Справа № 940/196/20
Провадження № 2/364/154/20
08.09.2020 р. Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Макаренко Л. А.,
при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.
за участю:
сторони - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів на утримання дитини, -
До Володарського районного суду Київської області 16.04.2020 р. разом з ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 04.03.2020 р. про передачу справи за підсудністю (а.с. 22) надійшов зазначений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На обґрунтування заявленої позовної вимоги Позивач у своїй позовній заяві зазначила, що 14.05.1988 р. уклала шлюб з Відповідачем, від шлюбу вони мають двох синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; спільне життя з Відповідачем не склалося, шлюбні відносини фактично припинені із січня 2019 року, сім'я існує формально, спільного господарства та зв'язку не підтримують, не спілкуються. Відповідач за власної волі не виконує свої батьківські обов'язки, угоди про утримання дитини не досягнуто. Також Позивачем у позовній заяві зазначено, що розмір аліментів має складати не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку для забезпечення належного та достатнього розвитку сина (а.с. 1-2).
Після виконання вимог частин шостої, сьомої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалою суду від 29.04.2020 р. відкрито провадження в справі, визначено здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву, призначено судове засідання на 02.06.2020 р. (а.с. 27-29), відкладене на 23.06.2020 р. через неявку учасників справи, на 05.08.2020 р. - через неявку Відповідача та відсутність відомостей щодо його належного повідомлення, на 08.09.2020 р. - за клопотанням Відповідача.
У судове засідання 08.09.2020 р. Позивач не з'явилася, про дату, час та місце засідання суду належно повідомлена, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с. 59), до суду подавала заяви про розгляд справи без її участі (а.с. 37, 44, 52).
Відповідач у судове засідання 08.09.2020 р. також не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений особисто, що підтверджується його власноручною розпискою (а.с. 57), до суду 08.09.2020 р. засобами електронного зв'язку подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі (а.с. 60-61).
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (частина третя статті 211 ЦПК України); у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 49, частини першої статті 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (провадження у справі), зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у пункті 24 Постанови Пленуму від 12.06.2009 р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пункті 11 Постанови Пленуму від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом; визнання відповідачем позову має бути безумовним, не суперечити закону й не порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), у такому разі суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття визнання Відповідачем позову та задоволення позовних вимог Позивача, суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), виходить з такого.
З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено, що 14.05.1988 р. сторони уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 14.05.1988 р. Радинською сільською радою Поліського району Київської області, актовий запис № 8 (а.с. 8).
Сторони є батьками неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12.01.2010 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Тетіївського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 02 (а.с. 7)
Як стверджує Позивач у позовній заяві та не спростовано Відповідачем, яким подано заяву про визнання позову, останній ухиляється від утримання своєї дитини, добровільно кошти на її утримання не надає.
За загальним правилом частини першої статті 82 ЦПК України обставини, визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Декларацією прав дитини Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 20.11.1959 р. проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна рости, зокрема, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості (принцип 6).
За статтею 27 Конвенції про права дитини, схваленою Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20.11.1989 р. та ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-XII, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналогічно стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» закріплює, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття; зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (стаття 51 Конституції України, статті 150, 180 Сімейного кодексу України).
Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 181, частин першої, другої статті 183, частини першої статті 191 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними;за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька та/або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
За вимогами частини другої статті 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розміри прожиткового мінімуму на поточний 2020 рік, зокрема, для дітей відповідного віку визначені статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зважаючи на наведене та оцінивши в сукупності наявні докази, суд вважає наявними законні підстави для задоволення позову про стягнення аліментів на утримання дитини, виходячи з непорушності її конституційного права на утримання батьками до досягнення нею повноліття та мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину. Також суд бере до уваги, що обов'язок батьків утримувати свою дитину не припиняється із припиненням спільного проживання з дитиною, а заявлений до стягнення з Відповідача розмір аліментів (1/4 частки доходу) відповідає визначеному у законах розміру аліментів на одну неповнолітню дитину, що може бути стягнутий навіть безспірно в наказному провадженні (частина п'ята статті 183 Сімейного кодексу України, пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК України); в частині стягнення аліментів у мінімальному рекомендованому частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України розмірі, що становить на одну дитину розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то в цій частині Відповідачем, який подав заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі (а.с. 61), заперечень не заявлялося.
Крім того, суд у порядку пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Відповідача аліментів на користь Позивача на утримання неповнолітньої дитини у межах суми платежу за один місяць.
Також за імперативними вимогами частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, у тому числі судового збору (частина перша статті 133 ЦПК України), з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли (у даному випадку - держави). Водночас, зважаючи на визнання Відповідачем позову, суд застосовує положення частини першої статті 142 ЦПК України, частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» та стягує з Відповідача на користь держави 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову.
Керуючись статтями 180-183, 191 Сімейного кодексу України, статтями 2, 3, 12, 13, 206, 247, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12.02.2020 р. - дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ), на користь держави судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп.
Копії цього рішення суду надіслати сторонам.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. А. Макаренко