07 вересня 2020 року справа № 580/2421/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
03.07.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач) в якій позивач просить:
- визнати неправомірним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення від 19.03.2020р. №0039255004 за платежем податок на додану вартість, яким нараховано суму штрафу в розмірі 67 999 грн. 88 коп.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що контролюючим органом, в порушення вимог податкового законодавства України, проведено перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов?язань з податку на додану вартість у формі камеральної перевірки. Натомість, на переконання позивача вказана перевірка предметно віднесена до документальної.
Також вказує, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання.
Крім того, в порушення ст. 17 Податкового кодексу України відповідач не надсилав позивачу повідомлення про проведення камеральної перевірки, хоча вказаною статтею передбачено право платника податків представляти свої інтереси в контролюючих органах, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів довідок) підписувати їх із застереженнями та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
З посиланням на п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України позивач зазначає, що сплачені ним грошові зобов?язання з податку на додану вартість були самостійно зараховані відповідачем в оплату податкового боргу за минулі періоди. Однак позивач вважає, що штрафні санкції, передбачені ст. 126 Податкового кодексу України, застосовуються лише тоді, коли платник податку самостійно сплачує прострочені податкові зобов?язання. Натомість застосування штрафних санкцій у разі зарахування сплачених грошових зобов?язань в рахунок податкового боргу відповідачем відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України ст. 126 Податкового кодексу України не передбачено. В даному випадку, на думку позивача, підлягають застосуванню норми пункту 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, згідно з якими у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов?язків платників податків та контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Також позивач вказує, що наданий до податкового повідомлення-рішення розрахунок штрафних санкцій не відповідає п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, п. 9 наказу від 28.12.2015 №1204 Міністерства фінансів України “Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків”, оскільки не вказано та не визначено конкретного періоду дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення, а тому не можливо визначити - розрахувати, за який період здійсненні дані нарахування грошових зобов?язань та нараховано, штрафні санкції з урахуванням строків встановлених Податковим кодексом України.
На підставі викладеного, за твердженням представника позивача, протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок, безпідставність застосування штрафу.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Відповідач позов не визнав, 03.08.2020р. подав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання Ватутінським комунальним виробничим підприємством «Водоканал» у спосіб та у межах строку, передбачених Податковим кодексом України. Тому, відповідач вважає, що прийняте ним податкове-повідомлення рішення прийняте відповідно до приписів Податкового кодексу України.
У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, вказавши про їх безпідставність та наполягав на задоволенні позову.
04.09.2020р. суд ухвалою залишив без задоволення клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області проведено камеральну перевірку платника податку Ватутінського комунального виробничого підприємства “Водоканал” з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань за податковими деклараціями з податку на додану вартість від 19.06.2017 №9115964947, від 18.07.2017 №9138730359, від 17.08.2017 №9165581348 на суму 339 999 грн. 40 коп.
За результатами проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету складено акт №1106/23-00-50-04-007/24359125 від 25.02.2020р.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0039255004 від 19.03.2020р. за платежем податок на додану вартість, яким нараховано штраф в розмірі 20% у сумі 67 999 грн. 88 коп.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0039255004 від 19.03.2020р. позивач звернувся із скаргою №131 від 01.04.2020 до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 27.05.2020 № 1725А6/99-00-08-05-05-06 про результати розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення №0039255004 від 19.03.2020р. залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлений позовних вимог суд виходить з такого.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків, у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з вимогами підпункту 75.1.1. пункту 75.1. ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
За приписами п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Тому враховуючи приписи вказаної статті, безпідставними є твердження позивача, що відповідач в порушення норм Податкового кодексу України не надсилав йому повідомлення про проведення камеральної перевірки, чим порушив право платника податків представляти свої інтереси під час проведення такої перевірки.
Згідно з вимогами п.76.2. ст. 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Абзацом 1 п. 76.3. ст. 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Разом з тим, в абз. 2 п. 76.3. ст. 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Так, згідно з нормами, чинними на момент проведення перевірки, предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, можуть бути і інші питання, зокрема своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Як встановлено під час судового розгляду справи, відповідачем відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України була проведена в приміщені контролюючого органу камеральна перевірка позивача з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, результати якої оформлені актом №1106/23-00-50-04-007/24359125 від 25.02.2020р.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що з 01.01.2017р. у контролюючого органу виникли підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, а з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №806/2419/16, у постанові від 02.10.2018 у справі №820/2244/17.
