Справа № 2018/2-225/11
н/п 2/2018/22591/11
31 жовтня 2011 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого суддя Єфіменко Н.В.,
При секретарі Дубровій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві власності, визначення порядку користування квартирою, -
встановив:
28 вересня 201 Іроку Київським районним судом м. Харкова ухвалене рішення, яким задоволений позов ОСОБА_1 , визнане за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , встановлений порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , згідно якого в користування ОСОБА_1 виділена житлова кімната площею 17.8 м2, в користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 житлова кімната площею 31.9 м.2, з балконом 1.0 м2, вбудованою шафою 0.4м2, ванна кімната площею 3.6 м2, вбиральня площею 3.6м2, коридор площею 11.2м2 - залишені у спільному користуванні.
07 жовтня 2011 року суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі. В обгрунтування вимоги про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 зазначив, що у вищевказаному рішенні суду не визначено про залишення в загальному користуванні кухні, що було предметом судового розгляду.
До судового засіданні сторони не з'явились, про дату часта місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причину неявки суду не сповістили.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає заяву про ухвалення додаткового рішення такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
У відповідності до ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення може за заявою осіб, які брали участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони надавали докази та давали пояснення, не ухвалено рішення, або судом не вирішене питання про судові витрати.... Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
З матеріалів справи вбачається що позивач ОСОБА_1 у своєму позові просив визнати за собою право на 1/3 частку у праві власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , також визначити за відповідачами по 1/3 частці у праві власності на спірну квартиру за кожною, кухню площею 10м2 залишити у спільному користуванні. Вказані вимоги були предметом судового розгляду, що підтверджується висновком експертизи, поясненнями сторін та їх представників, наданими у судовому засіданні і зафіксованими за допомогою звукозаписувального засобу «Оберіг».
Таким чином, у рішенні Київського районного суду від 28.09.2011р. не вирішені питання з приводу позовних вимог з яких сторони надавали пояснення у судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне ухвалити з вказаних вимог додаткове рішення.
Стосовно вимог позивача про визначення за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на 1/3 частку у праві власності на спірну квартиру за кожною суд вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного:
З звукозапису судового засідання вбачається, що відповідач ОСОБА_2 представник відповідачів - ОСОБА_4 проти визначення за відповідачами по 1/3 частці у праві власності за кожною - заперечували, посилаючись на те, що позивач не вповноважений виступати відповідачам на захист їх інтересів.
Відповідно до ст.З ЦІЖ України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
У відповідності до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох, або більше осіб без визначення часток кожного з них в праві власності є спільною сумісною власністю.
Статтею 372 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками. В разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інакше не встановлено домовленістю, або законом.
З урахуванням вказаної в експертизі неможливості поділу спірної квартири в натурі, позивачу виділена частина квартири у відповідності до визначеної судом 1/3 частки, належній ОСОБА_1 у праві часткової власності.
Відповідачі вимог про визначення належних їм часток у праві власності суду не заявляли, відповідно 2/3 спірної квартири належать на праві власності відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Доказів того, що не визначення належних відповідачам часток у праві власності по 1/3 частці у праві власності на спірну квартиру за кожною, порушує його права, позивач суду не надав, а діяти від імені та в інтересах відповідачів - не вповноважений.
Вимоги про залишення в загальному користуванні співвласників кухні 10м2 суд задовольняє, оскільки з матеріалів справи, експертизи вбачається саме такий варіант розподілу.
Керуючись ст.. 220 ЦПК України, суд -
Вирішив:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві власності, визначення порядку користування квартирою, - задовольнити частково.
В задоволенні вимог ОСОБА_1 про визначення за ОСОБА_2 на 1/3 частку у праві власності, за ОСОБА_3 - права на 1/ 3 частку у праві власності - відмовити.
В квартирі АДРЕСА_1 кухню площею 10 м2 залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляціййної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Суддя: