме узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків на підставі п.57.3. ст.57 ПК України зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Наведеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів можливо лише за узгодженими зобов'язаннями з дотриманням процедури надсилання податкової вимоги, зобов'язання якої має бути непогашеним на час судового звернення в суд з позовом про стягнення податкового боргу.
Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено право контролюючого органу звертатись в суд про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Оскільки грошові зобов'язання у розмірі, визначені вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, станом на час розгляду справи неузгоджені у зв'язку з їх оскарженням в судовому порядку, ця сума коштів не є податковим боргом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , тому твердження позивача про можливе стягнення грошових коштів є необґрунтованим.
Як наслідок, позивач не підтвердив, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням особливостей п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.В. Гаращенко