Згідно з актом камеральної перевірки №1106/23-00-50-04-007/24359125 від 25.02.2020р. встановлено несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань за податковими деклараціями з податку на додану вартість від 19.06.2017 №9115964947, від 18.07.2017 №9138730359, від 17.08.2017 №9165581348.
Відтак, камеральна перевірка проведена відповідачем в межах 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання за вказаними податковими деклараціями.
Суд також зазначає, що камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування, відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків, а також за своєчасністю сплати узгоджених сум грошових зобов'язань.
Водночас, об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Суд звертає увагу, що особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі.
Враховуючи, що питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання відноситься до «інших питань», то камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.
Таким чином, враховуючи, що у даному випадку контролюючим органом проводилась камеральна перевірка щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, а саме: з податку на додану вартість, то відповідачем не порушено 1095 денного строку проведення перевірки.
А тому, посилання позивача на те, що відповідачем проведено камеральну перевірку після сплину 30 днів з моменту подання податкових декларацій з податку на додану вартість, що нібито обумовлює її протиправність, є необґрунтованим.
До того ж, позивачем по суті не заперечується той факт, що ним несвоєчасно було сплачено узгоджені податкові зобов'язання, а твердження щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення ґрунтуються виключно на помилковому тлумаченні норм податкового законодавства.
Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Судом встановлено, що під час перевірки позивача відповідач встановив порушення статті 203 Податкового кодексу України щодо строку сплати узгоджених податкових зобов'язань за податковими деклараціями з податку на додану вартість від 19.06.2017 №9115964947, від 18.07.2017 №9138730359, від 17.08.2017 №9165581348, який виник починаючи з 01.07.2017.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов?язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов?язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відтак, спрямування податковим органом сплаченого позивачем грошового зобов'язання є фактично сплатою простроченого грошового зобов'язання, тому посилання позивача на відсутність правових підстав для застосування штрафу є необгрунтованими.
Щодо невідповідності форми розрахунку штрафних санкцій суд зазначає, що згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 9 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254, передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
Зі змісту розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 19.03.2020 № 0039255004 встановлено, що у ньому зазначені податкові декларації, за якими рахувався податковий борг, дата його виникнення, дата зарахування грошових коштів в погашення податкового боргу, кількість днів прострочення сплати, розмір та сума штрафу.
Відтак, судом не встановлено порушень вказаних норм при складанні розрахунку штрафних санкцій.
Щодо тверджень позивача, що в акті перевірки від 25.02.2020р. №1106/23-00-50-04-007/24359125 наведено податкові декларації за 2017 рік по яких уже було сплачено зобов'язання платежами іншого періоду та застосовано штрафні санкції по податковому повідомленню-рішенню від 12.08.2019 № 0122781205, що оскаржене в судовому порядку у справі № 580/3766/19, суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи № 580/3766/19 Черкаським окружним адміністративним судом перевірялась правомірність нарахування позивачу штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 12.08.2019 № 0122781205, яким до Ватутінського комунального виробничого підприємства “Водоканал” застосовано штраф у сумі 309800 грн. 87 коп. за платежем “податок на додану вартість” за податковими деклараціями за період з 20.10.2014 по 19.04.2016.
Правомірність нарахування штрафних санкцій в сумі 309800 грн. 87 коп. за вказаний вище період також встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020р. у вказаній справі, тому не підлягає доказуванню в силу вимог ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Натомість підставою застосування штрафних санкцій за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 19.03.2020р. №0039255004, у даній справі є несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов'язань за податковими деклараціями від 19.06.2017 від 18.07.2017 та від 17.08.2017.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи правомірність дій та рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації повноважень.
Встановлені судом обставини свідчать, про те що відповідачем дотримано вказаних критеріїв при прийнятті спірного рішення.
В ході судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення та вчинених дій. Відтак суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, у відповідності до ст. 139 КАС України,
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 241-246, 255, 263, 295, КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень, частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.А. Білоноженко