Справа № 364/724/20
Провадження № 2-о/364/17/20
08.09.2020 р. Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Макаренко Л. А.,
при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.,
за участю:
представника Заявника Щетініна М.Ю. (довіреність від 19.04.2019 р., а.с. 4),
представника Заінтересованої особи Ткаченко О.І. (а.с. 42, 43-49),
Заявник ОСОБА_1 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області матеріали цивільної справи
за заявою ОСОБА_1 ,
заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Київської області (далі - УСЗН Володарської РДА Київської області),
про встановлення факту, що має юридичне значення, -
До Володарського районного суду Київської області 04.08.2020 р. надійшла зазначена заява представника ОСОБА_1 , заінтересована особа: УСЗН Володарської РДА Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій представник Заявника просить суд: встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт того, що Заявник у період з 08.05.1987 р. до 31.12.1987 р. виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування служби Цивільної оборони.
На обґрунтування заявленої вимоги представник Заявника у заяві зазначив, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 1 групи, причина інвалідності, як зазначено в заяві, захворювання, пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Звернувшись до УСЗН Володарської РДА Київської області із заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення отримав відмову, яка мотивована відсутністю довідки, що свідчила б про безпосередню участь Заявника у складі формувань Цивільної оборони як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 1-3).
Ухвалою суду від 10.08.2020 р. відкрито провадження у справі, зазначено про розгляд даної цивільної справи в порядку окремого провадження та призначено розгляд у судовому засіданні на 08.09.2020 р.
У судовому засіданні 08.09.2020 р. суд, зважаючи на різну судову практику, а також на додані до заяви матеріали і висловлені учасниками справи позиції й обґрунтування, поставив на обговорення учасників справи питання щодо наявності спору про право, порядку розгляду та вирішення порушеного Заявником питання.
У судовому засіданні представник Заявника підтримав подану до суду заяву, просив її задовольнити, спору про право він не вбачає та вважає, що порушене питання може бути вирішено саме через обраний спосіб захисту інтересів Заявника, тобто шляхом встановлення судом факту, що має юридичне значення, а також зазначив, що до УСЗН Володарської РДА Київської області не подавалися всі документи, надані суду.
Представник Заінтересованої особи - начальник УСЗН Володарської РДА Київської області в судовому засіданні просила відмовити у встановленні факту, що ОСОБА_1 з 08.05.1987 р. до 31.12.1987 р. виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 40-41), вказавши також, що порушене питання щодо встановлення особі статусу інваліда війни як особі, яка залучалася до складу формувань Цивільної оборони та стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків ЧАЕС, регулюється пунктом 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», при цьому підзаконними актами не встановлено чіткого переліку документів, на підставі якого такий статус встановлюється. Заявнику, дійсно, було відмовлено у надання зазначеного статусу через відсутність документів на підтвердження віднесення його до відповідної категорії, зокрема, згаданої вище довідки, що свідчила б про безпосередню участь Заявника у складі формувань Цивільної оборони як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Крім того, звернула увагу, що подана ним для розгляду довідка МСЕК містила відомості про загальне захворювання заявника, а не захворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків ЧАЕС, до того ж має обмежений строк дії, а не видана довічно. Також підтвердила, що всі документи, що були подані Заявником до суду, до УСЗН у такому обсязі не подавалися. Вважає, що підстав для задоволення заяви не має, на підтвердження своєї позиції навела у письмових запереченнях практику адміністративних судів.
Суд, заслухавши думки присутніх учасників справ, зокрема, з порушеного судом у засіданні питання щодо наявності спору про право, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), виходить з такого.
Питання щодо визначення статусу осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначено статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункт 9 якої відносить до таких осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно з пунктом 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 (з подальшими змінами) «посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Отже, підставами для визначення статусу особи як особи з інвалідністю внаслідок війни має бути підтверджено відповідними документами, тобто чинним законодавством України передбачено несудовий порядок встановлення такого факту.
Із заяви та доданих до неї документів, а також беручи до уваги надані учасниками справи в судовому засіданні пояснення, вбачається, що ОСОБА_1 не було надано до УСЗН Володарської РДА Київської області документів на підтвердження належності його до зазначеної категорії осіб для отримання статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни», у зв'язку з цим йому було відмовлено в встановленні такого статусу через відсутність необхідного документального підтвердження залучення Заявника до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Наведене, на переконання суду, свідчить про існування спору про право, який повинен розглядатися в порядку позовного провадження, беручи також до уваги надані суду пояснення представником Заінтересованої особи щодо відмови Заявникові у встановленні статусу інваліда війни через непідтвердження як перебування у складі формувань цивільної оборони, так і причини захворювання, встановлення довічно інвалідності тощо.
Згідно з роз'ясненням пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (зі змінами) не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород; відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК (в редакції за станом на 25.05.1998 р.).
Відповідно до частини шостої статті 294 чинного Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).
Статтею 19 ЦПК України визначено предметну компетенцію судів щодо розгляду справ у порядку цивільного судочинства, а саме: судами у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з пунктами 1, 9 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; а також у спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Отже, зважаючи на те, що суб'єктний склад спірних відносин та предмет вимог свідчать про публічно-правовий, на думку суду, характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням Заінтересованою особою як суб'єктом владних повноважень відповідних владних управлінських функцій, тому суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, що виключає можливість їхнього розгляду у порядку цивільного судочинства, а відтак провадження в справі підлягає закриттю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Наведені висновки суду ґрунтуються також на відповідній судовій практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з розгляду подібної категорії справи (зокрема, постанова від 07.08.2019 р. у справі № 826/11163/18).
На думку суду, встановлення факту того, що ОСОБА_1 у певний період виконував роботи з ліквідації аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування служби Цивільної оборони, є складовою процесу надання йому статусу інваліда війни, для якого визначений позасудовий порядок, що здійснюють спеціально уповноважені на це органи, а саме: передбачено звернення особи, яка претендує на надання відповідного статусу, до уповноваженого органу, а в разі відмови в наданні такого статусу - особа має право звертатися до суду для оскарження рішення, в тому числі щодо встановлення названого вище факту, що дає право на визнання його інвалідом війни. Під час вирішення суб'єктом владних повноважень питання про надання особі статусу інваліда війни підлягають дослідженню ті самі обставини, на які представник ОСОБА_1 послався, обґрунтовуючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення. Розгляд такої заяви судом є фактично перебиранням на себе органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган, що має відповідну компетенцію.
Аналогічний правовий висновок щодо встановлення факту, що має юридичне значення, для встановлення статусу учасника бойових дій на підставі згаданого вище Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 233/2929/17.
Зважаючи на усе наведене та керуючись статями 2-5, 19, пунктом 1 частини першої статті 255, статтями 256, 258-260, 268, 272, 273, 293, 294, 351-354, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII ЦПК України, суд -
Провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Київської області (далі - УСЗН Володарської РДА Київської області), про встановлення факту, що має юридичне значення, - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Роз'яснити Заявникові, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду в порядку і строки, визначені КАС України.
Копії цієї ухвали суду видати (надіслати) учасникам справи.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, а в разі подання такої скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. А. Макаренко