Справа № 240/459/20
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
27 серпня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року (постановлену у м. Житомирі 20.05.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
22.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 1 травня 2011 року до 22 липня 2011 року до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а/615/154/12 за період з 1 травня 2011 року до 22 липня 2011 року до дня фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 вказану позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття необґрунтованої ухвали.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що при отриманні коштів на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а/615/154/12 у нього не було відомостей про те, які складові має виплачена грошова сума і чи включено до неї компенсацію втрати частини доходів, тому про порушення своїх прав позивач дізнався з відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.01.2020 №Д-6470.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
На виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а/615/154/12 за період з 01 травня 2011 року до 22 липня 2011 року позивачу було нараховано та виплачено доплату у розмірі 7768,11 грн, яка була зарахована на картковий рахунок ОСОБА_1 31.08.2017.
Дізнавшись, що кошти на виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а/615/154/12 виплачені йому без урахування компенсації втрати доходів у зв'язку із порушенням строку їх виплати, 23.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення нарахування та виплати вказаної компенсації.
У відповідь на вказану заяву листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.01.2020 №Д-6470 позивача повідомлено про належне виконання постанови Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а/615/154/12 та відмову у компенсації втрати доходів, виплачених на виконання вказаного судового рішення, у зв'язку із порушенням строку їх виплати.
Позивач не погодився із такими діями відповідача та 22.01.2020 звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 позов ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду у якому зазначив, що про порушення свої прав спірними діями відповідача він дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.01.2020 №Д-6470.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 задоволено вказане клопотання позивача та поновлено йому строк звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України.
В обґрунтування вказаної ухвали зазначено, що перебіг строку звернення до адміністративного суду почався для позивача 01.09.2017, тобто з наступного дня після виплати пенсії без компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати та закінчився 01.03.2018, після спливу шестимісячного строку, з дня, коли позивач дізнався про порушення свого права на виплату компенсації втрати частини доходів. Той факт, що із заявою про виплату компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а-615/154/12, позивач звернувся до відповідача у грудні 2019 року не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Стаття 123 КАС України визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, згідно частин 1 та 2 даної статті у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Апеляційний суд враховує, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, обґрунтоване тим, що позивач дізнався про порушення його прав у межах спірних правовідносин з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.01.2020 №Д-6470.
Водночас, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України та відхилено вказані обґрунтування позивача.
При цьому, в ухвалі Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2020 відсутні обґрунтування мотивів передчасності, викладеного в ухвалі від 24.02.2020, висновку щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Судом не зазначено мотивів та нормативного обґрунтування різної правової оцінки тих самих доводів позивача, що вказує на суперечливість висновків суду першої інстанції у цій частині та свідчить про необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Також колегія суддів зазначає, що постановою Народицького районного суду Житомирської області від 18 січня 2012 року у справі №2а-615/154/12 не визначено суму, яка підлягає виплаті позивачу, а сам факт перерахунку коштів на картковий рахунок позивача не свідчить про те, що позивач мав об'єктивну можливість дізнатися про складові виплаченої йому суми, зокрема компенсації.
При цьому відповідний розрахунок виплачених позивачу сум міститься в матеріалах пенсійної справи, в той час як банківська виписка по картковому рахунку вказану вище інформацію не містить.
Таким чином, позивач достовірно дізнався про те, що сума компенсації втрати частини доходів не була йому виплачена з дня отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.01.2020 №Д-6470.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що початок перебігу строку звернення до суду слід обчислювати з дня отримання позивачем листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.01.2020 №Д-6470.
Відтак, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).
У Рішенні у справі "Bellet проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.