ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 серпня 2020 року м. Київ № 640/25369/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві неправомірними в частині не виплати пенсії ОСОБА_1 пенсії за період липень 2016 року - грудень 2017 року, січень - квітень 2018 року, червень - серпень 2018 року, вересень - листопад 2018 року в сумі 36 838,74 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 за період липень 2016 року - грудень 2017 року, січень - квітень 2018 року, червень - серпень 2018 року, вересень - листопад 2018 року в сумі 36 838,74 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач вказує, що за періоди липень 2016 року - грудень 2017 року, січень - квітень 2018 року, червень - серпень 2018 року, вересень - листопад 2018 року відповідачем не здійснено виплату пенсійного забезпечення.
Позивач стверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав та необґрунтовано відкладає на невизначений час повернення заборгованості по виплаті пенсійного забезпеченні за зазначений період.
З огляду на викладене, позивач вважає, що її право на пенсійне забезпечення підлягає захисту, в зв'язку з чим звернулась до суду з даним позовом.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначає, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Оскільки порядок на даний час не затверджений, відповідач вважає, що діяв у межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Окружний адміністративний суд міста Києва від 14.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами
Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком.
Згідно з копією паспорту, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.01.2018 № 0000461953, позивач є внутрішньо-переміщеною особою, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Як зазначає позивач у позовній заяві, у період з липня 2016 року - грудень 2017 року, січня 2018 року - квітень 2018 року, червня 2018 року- серпень 2018 року, вересня 2018 року - листопад 2018 року відповідачем не здійснювалась виплата пенсії.
Як зазначив відповідач, з липня 2016 року позивачу було припинено виплату пенсії з огляду на те, що позивач не надала реквізити рахунку, відкритого в установі ПАТ «Державний ощадний банк України».
Судом встановлено, що згідно з рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Дніпровській районній в м. Києві державній адміністрації від 11.10.2018 № 35 виплату пенсії позивачу поновлено у травні 2018 року.
У листопаді 2018 року позивач звернулася із зверненням до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому наполягала на необхідності виплати заборгованості по пенсії за оскаржувані періоди.
Листом від 25.01.2019 № 16729/02 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено, що суми доплат за минулий період обліковуються та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Борг по пенсії за період січень-квітень 2018, червень-серпень 2018 нараховано в сумі 10 164,00 грн., вересень-листопад 2018 року в сумі 4579,14 грн.
У березні 2019 року позивач звернулася до Пенсійного фонду України із заявою щодо виплати пенсії за минулий період.
Листом від 25.01.2019 № 16729/02 Пенсійний фонд України повідомив, що виплата пенсії за минулий період буде проведена відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.
У травні 2019 року позивач звернулася до Пенсійного фонду України із заявою, у якій просила виплатити заборгованість з виплати пенсії.
Листом від 11.06.2019 № 15809/Д-11 Пенсійним фондом України повідомлено про те, що роз'яснення з виплати пенсії вже надано в листі Пенсійного фонду України від 24.05.2019 № 11646/Д-11.
У жовтні 2019 року позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва щодо виплати пенсії за минулий період.
Листом від 25.10.2019 № 261332/02 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України. Після прийняття окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України буде вирішено питання виплати коштів за минулий період.
Не погоджуючись із діями відповідача що невиплати пенсії за оскаржуваний період, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (надалі - ЗУ № 1058).
Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з статтею 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (надалі - Закон №1706-VII), який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Стаття 7 вказаного Закону визначає, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 за №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296).
Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у подальшому Порядок №365), який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 Порядку №365 соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
Згідно з пунктом 15 Порядку №365 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335) орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що відмовляючи у виплаті пенсії позивачу за липень 2016 року - грудень 2017 року, січень 2018 року - квітень 2018 року, червень 2018 року - серпень 2018 року, вересень 2018 року- листопад 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листами від 25.01.2019 № 16729/02 та від 25.10.2019 № 261332/02 посилається на той факт, що суми доплати за минулий період обліковуються в управлінні та будуть виплачені на умовах окремого порядку.
