25 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 308/5160/20 пров. № А/857/9147/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Запотічного І.І., Бруновської Н.В.
при секретарі судового засідання: Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.06.2020 року (рішення ухвалене у м. Ужгород судом у складі головуючого судді Данко В.Й.) у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію,-
У червні 2020 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 29.05.2020 року о 13год. 05хв. відповідачка була виявлена та затримана в складі групи осіб прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС «Ужгород» в районі 218 прикордонного знаку близько 700 м. до державного кордону України, при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку. Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідачки відсутні. В подальшому, відповідно до ст. 263 КУпАП, відповідачку було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення. Своїми діями відповідачка вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. На підставі наведеного позивач просить затримати громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.06.2020 року адміністративний позов задоволено. Затримано громадянку Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію. Встановлено строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні - шість місяців.
Рішення суду першої інстанції оскаржила громадянка Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ). Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2020 року о 13год. 05 хв. відповідачка була виявлена та затримана в складі групи осіб прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС «Ужгород в районі 218 прикордонного знаку близько 700 м. до державного кордону України, при спробі незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку.
Документи, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у відповідачки відсутні. Окрім того, у відповідачки відсутній документ, що дає право на виїзд з України.
Даними діями відповідачка вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Про затримання відповідача було повідомлено акредитовану в Україні консульську установу країни походження іноземця або особи без громадянства.
Разом з тим, первинні заходи щодо встановлення особи затримано, які були здійснені протягом терміну адміністративного затримання результату не дали.
Відтак, відповідачка немає жодних документів, що посвідчують особу, підтверджують законність перебування на території України або дають право на виїзд за межі території України, передбачених п.п. 16 - 19 та п.20 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Згідно частини 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що відповідачка із заявою про набуття статусу біженця до відповідних державних органів влади не зверталася.
Згідно положень ст. ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Частиною 1 ст. 3 КАС України врегульовано порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав» від 03 вересня 2008 року, відповідач підлягає реадмісії у відповідності до Угоди, разом з тим, також Угодою між Кабінетом міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, ратифікованою ЗУ від 03.09.2008 року №359 - VІ, а саме ст.2 передбачено, що, «кожна Договірна Сторона, відповідно до пункту 1 статті 1, здійснює реадмісію осіб, які підлягають реадмісії та які, відповідно до результатів перевірки, відповідають таким вимогам:
а) мають громадянство держави запитуваної Договірної Сторони, одночасно не маючи громадянства запитуючої Договірної сторони чи будь - якої іншої держави;
b) будь - коли до їхнього в'їзду на територію держави запитуючої Договірної Сторони мали законне місце проживання на території держави запитуваної столони та не мають постійного місця проживання в третій країні;
с) підлягають чинному наказу про депортацію згідно з національним законодавством держави запитуючої Договірної Сторони.
Таким чином, Україна здійснює реадмісії осіб, зокрема громадян СР В'єтнам, які підлягають чинному наказу про депортацію (примусове видворення) згідно з національним законодавством.
Процедура застосування реадмісії передбачена Наказом МВС України від 16.02.2015 року №158 «Про затвердження Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб», в якій зазначається, що порядок заходів реадмісії з будь - якою договірною Стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами та сам процес передачі особи від одного компетентного органу до другого компетентного органу.
Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно частини 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, а саме, затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців (ч. 11 ст. 289 КАС України).
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.06.2020 року у справі №308/5160/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді І. І. Запотічний
Н. В. Бруновська
Повне судове рішення складено 26.08.2020р.