Справа № 367/3262/20
Провадження №1-м/367/3/2020
Іменем України
07 вересня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ірпінського міського суду Київської області кримінальне провадження клопотання Заступника начальника Управління міжнародної правової допомоги - начальника відділу передачі засуджених осіб та виконання вироків Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про приведення вироку Володорського районного суду Нижегородської області від 24 липня 2018 року відносно ОСОБА_5 у відповідність із законодавством України,-
В провадженні Ірпінського міського суду Київської області знаходиться клопотання Заступника начальника Управління міжнародної правової допомоги - начальника відділу передачі засуджених осіб та виконання вироків Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про приведення вироку Володорського районного суду Нижегородської області від 24 липня 2018 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідність із законодавством України.
Як вбачається з зазначеного клопотання Міністерство юстиції України просить визначити за Кримінальним кодексом України правову кваліфікацію діянь, у вчиненні яких ОСОБА_5 визнано винним вироком Володорського районного суду Нижегородської області від 24 липня 2018 року; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_5 згідно з кримінальним кодексом України.
В судовому засіданні прокурор клопотання Міністерства юстиції України підтримав та просив його задовольнити.
Представник Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився. Як вбачається з тексту клопотання, він просить розглянути дане клопотання без його участі, а оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 610 КПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд у відсутність заявника.
Суд, вивчивши клопотання та додані до нього документи, заслухавши думку прокурора, прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КК України громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.1970 санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.
Крім того, згідно ст. 10 «Конвенції про передачу засуджених осіб» від 21.03.1983 року, у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.
Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироці для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 вищезазначеної Конвенції, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: a) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів. Якщо процедура заміни вироку здійснюється після передачі засудженої особи, держава виконання вироку тримає цю особу під вартою або іншим чином забезпечує її присутність у державі виконання вироку до закінчення цієї процедури.
Відповідно ч. 1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.
Згідно ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.
Частиною 5 статті 610 КПК України передбачено, що відповідно до клопотання Міністерства юстиції України суд може також розглянути питання про виконання додаткового покарання, призначеного вироком суду іноземної держави. Невиконане додаткове покарання, призначене вироком суду іноземної держави, підлягає виконанню, якщо таке покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено законом України. Воно виконується в межах і в порядку, передбачених законодавством України.
Так, вироком Володарського районного суду Нижегородської області від 24.07.2018 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК РФ та призначено покарання у виді 9 років 9 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму.
Тобто дії останнього кваліфіковані судом іноземної держави, як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахується з 24.07.2018 року та у строк відбуття покарання останньому зараховано час тримання його під вартою у період з 28.10.2017 року по 24.07.2018 року включно із розрахунку один день за один день.
Крім того, вироком суду іноземної держави вирішено стягнути з ОСОБА_5 в дохід федерального бюджету РФ процесуальні витрати в сумі 1650 рублів.
Згідно апеляційної ухвали Нижегородського обласного суду від 04.10.2018 року вирок Володарського районного суду Нижегородської області від 24.07.2018 року стосовно ОСОБА_5 було змінено. Так, даним рішенням суду було виключено з вироку посилання на покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині відтворень відомостей, які їм повідомив ОСОБА_5 під час затримання, як на доказ, який підтверджує винуватість засудженого. В решті вирок залишено без змін, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_8 без задоволення. Як вбачається з розпорядження зазначений вирок набрав законної сили 04.10.2018 року.
В даний час ОСОБА_5 відбуває призначене йому вироком покарання у ФКУ «Виправна колонія № 5 ГУФСВП Росії по Нижегородській області». Згідно Довідки начальника вищевказаної установи, кінець відбуття строку покарання - 27.07.2027 року.
Як вбачається із копії повідомлення виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 08.3-11/256 від 07.02.2020 року, що містяться в матеріалах клопотання, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, а останнім місцем його реєстрації є: АДРЕСА_1 .
Відповідно до заяви ОСОБА_5 від 17.07.2019 року, останній має бажання не відбутий строк покарання відбувати на території України.
Проаналізувавши статті кримінального кодексу Російської Федерації за якими ОСОБА_5 було засуджено, та проаналізувавши вирок, суд приходить до висновку, що відповідно до законодавства України відповідальність за вищезазначене кримінальне правопорушення передбачена ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах.
При визначенні строку покарання, суд також враховує положення ч. 3 ст. 68 КК України, якою передбачено, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Беручи до уваги, що вироком Володарського районного суду Нижегородської області від 24.07.2018 року ОСОБА_5 призначено покарання у виді 9 років 9 місяців позбавлення волі, а максимальний строк позбавлення волі, враховуючи положення ч. 3 ст. 68 КК України, у даному випадку є меншим (8 років), суд керуючись положенням ч. 4 ст. 610 КК України визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України, а саме: санкцією ч. 3 ст. 307 КК України - у виді 8 років позбавлення волі.
Також враховуючи, що покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку, суд не застосовує до ОСОБА_5 додаткове покарання, у виді конфіскації майна, яке передбачене ч. 3 ст. 307 КК України як обов'язкове додаткове покарання, застосувавши при цьому положення ст. 69 КК України.
Також, відповідно до положень п. «с» ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, компетентний орган повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі, в зв'язку з чим ОСОБА_5 необхідно зарахувати в строк відбування покарання час тримання його під вартою в період з 28.10.2017 року по 24.07.2018 року, та з дня ухвалення вироку - 24.07.2018 року до дня набрання вироком законної сили - 04.10.2018 року, застосувавши положення ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі та не визначати виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, оскільки діючим законодавством України не передбачено визначення судом виду такої установи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-10 «Конвенції про передачу засуджених осіб» від 21.03.1983 року, ст.ст. 15, 68, 69, 307 КК України, ст.ст. 376, 395, 610 КПК України, суд,-
Клопотання заступника начальника Управління міжнародної правової допомоги - начальника відділу передачі засуджених осіб та виконання вироків Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про приведення вироку Володорського районного суду Нижегородської області від 24 липня 2018 року відносно ОСОБА_5 у відповідність із законодавством України - задовольнити.
Привести у відповідність із законодавством України вирок Володорського районного суду Нижегородської області від 24 липня 2018 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК РФ, і призначено покарання у виді 9 років 9 місяців позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму.
ОСОБА_5 вважати засудженим за ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України ОСОБА_5 вважати засудженим за ч. 1 ст. 15, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України із застосуванням ст.ст. 68, 69 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня його затримання з 28.10.2017 року, зарахувавши йому відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення під час досудового розслідування та судового розгляду, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 28.10.2017 року і до дня набрання вироком законної сили, а саме до 04.10.2018 року.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід федерального бюджету РФ процесуальні витрати в сумі 1650 рублів. Грошові кошти перерахувати до ГРКЦ ГУ Банку Росії по Нижегородській області м. Нижній Новгород за реквізитами вказаними у вироку Володарського районного суду Нижегородської області від 24.07.2018 року.
Копію ухвали суду направити до Міністерства юстиції України та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні.
Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та проголошено 07 вересня 2020 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, прокурором шляхом подачі апеляції через Ірпінський міський суд Київської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1