Суд звертає увагу, що на момент розгляду даної справи відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено.
Натомість, відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права.
Право позивача на отримання пенсії за минулий період чітко закріплено у статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Отже, посилання відповідача на те, що пенсія позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, прямо суперечить статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та свідчить про застосування до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.
Відповідно до статті 47 Закону №1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Суд акцентує увагу, що Україна, як правова держава гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі, і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.
Оскільки станом на час розгляду та вирішення даної справи органом пенсійного фонду не надано доказів здійснення виплати заборгованості зі сплати пенсії за період її несплати у зв'язку з призупиненням, факти призупинення пенсії та наявності заборгованості за минулий період не спростовував, суд дійшов висновку, що відповідач, в даному випадку, своїми діями порушив гарантовані державною соціальні права позивача, які підлягають поновленню.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що низка Рішень Європейського суду з прав людини вказують на недопустимість припинення виплати призначеної пенсії, як законного майна, зокрема, це Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року, Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року.
За змістом статей 113, 116, 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону №1058 визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки від має вищу юридичну силу.
За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати закону №1058 щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.
В контексті наведеного суд звертає увагу на тому, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону №1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Беручи до уваги наведене, суд констатує, що пенсія позивачу за період її невиплати повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час з огляду на відсутність окремого порядку КМУ.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд вважає, що відповідачем протиправно не вчинено відповідних дій, спрямованих на виплату ОСОБА_1 пенсії за період з липня 2016 року по грудень 2017 року, з січня 2018 року по квітень 2018 року, з червня 2018 року по серпень 2018 року, з вересня 2018 року по листопад 2018 року.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за період липень 2016 року - грудень 2017 року, січень - квітень 2018 року, червень - серпень 2018 року, вересень - листопад 2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити пенсію за період липень 2016 року - грудень 2017 року, січень - квітень 2018 року, червень - серпень 2018 року, вересень - листопад 2018 року в сумі 36 838,74 грн., суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що листом від 25.01.2019 № 16729/02 та у відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві підтвердило наявність заборгованості перед позивачем за період січень-квітень 2018, червень-серпень 2018 нараховано в сумі 10 164,00 грн., вересень-листопад 2018 року в сумі 4579,14 грн.
Поряд з цим, відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично виплаченої отриманої пенсії від 18.10.2019 розмір нарахованої та фактично не виплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2016 по 31.12.2017 становить 22 095,60 грн.
При цьому, на момент ухвалення рішення по даній справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, не було надано жодних доказів на підтвердження виплати вказаної суми пенсії.
Враховуючи нарахування та невиплату позивачу на день ухвалення рішення пенсії за період липень 2016 року - грудень 2017 року в сумі 22 095,60 грн., січень 2018 року-квітень 2018 року та червень 2018 року -серпень 2018 в сумі 10 164,00 грн., вересень-листопад 2018 року в сумі 4579,14 грн., суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити на користь позивача призначену пенсію за період липень 2016 року - грудень 2017 року, січень - квітень 2018 року, червень - серпень 2018 року, вересень - листопад 2018 року у сумі 36 838,74 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення суду належить допустити до негайного виконання у межах виплати суми пенсії за один місяць у розмірі 1526,38 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з адміністративним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1754756583.1 від 01.07.2020.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.
Доказів понесення позивачем інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 пенсії за період липень 2016 року - грудень 2017 року, січень - квітень 2018 року, червень - серпень 2018 року, вересень - листопад 2018 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) за період липень 2016 року - грудень 2017 року, січень - квітень 2018 року, червень - серпень 2018 року, вересень - листопад 2018 року у сумі 36 838,74 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
5. Допустити негайне виконання рішення суду у межах виплати суми пенсії за один місяць у розмірі 1526 (одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн. 38 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Т.П. Балась